Придаткова залоза в статевій системі, що виконує функцію секреції у псів, називається простатою або передміхуровою залозою. Це єдина залоза у самців, яка є додатковою.

Передміхурова залоза оточує частину уретрального каналу, охоплюючи область шийки сечового міхура. Протоки простати входять по колу до уретрального каналу. У частині залози, розташованій у бік внутрішніх органів, знаходяться дві частки, розділені перегородкою. У простаті немає мікрофлори.

Основною функціональною особливістю передміхурової залози в самців є вироблення специфічного секрету, що дає змогу здійснювати транспорт насінної рідини під час викиду під час коїтусу (еякуляція).

Патологічні зміни і захворювання в ділянці залози діагностуються в переважній більшості клінічних випадків у самців, які не беруть участі у в’язках. Доброякісна гіперплазія простати — одна з патологій, що часто вражає інтактних самців.

Ознаки запальних або дегенеративних процесів у передміхуровій залозі мають схожу клінічну картину із захворюваннями травної або сечовивідної системи. Для встановлення точного діагнозу необхідне проведення лабораторних та інструментальних досліджень. У домашніх умовах виявити патології передміхурової залози неможливо.

Запідозрити у свого улюбленця зміни в роботі простати власник може за появи таких ознак, як помилкові позиви до акту дефекації або сечовипускання, поява специфічного секрету з ділянки уретрального каналу, знижений апетит, виснаження і підвищена млявість.

У процесі розвитку такої патології, як гіперплазія, тканини, що розрослися, починають чинити тиск на ділянку прямої кишки, провокуючи появу констипацій (закрепів).

Якщо гіперплазія ускладнюється інфекцією бактеріального походження, крім проблем із випорожненням, виникають такі патологічні стани, як кров у сечі, біль, печіння і різь під час сечовипускання, часті позиви до акту сечовипускання.

Причини та фактори ризику

Гіперплазія передміхурової залози у собаки (аденома простати, гіперплазія простати, доброякісна гіпертрофія простати) — це доброякісне розростання тканин, що супроводжується зміною обсягів самої залози. Основними сприятливими факторами є проліферація клітинних структур по відношенню до гормональної стимуляції.

Аденома простати — одне з найчастіших захворювань, що діагностують у псів. Процес зміни клітинних структур у залозі починається з 2 років, а пік хвороби відзначається після досягнення твариною 7-9 річного віку. У цих випадках патологія діагностується у переважної більшості самців.

Причинами потенційного характеру, що провокують розвиток гіперплазії передміхурової залози, є зміна у співвідношенні чоловічих статевих гормонів до жіночих (андрогенів, наприклад, тестостерону до естрогенів), перевищення кількості рецепторів залози, що реагують на андрогени, і надмірна чутливість тканинних структур передміхурової залози до чоловічих статевих гормонів.

Гіперплазія у псів у ділянці передміхурової залози рідко провокує порушення в процесі відтоку урини, як у людини. Пов’язано це з тим, що при аденомі простати тканинні структури збільшуються назовні, провокуючи розвиток промежинних гриж і проблеми з актом дефекації.

Виділяють комплексну та залозисту гіперплазії передміхурової залози. Залозистий вид аденоми розвивається у самців старше 1 року, досягаючи свого максимального розвитку у віці 6 років. Консистенція простати за цього типу ураження залишається незмінною.

Другий тип гіперплазії — комплексний, діагностується у тварин у більш старшому віці, досягаючи свого піку розвитку у віці 9 років. Характерною для комплексної гіперплазії зміною є кістозне розширення структурних одиниць (альвеол) з подальшою гіперплазійною зміною клітин. У деяких джерелах комплексна аденома простати іменується кістозною гіперплазією передміхурової залози.

Завдання власника собаки, щоб уникнути розвитку серйозних ускладнень, своєчасно помітити зміни в поведінці та стані вихованця.

Важливим є проведення якісної діагностики для диференціації гіперплазії від запалення передміхурової залози у собак.

Ознаки та діагностика

Аденома передміхурової залози діагностується переважно у псів, які не мають контакту з самками. Починається розвиток патологічного процесу у всіх самців індивідуально, але, як правило, пік захворювання припадає на вік старше 8 років.

Існує низка порід, які потрапляють до групи ризику з розвитку гіперплазії простати:

• Був’є де Фландр;
• Доберман-пінчер;
• Скотч-тер’єр;
• Німецький пойнтер;
• Бернський гірський собака.

Приводом для звернення до ветеринарного фахівця при збільшенні тканин простати стають такі ознаки як проблеми з актом дефекації, поява крові в сечі або ж виділення її з уретрального каналу.

У процесі загального клінічного огляду ветеринарний лікар, який підозрює у пацієнта аденому передміхурової залози, призначає проведення ректальної пальпації. Ця методика дає можливість виявити симетричність залози, а також визначити ступінь хворобливості.

У разі гіперплазії простати, контури залози мають бути гладкими та м’якими без зміни серединної борозни. У разі патологічного розростання тканинних структур залози розміри її збільшуються від 2 до 6 разів в об’ємі за співвідношенням із фізіологічними розмірами.

Симптоми гіперплазії передміхурової залози схожі з ознаками патологій травного тракту і захворюваннями сечовидільної системи.

Завдання ветеринарного лікаря провести низку досліджень, що дають змогу диференціювати справжню патологію.

Основними ознаками, що характеризують розвиток аденоми простати, є:

• помилкові позиви до акту дефекації, що супроводжуються справжніми болями;
• поява виділень з області уретрального каналу;
• відмова від їжі;
• підвищена сонливість;
• закрепи;
• зміна форми калових мас (вигляд стрічки);
• виділення крові або гною з уретрального каналу (у разі інфікування патогенною бактеріальною мікрофлорою).

У зв’язку з тим, що залоза має тісний зв’язок з уретральним каналом, тканини залози, що розрослися, здатні провокувати появу геморагій. Крім крові з уретри при гіперплазії можуть виділятися гній або ж склоподібна рідина.

Затримка урини діагностується при патології рідко, а хворобливі відчуття при гіперплазії частіше виникають при запальних процесах, супутніх основному захворюванню.

Крім відмови від корму і сонливості при аденомі простати пес може відчувати гарячкові стани, а також страждати від нудоти і блювоти.

Для того щоб з’ясувати причини перерахованої вище симптоматики, в умовах ветеринарної лікарні лікар призначає низку досліджень. Головними є:

• загальний збір анамнезу;
• проведення ректальної пальпації;
• взяття проб мазка виділень з уретрального каналу;
• загальний аналіз урини;
• загальний клінічний аналіз крові та біохімічна панель;
• рентгенографічне та ультразвукове дослідження.

У деяких випадках для точного визначення характеру патологічного процесу в передміхуровій залозі, проводитися біопсія (забір тканинних структур).

Проведення пальпації передміхурової залози у пса проводиться двома руками. Пальпація проводиться для оцінки розмірів, консистенції залози, а також її міцності та контурів. Тварина не повинна відчувати хворобливі відчуття під час пальпації ректальної ділянки.

Загальний клінічний аналіз крові дає змогу виявити супутні аденомі простати, захворювання системного типу, а також приховані хвороби, що часто виникають у тварин у віці на тлі фізіологічних змін.

Рентгенографічне дослідження необхідне для візуалізації процесів, що відбуваються в передміхуровій залозі. Рентгенографія дає змогу отримати достатню кількість інформації щодо локалізації та величини простати. На рентгенівському знімку чітко видно збільшення залози. Важливо зазначити, що точніші результати лікар отримує під час поєднання даних рентген-знімка і ректальної пальпації.

Дослідження за допомогою ультразвукового апарату також важлива частина діагностичних заходів. Цей вид досліджень дає змогу не тільки визначити розміри та локалізацію залози, а й гомогенність тканинних структур. Верхня паренхіматозна тканина залози має середню ехогенність із гладкими краями. Ультразвукова діагностика дає змогу провести диференціальну діагностику, своєчасно виявивши запальні процеси, абсцеси, кістозні та інші новоутворення в ділянці передміхурової залози.

У процесі діагностики настійно рекомендується проводити дослідження лімфатичних вузлів. Процеси запального характеру, спровоковані інфекцією або ж розвиток новоутворень, провокують зміну в розмірах лімфатичних вузлів.

Лікування та профілактика

Велика частина клінічних випадків гіперплазії передміхурової залози у собаки протікає без виражених симптомів. Терапія при такому перебігу патологічного процесу не передбачається. Рекомендується регулярно проводити спостереження в умовах ветеринарної клініки.

Виникнення вираженої клінічної картини при аденомі простати — привід провести оперативне втручання. Доведено, що після проведення операції з видалення репродуктивної функції у псів, розміри передміхурової залози та її об’єми зменшуються в кілька разів за 1-1.5 місяці. Загальний прогноз після кастрації при діагностованій гіперплазії передміхурової залози — сприятливий.

Деякі власники відмовляються проводити кастрацію своїм вихованцям. У такому разі ветеринарний лікар може дати рекомендації та розробити схему лікування гормональними речовинами. Застосовується лікування з введенням естрогенів, прогестинів, синтетичних стероїдів. Важливо зазначити, що такий тип лікування має свої побічні фактори. Так, у разі скасування прийому гормональних речовин ризик розвитку рецидивів гіперплазії передміхурової залози зростає в рази.

Під час вибору консервативної терапії гормональними препаратами, власник повинен ретельно дотримуватися обов’язкових інструкцій, даних ветеринарним лікарем. Хороший терапевтичний ефект при консервативній методиці лікування гіперплазії простати спостерігається на тлі прийому стероїдних гормональних речовин. Ці препарати дають можливість значно знизити рівень андрогенів у тканинах, провокуючи зменшення залози в розмірах.

Найефективніше лікування гіперплазії передміхурової залози у собак — проведення хірургічного втручання з метою видалення репродуктивної функції тварини (кастрація). Через кілька тижнів після операції розміри залози зменшуються завдяки атрофії клітин епітелію секреторного типу. Крім цього, клітинні секреторні структури втрачають можливість до диференціації.

З метою профілактики розвитку аденоми передміхурової залози, власникам псів рекомендується проводити кастрацію своїм вихованцям.

Особливо це актуально для господарів, які не планують надалі отримувати потомство від свого пса. Якщо ж власник не бажає видаляти насінники тварині і хоче займатися племінним розведенням, з метою профілактики розвитку аденоми передміхурової залози рекомендується регулярно проводити огляди у ветеринарного лікаря.

Кваліфікована діагностика з метою профілактики дасть змогу своєчасно виявити початок патологічного процесу і дасть можливість вжити заходів щодо його ліквідації. Помітивши у своєї тварини низку характерних ознак, властивих гіперплазії передміхурової залози, не варто займатися самолікуванням і пускати все на самоплив.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.