Захворювання, що вражають травну систему, лідирують серед інших патологій у собак. Особливо поширений діагноз у собак — гастроентерит. Це процес запального характеру, що вражає слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки.

До гастроентериту схильні собаки дрібних порід і в молодому віці. Захворювання в гострій формі діагностується і в дорослих та літніх собак, проте частіше в таких пацієнтів ми стикаємося із загостреннями хронічного процесу. Тактика лікування в тому й іншому випадку дещо відрізняється, тому перш, ніж призначати лікування, ветеринарний лікар має встановити причину виникнення патології.

Причини гастроентериту в собак

Основна причина гастроентериту у собак — похибки в годуванні. Це може бути використання неякісних кормів, підгодівлі зі столу, зіпсована (несвіжа) їжа, отруєння продуктами, які нешкідливі для людей, але небезпечні для собак, або надлишок будь-якого нутрієнта (найчастіше білка) в раціоні.

Виникає гастроентерит за відсутності важливих складових харчування в кормі, а також у разі постійного перевищення норм годування, яке призводить до початку бродильних процесів у шлунково-кишковому тракті.

Трапляються також гастроентерити:

• вірусний — парвовіроз, коронавірус;
• травматичний — у разі проковтування чужорідних предметів, особливо з гострими краями: тріски, осколки трубчастих кісток;
• токсичний — у разі отруєнь токсичними речовинами, що надійшли із зовнішнього середовища або вироблених самим організмом у разі, наприклад, важких форм ниркової недостатності або в разі онкологічних захворювань (паранеопластичний синдром);
• алергічний — порівняно рідкісна, але суттєва причина хронічного гастроентериту собак;
• асоційований з іншими хворобами травної системи, наприклад, холециститом або панкреатитом;
• стресовий — як і в людей, шлунково-кишковий тракт собак часто реагує запаленням на несприятливі фактори навколишнього середовища.

Гастроентерит собак небезпечний не тільки сам по собі. Інтоксикація, яка часто виникає при цій хворобі, може пошкодити печінку і нирки.

Якщо запалення сильне і спричинене мікрофлорою, то разом із потоком крові бактерії можуть бути занесені практично в будь-яку точку організму і викликати там абсцес.

Ознаки та симптоматика гастроентериту

Основні симптоми гастроентериту — це:

• відмова від прийому їжі;
• діарея (що супроводжується сильними спазмами і підвищеним газоутворенням);
• блювота;
• біль у животі (при пальпації живіт щільний, собака намагається уникнути дотиків);
• апатичний стан вихованця і зниження загального тонусу;
• температура: за легкого ступеня хвороби зазвичай нормальна, за середнього може бути підвищена, особливо у дрібних порід, у разі тяжкого перебігу коронавірусної або парвовірусної інфекції деколи опускається нижче норми, що вимагає інтенсивної терапії;
• зневоднення, яке проявляється у вигляді блідості та сухості видимих слизових оболонок, зниження тургору шкіри (довго розправляється складка на холці) та інших ознаках.

Легке зневоднення власникам зазвичай непомітне, але ветеринарний лікар визначить його під час звичайного огляду.

Щоб точніше зрозуміти, чи є у вихованця необхідність у візиті до ветеринарного лікаря, слід звертати увагу на якість його випорожнень, частоту дефекації. Якщо у собаки регулярно, кілька разів на тиждень, трапляються проноси, то не виключено, що у нього гастроентерит.

До вірусних гастроентеритів у важкій формі схильні невакциновані й ослаблені вихованці. Своєчасно щеплені собаки перехворіють ними відносно легко.

Методи діагностування

Хоча сам по собі діагноз гастроентериту труднощів зазвичай не становить, для встановлення його причини потрібні додаткові дослідження, оскільки схожі симптоми виникають за панкреатиту, холециститу, гепатиту та інших хвороб травної системи, а також за патологій нирок. Крім того, вкрай важливо з’ясувати причину хвороби, щоб вилікувати її. Тому хворим тваринам проводять:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини.

У деяких випадках лікар одразу ж призначить рентгенологічне дослідження черевної порожнини. Це необхідно за підозри на чужорідне тіло (тоді можуть рекомендувати не тільки звичайний рентген, а й серію знімків з уведенням контрастної речовини — барію), а також у тому разі, якщо рентген доступний, а УЗД-діагностику одразу ж провести неможливо.

Рентген і УЗД не замінюють, а доповнюють одне одного: на УЗД можна оцінити перистальтику, але в більшості випадків не можна запідозрити чужорідне тіло, але за допомогою обох методів можна оцінити товщину стінок шлунково-кишкового тракту і наявність запалення в конкретних відділах.

Базові дослідження дадуть змогу скорегувати терапію, але не завжди дають повну картину того, що відбувається з твариною. Її допоможуть з’ясувати додаткові дослідження:

• вірусологічні дослідження — ПЛР або ІФА на коронавірус і парвосирус;
• клінічний аналіз калу;
• аналіз калу на паразитів — гельмінтів і найпростіших;
• гастроскопія.

Необхідність кожного з цих досліджень лікар повинен обґрунтувати і чітко уявляти, чого саме за допомогою його результатів він хоче домогтися.

Лікування гастроентериту у собак

Терапія гастроентеритів має бути комплексною і проводитися виключно під наглядом ветеринарного фахівця.

Насамперед, ще до отримання результатів аналізів, лікар намагається полегшити стан пацієнта. Для цього застосовуються:

• антибіотики, оскільки під час запалення в шлунку та кишечнику в будь-якому разі розмножується патогенна мікрофлора, умови для життєдіяльності якої в ураженому органі сприятливіші, ніж у здоровому
• обволікальні засоби — дають змогу захистити уражені стінки кишківника від подальшого негативного впливу;
• протиблювотні — дозволять припинити болісний для тварини стан у разі, якщо лікар упевнений, що має справу не зі стороннім предметом;
• спазмолітики — полегшать стан улюбленця і завдяки усуненню спазму м’язів ШКТ створять умови для природного одужання;
• внутрішньовенні або підшкірні інфузії кристалоїдів — фізіологічного розчину, розчину Рінгера, 5% глюкози, можливо — з додаванням вітамінних препаратів — дадуть змогу усунути зневоднення, що знову ж таки допоможе якнайшвидшому одужанню, вивести скупчені токсини, підживити пацієнта;
• дієтотерапія — залежно від стану тварини можливі різні її види, аж до голодування.

Ферменти можуть бути як показані, так і протипоказані, і до з’ясування причин захворювання не призначаються в жодному разі. Протиблювотні препарати протипоказані за підозри на чужорідне тіло кишківника, оскільки можуть у цьому разі значно погіршити ситуацію.

Варіанти з дієтою різноманітні. Останнім часом у гострому періоді призначають голодування або, якщо немає блювоти, звичну їжу, але у вологому та подрібненому вигляді, у кілька прийомів, а потім, коли тварині стало краще, переводять на дієтичні корми, показані за хвороб шлунково-кишкового тракту. Це робиться, щоб не перевантажувати незвичним кормом і без того постраждалу підшлункову залозу.

Інше лікування спрямоване на усунення причини хвороби. Це може бути боротьба з паразитами або вірусами, налагодження раціону, усунення стресу, дресирування, яке у собак успішно замінює людську психотерапію, легкі седативні препарати і багато іншого.

Способи профілактики

Основний захід профілактики гастроентериту — правильна годівля. Підійдуть якісні промислові корми або збалансоване натуральне харчування.

Другий за важливістю момент — своєчасна вакцинація та обробки проти гельмінтів. Навіть у невеликій кількості паразити пошкоджують слизову оболонку кишківника, у мікродефекти потрапляють хвороботворні мікроорганізми і виникає запалення.

Ще один пункт, значення якого не можна переоцінити — дресирування. Собака не повинен нічого підбирати на вулиці. Це вбереже вихованця не тільки від гастроентериту, а й від важких отруєнь, результат яких далеко не завжди сприятливий.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.