Отруєння являє собою особливий процес, що порушує нормальне функціонування важливих органів унаслідок проникнення отруйних або токсичних речовин. Визначено велику кількість різних речовин, які можуть стати причиною інтоксикації домашньої кішки.

Зазначено, що отруєння кішок діагностуються в рази рідше, ніж інтоксикації у собак. Пов’язано це з тим, що кішки більш вибагливі під час проковтування різних предметів, особливо з яскраво вираженим смаком або запахом.

Але водночас кішки не відрізняються тваринами, які ретельно пережовують їжу. Є вихованці, які навіть не пережовують їжу, заковтуючи її великими шматками. Навіть якщо тварина надзвичайно гидлива, при сильному голоді, вона може не звертати особливої уваги на підозрілий смак їжі.

Фелінологи стверджують, що кішки під час одомашнення і селекції, почали поступово втрачати природну функцію розрізняти отруйні та безпечні продукти.

Отруєння у кішки при поїданні отруйних речовин відбувається внаслідок високо розвиненого мисливського інстинкту. Найчастіше причиною отруєнь, діагностованих у домашніх кішок, є токсини, що потрапляють разом з отруєними мишами і щурами.

Зоокумарини — отруйні речовини, розроблені для цькування гризунів, під час потрапляння в організм дикої або домашньої тварини, призводять до порушень факторів згортання крові, провокуючи внутрішні геморагії.

Стан тварини при отруєннях зоокумаринами трактується як важкий, і часто стає причиною летального результату без надання необхідної медичної допомоги.

Де кішка може знайти отруту

Отруєння зоокумаринами у кішок — найчастіша причина звернення до ветеринара, при виражених симптомах інтоксикації. Необхідно знати, що таке зооциди і як вони впливають на організм домашнього вихованця. Це важливо для того, щоб своєчасно виявити початок патологічного процесу і звернутися по допомогу до фахівця.

Крім того, важливо знати, де кішка може знайти отруту і постаратися надалі запобігти можливості проникнення токсичних речовин в організм кішки.

Хімічні засоби розроблені для цькування хребетних шкідників мають наукову назву зооциди. Це загальна група токсинів, серед яких розрізняють родентициди, авіциди та іхтіоциди. Небезпечними для кішки є всі зооциди, але найчастіше отруєння відбувається саме родентицидами.

Цей вид отрути використовується для приготування харчових приманок, які допомагають знищувати гризунів. Родентициди чинять виражену патогенну дію тільки після контакту зі слизовою оболонкою травного тракту. Існують отрути гострої дії та уповільненої. Так, родентицидами гострого типу є фосфід цинку і сполуки миш’яку.

Хронічної дії родентициди є антикоагулювальними речовинами, що не становлять особливої небезпеки для людини. Їхній вплив полягає в блокуванні вітаміну К, а також продукуванні специфічної речовини — протромбіну. На тлі цих процесів порушуються фактори згортання крові та виникають множинні геморагії.

Створено родентициди, що блокують роботу вітаміну К, на тлі вивчення інтоксикації овець при поїданні запліснявілої конюшини. Кумарини природного походження в організмі тварин перетворювалися на токсичні сполуки дикумаролу. Під час досліджень було вироблено варфарин (зоокумарин).

Родентициди створені на основі зоокумарину з часом знижували свій вплив на гризунів. Тому були нові сполуки, що чинять негативний вплив і на домашніх тварин. Похідні речовини індандіону.

За тривалого застосування родентицидів на основі варфарину у тварин виробилася стійкість, і були запропоновані нові потужніші препарати, від яких іноді страждають домашні тварини. Похідні зоокумаринів мають виражену токсичну дію на організм тварини (кішки, собаки, гризунів), з періодом виведення близько 14 годин.

Основна причина отруєння кішки зоокумаринами — недогляд власника. Тварина труїться виключно під час поїдання приманки, призначеної для цькування гризунів або під час поїдання трупиків щурів і мишей.

Симптоми отруєння щурячою отрутою у кішок

Уважний власник кішки обов’язково повинен відзначати будь-які зміни в стані здоров’я свого вихованця. Якщо кішка отруїлася зоокумаринами, необхідно вжити невідкладних заходів, звернутися до ветеринарного фахівця. Не варто займатися самолікуванням і чекати, коли патологічний стан пройде у кішки самостійно.

Інтоксикація організму зоокумаринами відбувається на біохімічному рівні і без належної допомоги, вихованець гине від внутрішніх великих геморагій. Без лікування шанс вижити при отруєнні варфарином або іншими зоокумаринами у кішки є, але тільки в тому разі, якщо кількість отрути, що потрапила в організм, незначна.

Визначити це самостійно без діагностичних методик і лабораторних аналізів не можливо. Тому не варто нехтувати допомогою ветеринарного лікаря. Основними симптомами отруєння кішки зоокумаринами є:

• виникнення задишки;
• блідість видимих слизових оболонок;
• підвищена слабкість тварини й апатія;
• поява нападоподібного кашлю з виділенням слизу і прожилок крові;
• виверження шлункового вмісту з кров’ю;
• розлад випорожнення з великою кількістю крові, що виділяється;
• відмова від їжі та води;
• криваві виділення з носових ходів;
• крововиливи в підшкірній жировій клітковині;
• больові відчуття в ділянці живота;
• кульгавість;
• зниження температурних показників тіла та гарячкові стани.

При цьому фахівці зазначають, що температура тіла може залишатися в нормі, а симптоми розвиваються поступово. Кровотечі в плевральній області та черевній порожнині можуть залишатися непоміченими для людського ока. Тварина чахне, а причин власник не знає.

Лікування кішки при отруєнні щурячою отрутою

Своєчасна діагностика отруєння — запорука успішного лікування. Для встановлення точного діагнозу надзвичайно важливий анамнез (що їла тварина напередодні і які симптоми були на самому початку). Зазвичай ветеринарний фахівець починає лікування відразу, ґрунтуючись лише на підозрі інтоксикації отрутами.

Пов’язано це з тим, що підтвердження точного діагнозу займає кілька днів, а будь-яке зволікання може стати причиною летального результату.

Основа діагностики — клінічні ознаки отруєння зоокумаринами та лабораторні дослідження (загальний і біохімічний аналіз крові). Аналіз крові дає змогу визначити тромбоцитопенію, підвищення рівня лужної фосфатази та печінкових ферментативних речовин. Пов’язано це з початком кисневого голодування. Час формування згустку фібринових волокон збільшується.

Інструментальні дослідження дають змогу визначити ступінь тяжкості патології. Застосовуються ультразвукові дослідження та електрокардіограма. Ультразвукова діагностика дає змогу визначити ступінь ураження внутрішніх органів у черевній порожнині.

Під час дослідження роботи серцевого м’яза на тлі отруєння зоокумаринами, спостерігаються порушення ритму і загальної провідності імпульсів. Важливим є використання електрокардіограми і під час лікування тварини в разі інтоксикації, що дає можливість контролювати початок можливих ускладнень з боку роботи серця і судин.

Під час діагностичних заходів окрема роль відведена диференціації. Причиною внутрішньочеревних кровотеч у кішки і розвитку інших схожих симптомів з отруєнням зоокумаринами можуть бути:

• Тромбогеморагічний синдром — патологія, пов’язана з порушеннями чинників згортання крові під час масивного виходу з тканинних структур тромбопластичних речовин. Патологічний процес може тривалий час не проявляти себе, але за шокових станів, серйозних травм і бактеріального зараження крові може перейти в активну фазу.
• Захворювання Віллербренда — патологічний процес, що розвивається на тлі генетичних аномалій у формуванні тромбоцитів.
• Захворювання печінкових структур.

Терапевтичні заходи при гострій стадії інтоксикації ґрунтуються на таких пунктах:

• активна детоксикація для якнайшвидшого виведення отруйних речовин з організму;
• антидотна терапія — використання специфічних препаратів для знешкодження токсину;
• симптоматичне лікування.

Лікування починають із промивання шлункового вмісту розчином марганцівки. Далі вводять ентеросорбенти і сольові проносні — натрію і магнію сульфат). Важливе значення має інфузійна терапія. У вену ставлять катетер і вводять фізрозчин і глюкозу у великих кількостях.

Хороший терапевтичний ефект має розчин Рінгера-Лока. Загальна кількість рідини розраховується індивідуально. У середньому необхідно 50 мл на кг живої ваги. Для нормалізації балансу в організмі вводять струминно або крапельно розчин гідрокарбонату натрію 4%.

Варто зазначити, що застосування активованого вугілля для лікування інтоксикації зоокумаринами у кішок не доцільне, тому не застосовується. У деяких випадках для відновлення порушених факторів крові використовують введення вітаміну К.

Після наданого лікування необхідно проводити профілактичні діагностичні огляди, що дає змогу стежити за станом тварини та ступенем відновлення після небезпечного стану.

Заходи профілактики отруєння щурячою отрутою

Заходи профілактики інтоксикації зоокумаринами полягають у створенні умов, що запобігають можливому контакту вихованця з отрутою для щурів. Важливо стежити, щоб корм у кішки завжди був свіжий, а також був доступ до води.

Сита тварина навряд чи піде шукати собі поживу в інших місцях. Якщо ж вихованець має вільний доступ на вулицю і може відвідувати місця, де труять гризунів (підвали житлових будинків, звалища і смітники), необхідно намагатися не допускати його в ці місця.

При появі характерних симптомів нездоров’я у кішки, важливо негайно звернутися до ветеринарної клініки. Навіть якщо причиною апатії і млявості у вихованця є не отруєння щурячою отрутою, профілактична діагностика не завадить.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.