Отодектоз називають вушною коростою. Захворювання викликається кліщем, що мешкає у вушному проході, і характеризується проявом запальних процесів у зовнішній вушній раковині, прямому слуховому проході та барабанній перетинці. Схильні до захворювання м’ясоїдні тварини. Найчастіше домашні (собаки і кішки), рідше хутрові звірі (песці, лисиці, єнотовидні собаки). Особливо уражається молодняк.

Етіологія

Збудником хвороби є кліщ Otodectes cynotis. Тіло паразита овальне, плоске, самка більша за самця, в середньому величина 0,4 х 0,7 мм. Кінцівки довгі, четверта пара недорозвинена, оснащені присосками. Ротові органи гризучого типу, з потужними хеліцерами.

Збудник виживає в помірно вологому середовищі протягом двох місяців. При потраплянні прямих сонячних променів гине протягом 1-2 днів. Тривалість життя до 2-х місяців. Від моменту відкладання яйця (самка кріпить їх до поверхонь вуха спеціальним секретом), до здатного розмножуватися кліща проходить 14-16 днів у самця, і 16-20 у самки. Потомство дуже численне. Експериментальним шляхом доведено, що пара особин може дати багатомільйонне потомство. Самець запліднює ще не статевозрілу особину (телеонімфу), а досягнувши зрілості, в її тілі проходить фаза злиття клітин.

Сезонність у захворювання не виражена. Найбільше ураження спостерігається в місцях із великою чисельністю тварин.

Особливих розмірів інвазування тварини досягають у притулках для тварин. Захворювання часто має хронічний характер.

Симптоми

Спочатку захворювання протікає безсимптомно. Зі збільшенням популяції паразита у тварини проявляється алергічна реакція на продукти життєдіяльності кліща і запальна реакція на механічні подразнення при укусах.

Тварина трясе головою, тре і чухає вуха лапами, треться об усі можливі поверхні. Іноді на шкірі з’являються розчухи, рани, виразки. Температура тіла не збільшена, особливого пригнічення не спостерігається, але постійне занепокоєння проявляється.

Хутрові звірі бігають по клітці, видають звуки занепокоєння, трясуть головою. Спостерігається кривоголовість, голова повернута в бік вуха з більшим ураженням, хоча кліщ, як правило, дуже швидко обґрунтовується в проходах обох вух.

Під час огляду виявляються брудні місця біля основи вушної раковини. Шерсть злипла, тьмяна, з налипанням епітелію.

Слуховий прохід має характерні темно-коричневі, воскоподібні виділення.

Нерідко на тлі отодектозу розвивається секундарна мікрофлора, яка обтяжує перебіг хвороби і призводить до розвитку зовнішнього та середнього отиту. У цьому випадку виділення мають неприємний, смердючий запах і жовто-зелений колір.

Для молодняка прогноз обережний, у хутрових звірів часта загибель цуценят.

Діагноз

Діагностика захворювання не складна. Взятий з вушної поверхні зішкріб легко виявляє наявність кліщів.

Диференціювати потрібно від отиту, травматичних ушкоджень, наявності стороннього тіла, новоутворень у вушній раковині.

Лікування

Терапевтичні заходи ґрунтуються на проведенні санації органу та застосуванні акарицидних препаратів.

Вушні проходи звільняються від ексудату й ороговілого епітелію. За наявності ран біля основи вуха шерсть збривають і проводять симптоматичне лікування. Вушні проходи очищають, застосовуючи хлоргексидин і перекис водню.

Якщо патологія торкнулася середнього вуха, то застосовні комплексні препарати, які містять у собі як акарицидний початок, так і антибіотик широкого спектра дії. До таких належать івермек-спрей, декта. Якщо застосувати спреї немає можливості, можна скористатися аверсектиновою маззю.

Якщо у тварини сильно розвинений свербіж і больова реакція застосуємо аміт. Краплі закапують по 4-6 у кожне вухо, повторюють через 3-5 днів.

У звірівницьких господарствах при встановленні діагнозу проводять терапевтичні заходи паралельно з дезакаризацією кліток, приміщень, інвентарю, одягу обслуговуючого персоналу.

Профілактика

У профілактичних цілях для домашніх тварин застосовують краплі на холку, які не допускають появи кліщів. Серед таких препаратів стронгхолд, фронтлайн. Постійно стежать за чистотою підстилки і проводять її термічну обробку.

За можливості необхідно уникати контакту тварин із бродячими чотирилапими.

Постійні профілактичні огляди і своєчасні, регулярні чистки вух попередять розвиток отодектозу.

На звірівницьких фермах не допускають на територію бродячих собак. Під час формування стада особливу увагу приділяють карантинним заходам. У племінних господарствах проводять планові, регулярні огляди вушних раковин. Перед спарюванням здійснюють профілактичну обробку вух одним з акарицидних препаратів.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.