Остеомаляція (Osteomalacia) — захворювання, що характеризується порушенням обміну речовин (мінерального і вітамінного) і прогресуючою системною кістковою дистрофією. Патологія призводить до розм’якшення кісткової тканини, її ламкості.

До захворювання схильні всі види тварин. Частіше хворіють свині, велика рогата худоба, вівці, кози. У деякі роки остеомаляція може набувати масового характеру.

Етіологія

Причиною захворювання є незбалансованість раціону за мінеральними речовинами (кальцій, фосфор), а також дефіцит у раціоні вітамінів, особливо групи D.

Особливо часто захворювання проявляється в тих регіонах і господарствах, де годівля здійснюється відходами виробництва (барда, дробина, жом). Складно збалансувати раціон годівлі за силосно-жомової годівлі, особливо за малої частки в ній сіна та концентрованих кормів.

У таких раціонах, окрім недостатності мінералів, присутня велика частка кислот, які зі свого боку зв’язують кальцій і ускладнюють його засвоєння. Дисбаланс мінералів призводить до поступового порушення травлення, серцево-судинної, нервової систем.

Особливо важко це позначається на вагітних і лактуючих тваринах. За недостатності мінералів у раціоні плоду і в молоко їх віддають кістки.

Прояву остеомаляції сприяють порушення функцій ендокринної системи. Патології паращитоподібної, щитоподібної залоз, надниркових залоз і гіпофіза обтяжують перебіг хвороби.

Відсутність моціону з прийняттям сонячних ванн, також позначається на синтезі віт D. Цей вітамін, спільно з паратгормоном і трикальцитніном, бере участь в обміні кальцію і фосфору, і регулює мінералізацію.

Симптоми

Захворювання розвивається повільно. У першу стадію проявляється тьмяність вовняного покриву, погіршення апетиту і спотворення смаку, втрата продуктивності.

Далі у тварин проявляється лизуха, поїдання підстилки, гнойової рідини. При цьому звичайні корми тварини поїдають неохоче. У цю стадію проявляється підвищена збудливість, регідність м’язів, дотик до шкіри викликає м’язове тремтіння.

У результаті збоченого поїдання всього підряд, виникає атонія рубця, можливі закупорки, пронос, запор.

Друга фаза характеризується пригніченням. Тварина більше лежить, важко встає. Хода стає хиткою, крок укорочений, спина згорблена. У цей період часто діагностуються артрити.

У свиноматок спостерігаються аборти, у підсисних припиняється молоковіддача, часті напади тетанії та судом.

У кіз і овець часто деформуються кістки нижньої щелепи, пережовування корму ускладнюється. Іноді проявляються титанічні судоми.

За третьої стадії у тварин часто спостерігаються переломи кінцівок. Тварини стрімко втрачають у вазі. Під час пальпації останніх хвостових хребців можна явно відчути розм’якшення кісткової тканини. Тварини стають «незграбними» з викривленими хребтами та кінцівками.

При лабораторному дослідженні крові виявляється зниження рівня гемоглобіну, еритроцитів, загального іонізованого кальцію, фосфору, магнію, загального білка, резервної лужності, підвищення активності лужної фосфотази.

Діагностика

Діагноз встановлюється за клінічними ознаками та результатами аналізу крові.

У біогеохімічних провінціях, де в раціоні годівлі одних елементів більше, ніж інших, проводять аналіз кормів і визначення їхньої кількості в тканинах тварини.

Лікування

Хворим тваринам призначають вітаміни А і D. У разі судом і парезу внутрішньовенно вводиться хлористий кальцій. Одночасно проводять ін’єкції розчину магнію сульфату.

Проводять контроль раціону годування і балансують його за мінералами, білками, вітамінами.

Організовують моціон тварин у будь-яку пору року, ультрафіолетове опромінення або інсоляцію.

Профілактика

Для жуйних основним джерелом кальцію і фосфору є зелені корми та якісне сіно в стійловий період. Профілактика має бути спрямована на створення потужної кормової бази.

Не можна допускати однотипної годівлі, особливо відходами технічної переробки.

За необхідності в раціон слід вводити відповідні добавки мікроелементів, полісолі, вітамінні препарати. Необхідно широко використовувати кормові добавки у вигляді кормових фосфатів (кальцію фосфат, монокальційфосфат) кісткового, м’ясо-кісткового борошна. Суворо контролюють співвідношення кальцію і фосфору в раціоні. Для телят цей показник 1,3-2:1, у дорослої худоби 1,2-1,5:1. Ретельно прораховується в раціоні рівень білка залежно від вікової та господарської групи.

У системі профілактики важливе місце відводиться організації систематичних моціонів з інсоляцією, а в зимовий період — ультрафіолетове опромінення тварин спеціальними приладами.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.