Орнітоз (лат. найменування — ornithosis) — інфекційне захворювання птахів, спричинене хламідіями, що супроводжується ураженням слизових оболонок, переважно кон’юнктиви та верхніх дихальних шляхів.

Сприйнятливі до захворювання на орінтоз усі види свійських і диких птахів. Чутливі до збудника люди та ссавці.

Етіологія

Збудник орнітозу хламідія Chlamydiae psittaci. Коковий, внутрішньоклітинний ДНК і РНК-місткий мікроорганізм, грамнегативний, нерухомий.

Проникаючи в організм, хламідія може бути як високо контагіозною, і водночас проявиться клінічними ознаками, так і елементарним тільцем, яке не проявляється довгі роки.

Збудник пластичний. Передача його від птахів до людини або тварини і назад легко здійсненна. Місцем улюбленої локалізації Chlamydiae psittaci вибрала слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів.

Мікроорганізм не стійкий. У зовнішньому середовищі хламідія цього роду живе 48-50 годин, у воді до 17 днів, у посліді до 4-х місяців. Кип’ятіння вбиває моментально. Базові дезінфікуючі речовини (3% р-н фенолу, 2% р-н формальдегіду) знезаражують протягом 3-х годин.

Епізоотологія

Зараження орнітозом відбувається прямим контактом, наприклад, голуб — кошеня — людина. Джерелом зараження є як хворі, так і перехворілі тварини та птахи (носії). У зовнішнє середовище збудник виділяється з послідом, носовими виділеннями, слиною. Зараження можливе як аліментарне, так і повітряно-крапельне.

Із птахів найлегше піддаються зараженню папуги (папугова хвороба) та інші кімнатні пернаті, менш чутливі кури. Молодняк птахів та інших тварин (кошенята) більш сприйнятливий, ніж дорослі. Експериментальне зараження можливе більшості тварин.

Швидке поширення і клінічний прояв орнітозу проявляється за незадовільних санітарно-гігієнічних умов, скупченості поголів’я, неповноцінного раціону годівлі, супутніх інфекцій.

У поширенні орнітозу значущими залишаються природні вогнища (мігруючі, перелітні птахи). Велика роль і міських голубів, серед яких носійство іноді досягає 80%, а загибель 40-50%. При цьому молодняк голубів має летальний результат у 90% випадках.

Патогенез

Потрапляючи на слизові оболонки, збудник орнітозу протягом першої доби проникає в кров. Розносячись по всьому організму, він осідає в органах дихальної системи та слизових оболонках органу зору.

Якщо резистентність організму висока, а вірулентність збудника низька, то клінічна картина не проявляється.

За збігу несприятливих обставин і сповільненої імунної відповіді організму збудник починає швидке розмноження, і хвороба проявляється симптоматично.

Симптоми

Інкубаційний період орнітозу може перебувати в широкому часовому діапазоні, від 3-х днів, до 30, а то й більше.

У папуг хламідія проявляє себе як респіраторно, кишковою симптоматикою, так і змішано. Кашлі, хрипи і чхання можуть змінюватися відмовою від корму і проносами. Оперення скуйовджене, може бути забруднене послідом, птах сидить із закритими очима. Легкі виділення з носових порожнин у початковій стадії можуть посилитися м’язовим тремтінням і паралічами. Птах швидко втрачає у вазі та гине. Можливі випадки і безсимптомного перебігу, однак, закінчення процесу летальне.

Голуби переносять хворобу гостро. Спостерігаються кон’юнктивіти, світлобоязнь, носові виділення і закупорка ними дихальних шляхів. Відмова від корму призводить до швидкої втрати ваги. Породисті голуби частіше сприйнятливі до кишкової форми. У них проноси можуть чергуватися із закрепами. Якщо хвороба припадає на період яйцекладки, то процес призупиняється, зростає число незапліднених яєць. Пташенята, віком до 20 днів, гинуть у гніздах.

У домашніх качок, індиків і гусей орнітоз проявляється загальною слабкістю, відмовою від корму, кон’юнктивітом, пневмонією. Молодняк більш чутливий. До ознак може додатися атаксія і м’язове тремтіння.

Діагностика

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак та епізоотологічних даних з обов’язковим лабораторним підтвердженням.

Лабораторна діагностика за наявності біоматеріалу (трупи), заснована на постановці біопроби на курячих ембріонах і білих мишах.

Розроблено й успішно застосовують алергічні методи діагностики з введенням алергену в міжщелепний простір або сережку та серологічні, з постановкою РСК (реакція зв’язування комплементу).

Диференціальна діагностика повинна заперечувати у качок — вірусний синусит, грип, сальмонельоз, а також у всіх птахів хворобу Ньюкасла, респіраторний мікоплазмоз.

Лікування

Для лікування застосовується антибіотикотерапія. Тетрациклін, еритроміцин, хлортетрациклін, біоміцин розраховуються на голову, а вводяться в суміші з кормами.

Курс лікування не менше 14 днів.

Профілактика

Вакцина проти орнітозу вже розроблена, і вона перебуває на апробації.

У разі підозри на захворювання в птахівничих господарствах переформування стада припиняють. Птицю з клінічними ознаками орнітозу вибраковують. Яйця з неблагополучних господарств піддають обробці дезінфекційними засобами.

Пташники дезінфікують у присутності птиці. Клінічно здорова птиця дорощується з додаванням у комбікорми біоміцину або тераміцину.

На господарство накладається обмеження, яке знімається через 6 місяців після проведення заключної дезінфекції.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.