Процеси запального типу, що розвиваються в організмі домашніх собак, досить часто діагностуються в практиці ветеринарних лікарів. Одним із запальних захворювань, що часто зустрічаються, є орхіт.

Патологічний процес, що виникає у псів і характеризується запаленням у ділянці сім’яників. Причиною розвитку патології можуть стати інфекційні ураження і механічні травми (наприклад, удари).

Власник повинен знати, які причини захворювання, щоб вчасно запобігти розвитку патології, вживши профілактичних заходів. Якщо ж патологічний процес уже розвинувся, не варто займатися самолікуванням, а звернутися до ветеринарної клініки по допомогу.

Причини захворювання у собак

Процес запального характеру в ділянці сім’яників у собак, трапляється досить часто. Розрізняють двосторонній і односторонній орхіт. Нерідко несвоєчасно вилікуваний запальний процес у сім’яниках призводить до ураження придатків – епідидиміту.

Основна причина розвитку орхіту у пса — зараження патогенною бактеріальною мікрофлорою. Інфікування відбувається під час статевих контактів, захворювань сечовидільної та статевої системи. Причиною розвитку орхіту виступають і травми.

Запалення сім’яників і їхніх придатків може виникнути як ускладнення на тлі інфікування вірусною інфекцією чуми м’ясоїдних, захворювання мікозом і ерліхіозом. Спровокувати проблеми в ділянці сім’яників здатні не тільки механічні ушкодження і проникнення чужорідних гострих предметів у ділянку калитки, а й розтрощення яєчка. Цей вид патології провокують порушення в роботі імунної системи.

Виділяють дві форми орхіту у собак — гостру і хронічну. У зоні ризику перебувають самці, які мають вільний доступ на вулицю. У групі ризику також присутні собаки похилого віку, які мають захворювання інфекційного характеру в області сечовидільної системи в хронічному перебігу.

Ветеринарні фахівці виокремлюють такі причини розвитку орхіту в псів:

• інфекційні захворювання вірусної етіології — чума м’ясоїдних, вірусний гепатит, бруцельоз;
• зараження патогенною бактеріальною мікрофлорою на тлі запальних процесів у ділянці сечового міхура або передміхурової залози;
• укуси кровосисних і отруйних комах у ділянці мошонки;
• процеси запалення, що локалізуються на шкірному покриві мошонки (дерматити);
• патологічні стани в ділянці статевих органів — перекрути канатика, що утримує сім’яник, пахова грижа);
• водянка сім’яників;
• новоутворення злоякісного характеру;
• патології в імунній системі.

Найбільший ризик розвитку орхіту у короткошерстих порід собак, схильних до дерматитів. Зазначається, що орхіт вражає частіше великих собак, таких як бордоський дог, німецький дог, зенненхунд.

У зв’язку з тим, що орхіт виникає не тільки на тлі дерматитів, ризику розвитку патологічного процесу піддаються всі породи собак, незалежно від віку. Рідше діагностується у цуценят і частіше у дорослих собак.

Симптоми орхіту в собаки

Залежно від загального стану здоров’я тварини, супутніх захворювань, віку улюбленця і причин розвитку орхіту, симптоми відрізнятимуться. Клінічна картина гострої форми запалення сім’яників характеризується важким перебігом. Тварина відмовляється від їжі, виникають гарячкові стани.

Орхіти, спровоковані активізацією патогенної бактеріальної мікрофлори, в запущених випадках призводять до зараження крові, загрожуючи життю тварини. Ускладненням гострої форми орхіту виступають тестикулярні абсцеси, що характеризуються великим ураженням тканин сім’яника. Відсутність своєчасного лікування призводить до виходу гною назовні й утворення великого свища.

Основними клінічними ознаками розвитку орхіту у пса в гострій формі є:

• виражена набряклість і припухлість у ділянці мошонки;
• хворобливі відчуття, що сковують рухи тварини під час ходьби;
• зміна відтінку шкірних покривів у ділянці розташування сім’яників — вона стає червоною з синюватим відтінком;
• поява подразнень у ділянці мошонки;
• підвищений інтерес тварини до своїх геніталій (вихованець намагається частіше вилизувати уражену ділянку, що призводить до появи мікротріщин і ранових поверхонь);
• слабкість і виражена сонливість тварини, відмова від активності;
• підвищення температурних показників тіла;
• зниження апетиту або повна відмова від корму;
• проблеми в процесі сечовипускання;
• занепокоєння.

Хронічний перебіг орхіту у пса проявляється такими симптомами, як біль, ущільнення шкіри в ділянці мошонки, місцеве підвищення температури, виражений дискомфорт.

Своєчасно розпочате лікування хворої тварини, дасть змогу не тільки позбавити її від дискомфорту, а й запобігти ризикам розвитку ускладнень і безпліддя. Поява перерахованих вище ознак у улюбленця — привід для власника негайно звернутися по допомогу до ветеринарної лікарні.

Діагностика полягає в проведенні фахівцем загальноклінічного огляду, пальпації ураженої ділянки та збору анамнезу. Обов’язковими для постановки діагнозу є лабораторні та інструментальні дослідження, що включають в себе:

• загальний аналіз крові та урини;
• ультразвукове дослідження ділянки мошонки і насінників, які там знаходяться, поруч розташованої передміхурової залози;
• біохімічне дослідження крові;
• специфічні дослідження крові для виключення небезпечних інфекцій, таких як бруцельоз;
• бакпосів, зібраний з поверхні рани на наявність штамів патогенних мікроорганізмів.

У деяких випадках, для племінних тварин, ветеринарні фахівці рекомендують проводити специфічний аналіз — бакпосів насіннєвої рідини. При орхіті, спровокованому інфекцією, в аналізі крові буде виявлено підвищену кількість лейкоцитів. У разі запалення сечового міхура або передміхурової залози, в аналізі сечі будуть присутні білки, гній і кров. На підставі отриманих даних, фахівець розробляє подальшу тактику терапії.

Лікування орхіту у собак

Тварині, яка відчуває сильні хворобливі відчуття при орхіті, призначаються нестероїдні протизапальні препарати. За наявності патогенної бактеріальної мікрофлори, що спровокувала розвиток запалення в ділянці сім’яників і їхніх придатків, призначають протимікробні засоби широкого спектра дії.

Зняти набряклість і припухлість дають змогу призначені гістаміноблокатори. Для зняття хворобливих відчуттів застосовуються мазі з охолоджувальним ефектом. Не рекомендується використовувати мазі без попередньої консультації з ветеринарним лікарем. Неправильно підібраний препарат, здатний спровокувати подразнення на шкірі мошонки, що в наслідок, призведе до розвитку екземи. Основу лікування орхіту складають:

• антибіотики;
• введення препаратів, що підтримують роботу серцевого м’яза і знімають інтоксикацію;
• призначення глюкокортикостероїдів для усунення запального процесу;
• знеболювальні засоби.

При діагностуванні аутоімунної форми орхіту, ветеринар рекомендує введення специфічних речовин, що пригнічують активність імунної системи. Одним з таких препаратів є Преднізолон. Як допоміжну терапію при орхітах призначають холодні компреси.

У разі тяжкого перебігу захворювання фахівці рекомендують провести оперативне втручання з метою видалення патологічного вогнища. Кастрація в цьому випадку дасть змогу зберегти життя тварині, ліквідуючи ризики розвитку зараження крові або перитоніту.

У період лікування, власник пса повинен подбати про захист ураженої ділянки. Необхідно вжити заходів, щоб тварина зайвий раз не травмувала уражену ділянку, не злизувала цілющі мазі. Для цих цілей підходять іммобілізуючі коміри або ж спеціальні мішечки для захисту мошонки.

Орхіт, діагностований на ранніх стадіях, добре піддається лікуванню. У більш пізньому періоді, запалення зачіпає поруч розташовані тканини, провокуючи проблеми з нормальним утворенням насінної рідини і формуванням сперматозоїдів.

Цю інформацію необхідно знати тим власникам псів, які використовують або планували використовувати тварину в розмноженні. Заводчикам племінних собак, рекомендується після закінчення лікування, здати аналізи на можливість до запліднення.

У важких випадках перебігу патологічного процесу в сім’яниках, ветеринари рекомендують проводити кастрацію. Протікання серйозного патологічного процесу в одній ділянці, негативно позначається на нормальному функціонуванні всього організму. Хронічна форма орхіту у псів у віці, може спровокувати розвиток злоякісних пухлин.

У домашніх умовах лікування орхіту у пса має проводитися під чітким контролем ветеринарного лікаря. Власник зобов’язаний виконувати всі рекомендації і слідувати інструкціям. Для полегшення стану тварини, застосовують охолоджувальні мазі в області мошонки. За рекомендацією лікаря, можна проводити накладення теплих і вологих компресів.

З метою профілактики розвитку орхіту у псів, необхідно уважно стежити за станом здоров’я вихованця. Важливо регулярно оглядати наявність цілісності шкірних покривів у самця в області мошонки, відзначати зміну розмірів або ж наявність пухлин.

З метою запобігання інфекційного орхіту, необхідно своєчасно займатися лікуванням всіх внутрішніх патологій, не допускаючи розвитку ускладнень або переходу в хронічний перебіг.

Важливий пункт профілактики — гігієна статевих органів і своєчасне проведення вакцинації. Орхіт не є спадковим захворюванням. На розвиток запалення прямо впливають якість харчування тварини, умови утримання, наявність вторинних інфекцій.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.