Небезпечне захворювання, спровоковане гельмінтозом — опісторхоз, спричинене трематодами, що належать до печінкових сисунів. Зараження собаки відбувається під час вживання твариною сирої риби, ураженої личинками сисуна — метацеркаріями.

Потрапляючи в організм ссавця, не тільки собаки, а й кішки, людини, єнота, ведмедя, метацеркарій, під дією шлункового соку та ферментативних речовин, що виробляються травним трактом, проникає в ділянку підшлункової залози, печінки або проток жовчного міхура. У придатних для розвитку і росту тканинах, трематода виростає до дорослої особини, де може успішно існувати протягом 10-15 років.

Гельмінтоз проявляється різними клінічними ознаками. Хвора тварина стає млявою, відзначається пригнічений стан, знижується апетит (у деяких випадках навпаки, апетит стає надмірним). Також відзначаються проблеми в роботі травної системи, виникають закрепи, що змінюються проносом.

Під час огляду і пальпації лікар може відзначити збільшення печінки в об’ємі. Видимі слизові оболонки, а в запущених формах і шкірні покриви, набувають жовтяничного відтінку, що пов’язано з патологічними змінами в роботі печінки і жовчного міхура.

Шляхи зараження опісторхозом у собаки

Печінковий сисун під час проникнення всередину, отримує живлення з тканин і судин печінки. Відповідно, отримуючи живлення з судин, паразит випускає в навколишні тканини токсичні речовини, що продукуються в процесі життєдіяльності. Це провокує зміну в усьому стані організму тварини.

Маленький за розмірами паразит стає причиною діагностованих у домашніх собак запалень у ділянці печінки, дистрофічних змін гепатобіліарної системи, проблем у жовчному міхурі та його ходах. Не рідко на тлі опісторхозу у собаки розвиваються ентерити і жовчнокам’яна хвороба. Все це в результаті за відсутності лікування може стати причиною розриву жовчного міхура, аж до загибелі собаки. За перших ознак порушень у здоров’ї улюбленця, рекомендується негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки.

Трематода, що викликає опісторхоз у домашніх кішок і собак, за відсутності на неї впливу, здатна існувати понад 15 років. Котяча двоустка, друга назва опісторхозу, потрапляє в організм тварини під час вживання сирої риби.

У зоні ризику перебувають улюбленці, які отримують у їжу не оброблену термічним способом річкову рибу. Особливо небезпечне поїдання собаками коропових видів риб.

Від моменту проникнення метацеркарія в організм собаки до того періоду, коли трематода стане дорослою особиною проходить близько півроку. Протягом цього часу паразит завдає серйозної шкоди тканинам печінкових структур.

Що примітно — навіть після проходження обов’язкового курсу лікування, тканини печінки і жовчних ходів настільки вражені, що починають виконувати свої функції з перебоями. Усе це закінчується регулярними запаленнями в печінці, утворенням фіброзних тканин і розширенням жовчних ходів. У разі потрапляння патогенної бактеріальної мікрофлори, перебіг основного захворювання посилюється.

Опісторхоз у собак часто обтяжується інтоксикацією організму. На тлі постійного викиду токсичних речовин у кров’яне русло, виникають алергічні реакції. Вихованець схильний до постійних захворювань, що виникають на тлі ослаблення імунної системи. Відсутність лікування опісторхозу може закінчитися цирозом або злоякісними пухлинами.

Симптоми опісторхозу в собаки

Зрозуміти, що улюбленець заразився котячою двоусткою, на перших етапах розвитку не можливо. Поки не почалися зміни в тканинах печінки, симптомів ураження не буде. У разі потрапляння кількох метацеркаріїв в організм, симптоми розвиваються значно швидше.

З розвитком патологічного процесу, відзначаються такі зміни:

• поступова, а часом і різка втрата апетиту (в деяких випадках, опісторхоз викликає посилення апетиту у собаки);
• млявість і апатичність у вихованця, виснаження на тлі втрати ваги;
• іктеричність видимих слизових оболонок — жовтушність;
• збільшення печінки в розмірах, що легко позначається під час пальпації області розташування органу;
• полідипсія — сильна спрага;
• проблеми з травленням — констипації, що змінюються проносом;
• напади нудоти і виверження шлункового вмісту (виникають за тяжкого перебігу патології).

Алергія розвивається при опісторхозі у домашнього улюбленця через інтоксикацію. Токсичні речовини потрапляють у кров’яне русло, викликаючи відповідну реакцію організму. Алергічна реакція проявляється почервоніннями на шкірному покриві, зміною стану шерсті. Шерстний покрив улюбленця виглядає злиплим і недоглянутим, аж до утворення ділянок облисіння.

За хронічного перебігу, симптоми розвиваються слабо і поступово. При цьому ускладнення в організмі виникають не менш важкі, ніж за гострої форми опісторхозу у собаки. У результаті постійних порушень на тлі активності трематоди, страждає печінка тварини. Природний фільтр організму страждає від дистрофічних змін, нерідко розвиваються гнійні форми перитоніту. Поставити точний діагноз улюбленцю без попереднього огляду та лабораторних досліджень в умовах ветеринарної клініки — не можливо.

Кваліфікований ветеринарний лікар обов’язково проведе загальноклінічний огляд, в основі якого буде пальпація печінки. Опісторхоз провокує ущільнення печінки та зміну горбистої структури.

З метою діагностики та постановки точного діагнозу, фахівець повинен зібрати детальний анамнез. Важлива будь-яка інформація про стиль життя, а особливо про харчування улюбленця. Підтвердити підозри на опісторхоз можна шляхом лабораторної діагностики калових мас тварини. Для отримання максимально точного результату, рекомендується робити 2 дослідження з перервами між дослідженнями в 7-10 днів.

Лікування опісторхозу у собаки

На підставі отриманих даних, лікар розробляє адекватну тактику лікування. Не достатньо буде тільки проведення дегельмінтизації. Ускладнення, що виникли в організмі на тлі активності трематоди, вимагають детального вирішення. Так, терапія має включати в себе обов’язкову підготовку організму перед протипаразитарною обробкою і період реабілітації. Надати підтримку організму дуже важливо, адже від цього залежатиме процес відновлення уражених тканин.

Препарати для підтримки роботи печінки — гепатопротектори, дуже важливі для нормального функціонування організму. Важливим є введення вітамінно-мінеральних комплексів, імуномодуляторів, а також жовчогінних засобів.

Якщо захворювання ускладнене алергічними проявами, собаці призначають антигістамінні засоби. Дозування лікарських засобів і тривалість лікування визначається кваліфікованим фахівцем, виходячи з індивідуальних характеристик пацієнта.

Повністю відновити організм після тривалого протікання захворювання дуже складно, а часом не можливо. Після протипаразитарної обробки, необхідно надавати підтримуючу терапію і постійно відвідувати ветеринара для відстеження стану улюбленця.

Важливо приділити особливе місце правильному харчуванню при діагностованому опісторхозі у собаки. Якщо собака отримує натуральне харчування, рекомендується перевести його на більш збалансований сухий корм високої якості. Це дасть змогу не переживати за калорійність раціону.

З метою профілактики розвитку опісторхозу у собаки, необхідно виключити з раціону вживанням твариною сирої риби, яку попередньо не відварили. При цьому важливо розуміти, що саме процес варіння дає змогу знищити паразита, а ось заморожування не впорається з цим завданням.

У раціоні собаки не повинно бути місця для в’яленої, погано просоленої або сушеної риби. Не варто забувати і про регулярні протипаразитарні обробки. Важливо навчити свого вихованця, щоб він не підбирав сміття на вулиці.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.