Глистові інвазії або гельмінтози — досить поширена група захворювань, що діагностуються у ветеринарії у домашніх вихованців. Глисти здатні паразитувати в багатьох тканинах організму і внутрішніх органах, провокуючи розвиток серйозних ускладнень і порушень у роботі.

Під час своєї життєдіяльності гельмінти виробляють токсичні речовини, що призводять до отруєння організму. Ба більше, гельмінтози призводять до порушення процесів травлення, порушують роботу імунної системи, знижуючи загальну резистентність.

Маленькі кошенята гірше ростуть і розвиваються за наявності гельмінтозів. При серйозних ураженнях, тварина може загинути, якщо не було вжито своєчасних заходів лікування. Одним із небезпечних гельмінтозів є опісторхоз, що належить до трематод. Глистова інвазія характеризується ураженням жовчних проток.

Шляхи зараження опісторхозом кішок

Уперше, опісторхоз був виявлений у 1884 році біологом з Італії у домашньої кішки в печінці під час розтину. Схильні до зараження опісторхозом не тільки домашні кішки, але також собаки, ведмеді, видри і, на жаль, людина.

Основний фактор зараження — річкова сира риба, що не піддалася термічній обробці. Заразитися гельмінтозом від кішки неможливо, оскільки паразит не здатний розвиватися без проміжного господаря.

Опісторхоз здатний протікати в декількох формах — гострій і хронічній. Гостра форма гельмінтозу характеризується різким підвищенням температури тіла, гарячковим станом, болісними відчуттями в ділянці правого підребер’я. Симптоматика наростає протягом 20 днів після проникнення в організм.

У разі розвитку хронічної форми захворювання виникає симптоматика, що нагадує запалення в жовчному міхурі. Супроводжується захворювання хворобливими відчуттями в ділянці печінки, проблемами з травленням, особливо після вживання жирної їжі.

Небезпека розвитку опісторхозу для організму кішки полягає в серйозних змінах. При розвитку гельмінтозу, уражаються жовчні протоки і печінкові структури, підвищується ризик розвитку травм і внутрішніх геморагій.

Ба більше, під час скупчення гельмінтів та їхніх яєць, відбувається закупорка в жовчних протоках, спричиняючи запалення в жовчному міхурі та його ходах. На тлі інвазії знижуються захисні сили організму, тварина схильна до інфікування різними бактеріальними, вірусними або грибковими захворюваннями.

Велике скупчення паразитів в організмі призводить до розвитку симптомів інтоксикації, закінчуючись за відсутності лікування, загибеллю кішки. Летальний результат відбувається при травмах жовчних проток і скупчення жовчі в очеревині.

Трематода, що провокує опісторхоз, здатна прожити дуже довго — цілі десятиліття. Зараження котячою двоусткою (ще одна назва опісторхозу), відбувається під час вживання не обробленої термічно сирої риби. Особливу небезпеку становлять коропові види риб. Повний цикл розвитку від стадії яйця до дорослої особини займає близько 4-6 місяців.

Паразити завдають сильної шкоди тканинам печінки. Навіть після курсу терапії, пошкоджені тканини печінки не здатні повноцінно виконувати свої функції. Це призводить до постійних запалень, фіброзу і навіть розширення жовчних проток. Обсіменіння бактеріальною мікрофлорою посилює перебіг основного захворювання.

Інтоксикація організму — часто супутній опісторхоз, стан. Часто відбувається алергічна реакція на цьому тлі. Ослаблений організм схильний до захворювань. Нерідко не вилікуваний опісторхоз призводить до цирозу, раку печінки і важких уражень підшлункової залози.

Симптоми опісторхозу

На перших етапах розвитку опісторхозу в організм кішки, симптоми відсутні. Якщо ж в організм тварини проникло відразу кілька двоусток, ознаки розвиваються значно швидше і яскраво виражені. Перш за все, страждає гепатобіліарна система, проявляючись жовтяницею через непрохідність жовчних шляхів. Крім цього, симптомами опісторхозу є:

• втрата апетиту або навпаки, його посилення;
• млявий і апатичний стан тварини;
• втрата ваги;
• зміна відтінку видимих слизових оболонок у жовтий колір;
• зміна розмірів печінки;
• відчуття спраги;
• зміна стану шерстного покриву;
• проблеми зі стільцем — закрепи, що змінюються діареєю;
• нудота і блювота — спостерігаються в разі серйозного ураження.

Не рідко на тлі опісторхозу розвиваються алергічні реакції, що виникають у результаті впливу продуктів життєдіяльності паразитів. На шкірному покриві вихованця можна помітити характерні ділянки почервоніння. Шерсть змінюється, виглядає недоглянутою, злиплою, утворюються ділянки алопеції.

Хронічна форма патології характеризується млявою симптоматикою, але при цьому не менш серйозними ускладненнями. Виникає цироз і гнійні форми перитоніту.

Самостійно поставити діагноз вихованцеві не можливо. Визначити причину поганого стану здоров’я в улюбленця можливо тільки після проведення ретельної клінічної діагностики в клініці.

В умовах стаціонару клініки тварині призначають загальний клінічний огляд, що включає в себе пальпацію. Особливу увагу приділяють області розташування печінки. При опісторхозі, печінка ущільнена з добре прощупуваною горбистою структурою.

Діагностика включає в себе збір анамнезу — куди тварина могла виходити, яке харчування кішка отримує. Підтвердження попереднього діагнозу здійснюється за допомогою лабораторної діагностики. Показовим є аналіз калу вихованця. Здавати тести необхідно два рази з проміжками між дослідженнями в 10 днів.

Лікування опісторхозу у кішок

Призначати терапію повинен тільки ветеринарний лікар на підставі проведених лабораторних даних. Проведення тільки дегельмінтизації — недостатньо для позбавлення від опісторхозу. На тлі гельмінтозу організм кішки виснажується, сильно ослаблений і вимагає відновлювальної терапії.

Лікування опісторхозу в кішок включає в себе кілька важливих етапів:

• підготовка до подальшої обробки від паразитів;
• дегельмінтизація;
• період відновлення.

Важливий пункт терапії — призначення препаратів для підтримки роботи печінки, жовчогінні засоби, імуномодулювальні та полівітамінні препарати. У разі розвитку реакцій алергічного типу у кішки на тлі опісторхозу, призначаються антигістамінні препарати. Дозування препаратів і тривалість терапевтичного курсу визначається ветеринарним лікарем індивідуально.

Важливо враховувати ступінь ураження організму, запас внутрішніх сил і вік вихованця. На жаль, повністю вилікувати кішку не вдається. Не дивлячись на те, що під час лікування можливо позбутися паразитів, то запальних процесів у жовчних протоках і печінці, що перейшли в хронічну форму, позбутися практично неможливо.

Особливе місце в лікуванні опісторхозу посідає дієта. Правильне, збалансоване харчування включає в себе корми, призначені для тварин із захворюваннями печінки. Важливо, щоб кішка пила достатню кількість води. При зневодненні організму на тлі опісторхозу, лікар рекомендує крапельниці.

Підготовчий етап перед дегельмінтизацією, займає від 2 до 3 тижнів. Далі підбирається максимально ефективний препарат із широким спектром дії. Рекомендується підмішувати протигельмінтозний засіб з кормом, але перед цим тварину необхідно витримати на голодній дієті.

Профілактика зараження кішки трематодою, що викликає опісторхоз, полягає у виключенні з раціону вихованця не обробленої термічно риби. Особливо річкової. Якщо кішка перебуває на натуральному харчуванні і годування рибою для неї є варіантом норми, то в такому разі важливо відварювати продукт перед подачею. Попереднє заморожування м’яса риби не дасть позитивних результатів.

Небезпечна для згодовування та поїдання не тільки кішками, а й людиною риба, погано просолена, сушена або в’ялена. Особливо в тих регіонах, де ризик зараження опісторхозом вищий, ніж в інших районах.

Обов’язковим пунктом профілактики зараження гельмінтами, зокрема й котячою двоусткою, є планова дегельмінтизація. Це стосується навіть тих котів, які не мають вільного доступу на вулицю.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.