Усі домашні улюбленці досить цікаві. Особливо це стосується маленьких цуценят. Крім цікавості, вони надзвичайно рухливі, як маленькі діти. У результаті цього, часто ветеринарним лікарям, та й власникам собаки, доводиться стикатися з різними видами травм.

Одними з таких уражень є опіки. Статися опік може як в умовах квартири, так і на вулиці. Причинами появи опіків у собак стають — вплив високих температур (окріп, живе полум’я, пар від каструлі), речовини хімічного походження (кислоти, луги), електричний струм, опромінення і дія ультрафіолетових променів, а також деякі біологічні їдкі речовини (наприклад, сік отруйних рослин).

Головне завдання власника собаки — запобігти виникненню опіку. У разі, якщо травма вже отримана твариною, необхідно надати першу допомогу і звернутися до ветеринарної клініки по допомогу. Тільки в умовах лікарні, лікар зможе поставити точний діагноз, визначити ступінь ураження і призначити адекватне лікування.

Класифікація та ступені опікових уражень

Опік у собаки виникає внаслідок впливу великої кількості чинників. Найважчими наслідками загрожують опіки, отримані твариною від відкритого вогню. Причина небезпеки — вплив одразу декількох чинників. Відкрите полум’я впливає на організм тварини тепловим випромінюванням, розпеченими частинками, що ушкоджують шкірний покрив і потоками гарячого повітря.

Під час займання вовняного покриву, доти, доки він буде тліти, на шкірні покриви чинитиметься вражаючий вплив. Страждають не тільки верхня частина епідермісу, а й глибші шари. У важких випадках пошкоджується підшкірна клітковина, а опік добирається до кісткових і м’язових структур.

Опіки, отримані собакою від відкритого полум’я, часто стають причиною розвитку шоку больового типу, а також призводять до летального результату.

Не менш важкими наслідками загрожує опік, отриманий собакою при контактуванні з їдкими хімічними речовинами. Причиною ураження слизових оболонок ротової порожнини, носа й очей можуть стати засоби побутової хімії — очищувач для труб, хлорка або відбілювач.

Згубний вплив мають луги, здатні роз’їдати глибокі шари. Кислоти не мають такого ступеня проникнення, у зв’язку з тим, що на поверхневому шарі розвивається коагуляція (згортання) білка, не даючи можливості кислотам проникати глибоко.

Опіки електричним струмом частіше діагностують у молодих собак і цуценят. Пов’язано з тим, що вони цікаві, пробують все на зуб, особливо коли сумують за господарем і гризуть дроти.

Опік від електрики не великий за площею, але відрізняється глибиною проникнення. Швидке поширення електричного струму по організму зумовлено біологічними рідинами, наприклад, ліквором. При цьому шкірний покрив має деяку резистентність і не здатний так добре проводити електрику.

Випромінювання і викликані ним опіки виникають під час впливу ультрафіолетових та інфрачервоних променів. Радіаційні опіки діагностуються у ветеринарії вкрай рідко.

Собаки з рідкісним шерстним покривом або ж лисі (китайська чубата), страждають від прямого сонячного випромінювання. У групі ризику щодо сонячних опіків перебувають також тварини зі світлим забарвленням шерсті. Прямі сонячні промені здатні спровокувати розвиток опіків 1 типу, рідше зустрічаються 2 тип опіків. Травми від інфрачервоних променів, тварини отримують під час опалювального сезону від радіаторів або камінів.

Опік слизових оболонок ротової порожнини та очей, вихованець може отримати під час контакту з їдким соком рослин, таких як борщівник, очиток або каєнський перець.

Залежно від ступеня ураження, симптоми опіку у тварини варіюються. Розрізняють ураження за місцем локалізації:

• поверхневий шар дерми;
• слизова очей;
• дихальні шляхи та слизова ротової порожнини.

Ступінь вираженості ушкоджень варіюється від легкого до найважчого:

• Перший ступінь ураження (I), характеризується змінами верхнього шару дерми. Характерними ознаками опіку першого ступеня є печіння, виникнення набряклості та гіперемія в ділянці ураження. Повне загоєння триває кілька днів. Після цього на місці опіку немає жодних ознак рубцювання.
• Другий ступінь ураження (II), проявляється вираженим набряком, гіперемією з утворенням специфічних пухирців з рідиною (везикул). Під везикулою ховаються оголені шари дерми. Повне загоєння триває від 2 до 4 тижнів. На місці ураження немає змін шкірного покриву.
• Третій ступінь опіку (III) характеризується ураженням глибоких шарів епідермісу. На місці пошкодження виникають великі бульбашки з рідиною (булли) або ж струпи. Відтінок булл безпосередньо залежить від чинника, що спровокував ураження. Булли можуть бути коричневого або чорного кольору (під час впливу на шкіру розпеченого предмета або ж відкритого полум’я), а також сіруватими (наприклад, під час впливу киплячої води).
• Четвертий ступінь (IV) — відбувається обвуглювання товщі шкірного покриву, а також уражаються кісткові структури і м’язові волокна.

Перші два ступені опіків у собак не становлять особливої небезпеки, здатні абсолютно самостійно виліковуватися, без утворення рубців. Але це тільки в тому випадку, якщо уражена опіком поверхня шкіри не піддавалася інфікуванню патогенною бактеріальною мікрофлорою.

Важкий ступінь опіків здатен спричинити порушення в роботі всіх внутрішніх органів, зміну гідратації, загальне зниження імунних сил організму і скупчення токсичних речовин. Залежно від ступеня ураження, симптоматика буде відрізнятися. Загальними характерними ознаками опіку у собаки, є:

• підвищення загальної температури тіла;
• розвиток набряку в місці ураження;
• виникнення сильного відчуття печіння;
• різкий біль, здатний стати причиною шоку у тварини.

Сильні опіки провокують розвиток гарячкових станів. При III і IV ступені опіків у тварини, діагностується зміна струму крові (підвищується артеріальний тиск, частішає пульс), відзначається тахікардія. Вихованець відчуває сильну спрагу і не може нормально піднятися на лапи через тремор.

Можлива поява збудження, що різко змінюється апатичними станами. Виділення урини знижується, так само як і зазнають змін характеристики сечі — колір і запах. Великі опікові ураження провокують відмову роботи деяких внутрішніх органів, зокрема серцевого м’яза та дихальної системи. За відсутності своєчасної допомоги, тварина гине.

Перша допомога при опіках

Перша допомога в разі опіку в улюбленця полягає в усуненні фактора, що спровокував ураження. При сильному термічному опіку, до місця пошкодження, прикладають холод. Це може бути міхур із льодом або мокра холодна ганчірка. Лід у ділянці ураження має перебувати щонайменше 30 хвилин. Далі проводять такі маніпуляції:

• Густий шерстяний покрив собаки в ділянці опіку акуратно вистригають.
• Накладають спеціальну стерильну пов’язку.
• Обробку рани, отриманої під час опіку, не слід проводити олією або ж іншими речовинами (інакше це може стати причиною ускладнень у процесі загоєння).

Перша допомога в разі опіку, спровокованого впливом хімічних речовин, полягає в таких пунктах:

• У разі опіку кислотами — проводитися ретельне промивання слизових оболонок або шкірного покриву (для нейтралізації кислоти уражену поверхню обробляють 2% розчином харчової соди).
• У разі опіку лугами — проводитися промивання (бажано проточною водою) і нейтралізація лугу кислотою. Підійде розчин лимонної кислоти або ж оцту (2%).
• У разі опіку, спровокованого солями лужних металів або негашеним вапном, промивання звичайною водою робити заборонено. Нейтралізація відбувається шляхом нанесення соняшникової олії.

Опік, спровокований борщівником у собаки, або іншою отруйною рослиною, лікують за допомогою промивання водою з господарським милом, що дасть змогу видалити сік. Далі шкірний покрив знежирюють за допомогою змоченого в спирті ватного диска і накладають примочку з розчину фурациліну. Уражену ділянку шкіри змащують засобами від опіків або ж обліпиховою олією. Вона нейтралізує дію соку трави і підвищує процес регенерації шкіри.

Великі за площею опіки, що глибоко проникли в тканини — вимагають негайного звернення до ветеринарної клініки.

Медикаментозне лікування

Лікування опікових травм у домашніх собак, полягає в нейтралізації фактора, що спровокував ураження, і полегшенні процесу загоєння. Терапія опіків безпосередньо залежить від виду ушкоджувального фактора — термічного або хімічного, величини ушкодження, місця розташування, ступеня опіку, стану вихованця і присутності секундарної мікрофлори.

Опіки перших ступенів не потребують особливого лікування. Лікар після огляду призначає зовнішні препарати, що дозволяють зняти запалення і прискорити процес загоєння. Прописуються мазі або спреї для нанесення з протибактеріальним ефектом. Глибокі та масивні опікові травми необхідно обробляти антисептичними засобами. Також проводитися видалення некротизованих ділянок шкіри. У разі розвитку секундарної мікрофлори в місці ураження, призначається курс антибіотиків широкого спектра дії.

Серйозні пошкодження слизових оболонок ротової порожнини при опіку призводять до того, що тварина не може нормально харчуватися. Потрібна установка назального зонда (парентеральне харчування) і введення інфузійно спеціальних поживних розчинів.

У разі опіків респіраторного тракту, що спровокували набряк, проводитися трахеотомія, що відновлює процес дихання. При будь-якому ступені опіку, тварина відчуває хворобливі відчуття, тому призначаються знеболювальні засоби.

Важкі ступені опіків у домашніх улюбленців вимагають проведення оперативного втручання. В умовах клініки проводяться такі хірургічні маніпуляції:

• некротомія — розсічення струпа, що утворився під час глибокого опіку, що дає змогу запобігти розвитку некрозу і відновити кровообіг у тканинних структурах без порушення трофіки;
• некроектомія — очищення місця локалізації глибокого опіку і резекція обвуглених, некротизованих тканин;
• ампутація — проводитися в разі сильного ураження тазової або грудної кінцівки, коли шансів врятувати лапу немає;
• трансплантація ділянки шкіри — проводитися досить рідко і необхідна в разі великих уражень.

Прогноз лікування залежить від ступеня пошкодження шкіри. У разі ураження менш як 11-13% тулуба, прогноз ближчий до сприятливого. Ураження більше половини всього шкірного покриву — прогноз обережний, ближче до несприятливого.

З метою профілактики опіків у собак, необхідно дотримуватися заходів профілактики. Не можна допускати гри тварини на кухні, де готується їжа. Всі засоби побутової хімії мають перебувати за межами досяжності вихованця.

Тварини, які не мають густого шерстяного покриву або ж зовсім лисі, мають дозовано перебувати під сонячними променями. Необхідно уникати прямого контакту з ультрафіолетовим випромінюванням.

Усі дроти в будинку мають бути ретельно заховані, так, щоб вихованець не зміг виколупати їх лапою або витягнути. Під час прогулянки з собакою, необхідно стежити за тим, куди біжить тварина.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.