Порушення водно-електролітного балансу в організмі тварини, називається діабетом нецукрового типу. Патологічний процес розвивається поступово, спричиняючи виснаження і за відсутності адекватної терапії, загибель собаки.

Захворювання називається діабетом, оскільки пов’язане зі змінами гормонального фону. Дефіцит антидіуретичного гормону або ж патологічна несприйнятливість організму до нього, призводить до порушень, таких, як і при цукровому типі захворювання.

Патологія характеризується тривалим перебігом, не проявляючи себе доти, доки стан улюбленця не стане вкрай важким. Справжніх причин виникнення нецукрового діабету виявити не вдалося. Існує лише низка сприятливих чинників, здатних спровокувати порушення у водно-електролітному балансі.

Загальні відомості про нецукровий діабет і причини його розвитку у собак

Діабет нецукрового типу, іменується також нецукровим сечовиділенням. Патологічний процес виникає на тлі ендокринних порушень в організмі. У результаті розвитку захворювання утворюється велика кількість урини з низьким відсотком щільності.

Базова причина розвитку нецукрового діабету — різке зниження продукування гіпоталамусом певної гормональної речовини (вазопресину).

У деяких клінічних випадках причиною розвитку нецукрового сечовиснаження стає патологія в ниркових структурах, що провокує порушення сприйняття антидіуретичного гормону канальцями нирок.

Вазопресин продукується в центрі гіпоталамуса і зберігається в гіпофізі. За необхідності він викидається в системний кровотік. Основна особливість антидіуретичної гормональної речовини — зниження загальної кількості виділеної урини (зворотне всмоктування води або діурез).

Нецукровий діабет у собак виявляють значно частіше, ніж у інших домашніх улюбленців — котів.

У ветеринарній медицині визначають два типи нецукрового діабету — відносний (канальцієвий) і повний (нефрогенний).

Вторинний тип патологічного процесу виникає при ураженнях гіпофіза злоякісними або доброякісними новоутвореннями, травмах механічного характеру ділянок головного мозку.

Справжнє або гіпоталамічне нецукрове сечовиснаження розвивається внаслідок нестачі продукованої антидіуретичної гормональної речовини, що продукується. Базовими факторами, що впливають на розвиток нецукрового діабету центрального виду, є:

• схильність собаки за генетичним типом;
• патологічні процеси в організмі, спровоковані інфекційними агентами — чума м’ясоїдних, інфекційне запалення печінкових структур, менінгіт і енцефаліт;
• черепно-мозкові травми механічного походження;
• злоякісні та доброякісні новоутворення в ділянці гіпоталамуса або гіпофіза.

Нефрогенна форма нецукрового сечовиснаження розвивається стрімкіше, ніж центральна. Цей вид патологічного процесу різко негативно впливає на клітинні структури нирок, вражаючи канальці. Це призводить до серйозних порушень на клітинному рівні, викликаючи зворотну активацію вазопресину.

Нецукровий діабет вторинного типу виникає ідіопатично. Так чи інакше, центральна і нефрогенна форми патології характеризуються змінами загального водно-електролітного балансу в організмі на тлі недостатності роботи антидіуретичного гормону. Вазопресин прямо впливає на кількість рідини, що виділяється клітинними структурами нирок. Також антидіуретична гормональна речовина необхідна для підтримки нормального осмолярного й осмотичного тиску всередині клітин.

Ознаки нецукрового діабету у собак

Симптоми недуги рідко не виникають раптово. Нецукровий діабет характеризується тривалим безсимптомним перебігом. Як правило, власник собаки звертається до ветеринарної клініки, коли нецукровий діабет переходить у важку стадію.

Характерними ознаками захворювання є:

• Симптоми інтоксикації організму тварини, зміна показників температури тіла в менший бік, сильна млявість собаки і хворобливі відчуття в суглобах — обумовлені зниженням загальної активності клітинних структур нирок. При цьому можлива поява ознак диспепсичного розладу — напади нудоти і подальше виверження вмісту шлунка, діарея або закреп.
• Часті походи до туалету, часті сечовипускання, зміна відтінку порції урини, що виділяється (вона стає світлою), ознаки дегідратації та посилення спраги — виникають на тлі надмірного утворення сечі.
• Зміна тиску, слабкість у тілі у тварини. Особливо відзначається після тривалого сну. Собака не може нормально піднятися на лапи, хода хитка, вихованець може завалюватися від слабкості. Пов’язано це зі змінами тиску в крові та зниженням чутливості нервових волокон. Примітно, що після невеликої активності, тиск в артеріях може різко підскочити, перевищуючи всі нормальні показники.
• Ознаки порушень у роботі міокарда — ціанотичність видимих слизових оболонок, млявий стан, відмова від корму, що пов’язано з різкими перепадами тиску в артеріях. На тлі регулярних збоїв, серцевий м’яз відчуває сильне навантаження. Розвиваються дистрофічні процеси в м’язових волокнах, недостатність серця та інфаркт.
• Підвищена сухість і блідість видимих слизових оболонок. Виникає на тлі загальної дегідратації. Однією з ознак зневоднення організму може бути констипація (закреп).
• Виснаження тварини, що виникає внаслідок загального зниження апетиту та відмови від корму. Собаки, які отримують сухі корми, страждають від зневоднення сильніше, оскільки проблеми у водно-електролітному балансі виникають яскравіше.

Важкі форми нецукрового діабету у собак характеризуються появою серйозних змін в організмі. На тлі патологічного процесу змінюється загальний склад крові, відзначається підвищення вмісту важких металів.

Нерідко на тлі розвитку нецукрового сечовиснаження у зв’язку з дегідратацією організму, розвиваються судоми, і відбувається атрофія нейронних зв’язків.

За відсутності своєчасних терапевтичних заходів, собака може загинути. Спровокувати летальний результат можуть ураження, що поступово розвиваються в усьому організмі на тлі нецукрового діабету.

Діагностика та лікування нецукрового діабету у собак

Ознаки нецукрового сечовиснаження не завжди вказують на певну патологію. Тому для постановки точного діагнозу одного лише клінічного огляду і збору анамнезу недостатньо.

Кваліфікований ветеринарний фахівець призначає лабораторні дослідження. У деяких випадках, необхідне проведення інструментальних способів діагностики. Пацієнту проводять:

• забір крові та сечі для загального аналізу з метою виявлення щільності урини, наявності надмірної кількості натрію в кров’яному руслі.
• забір крові для проведення аналізу вмісту антидіуретичного гормону.
• дослідження ниркових структур;
• магнітно-резонансна томографія — необхідна для підтвердження підозр на наявність пухлин або інших дегенеративних змін у гіпоталамо-гіпофізарній системі.

На тлі отриманих результатів лабораторних та інструментальних досліджень, ветеринарний лікар розробляє індивідуальну схему терапії. Основний напрямок лікування при нецукровому діабеті у собак, полягає в таких пунктах:

• загальне зміцнення серця і судин;
• очищення крові для позбавлення від зайвої кількості натрію і токсичних речовин;
• зміцнення і підтримання роботи ниркових структур, які страждають від надмірного навантаження.

Лікування нецукрового діабету в собак ґрунтується на комплексному підході. Собака повинен мати вільний необмежений доступ до води. Вода має бути чистою, бажано якісно відфільтрованою і не містити важких речовин.

Тип нецукрового діабету у собак визначає подальшу тактику лікування. За центральної форми патології, призначаються уколи синтетичного аналога антидіуретичного гормону.

Діагностований у собаки нирковий тип захворювання, вимагає введення діуретичних засобів. Сечогінні препарати призначаються з великою обережністю, особливо тим вихованцям, які мають порушення в роботі серцево-судинної системи.

Прогноз при нецукровому сечовиснаженні обережний. Пов’язано це з тим, що на пізніх стадіях повністю позбутися патології не можливо. Лікар призначає лікування, що дозволяє підтримувати системи організму собаки в нормі, не даючи захворюванню прогресувати.

Як і в разі цукрового діабету, пацієнт має все життя перебувати на спеціальних препаратах.

Важливий аспект лікування нецукрового діабету — правильно складений раціон. В основі корму має бути низький вміст білкових компонентів. Також необхідно повністю виключити сіль. Необхідна їжа, багата рослинними волокнами.

Профілактика недуги

Уникнути розвитку нецукрового діабету неможливо. Завдання власника правильно скласти раціон харчування для свого собаки, своєчасно займатися лікуванням будь-яких інфекційних і неінфекційних патологій, що виникають у вихованця.

Важливо не допустити переходу їх у хронічну форму. Необхідно регулярно проводити профілактичні огляди у ветеринарного фахівця в клініці, хоча б 1 раз на рік. Тваринам, які мають генетичну схильність, профілактичні огляди необхідно проходити частіше.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.