Неоспороз — природно-вогнищеве, протозойне захворювання, спричинене найпростішими, що належать до загону Toxoplastida, класу Sporoza, роду Neospora.

До захворювання схильні багато видів ссавців і птахів, також хворіє і людина. Зараженість неоспорами велика, але важку патологію колоніальний паразит спричиняє тільки в організмі собак і великої рогатої худоби (рідко кіз і овець). Захворювання поширене в усьому світі.

Є інформація, що існує ще один представник роду N. Hunghesi, яка викликає мієліт коней, реєструється захворювання в Південній і Північній Америці.

Етіологія

Збудник хвороби внутрішньоклітинний, облігатний паразит, за філогенетикою дуже близький до токсоплазм.

Ендогенний цикл розвитку паразита протікає в організмі дефінітивного та проміжного хазяїна. Чіткого чергування фаз розмноження у мікроорганізму немає. При цьому в дефінітивному хазяїні відбувається статеве розмноження, у проміжних — нестатеве. У природі неоспори можуть тривалий час підтримувати свій вид, минаючи статеву фазу розмноження.

Остаточним господарем неоцисти є представники собачих. Розвивається найпростіша в епітеліальних клітинах кишківника, там вона розмножується, линяє й, утворюючи захисну оболонку, перетворюється на зиготу (ооцисту). Потрапляючи в просвіт кишківника, вона з фекальними масами виноситься в зовнішнє середовище, де циста спорірується і стає інвазійною.

Потрапляючи до проміжного хазяїна, збудник розноситься гематогенним і лімфогенним шляхами та локалізується в різних тканинах і органах.

Епізоотологія

Учені всього світу дійшли висновку, що неоспороз — вроджене захворювання, що передається трансплацентарно. Збудник, що «спить» в організмі, є основною причиною абортів, мертвонароджень і ранньої смертності. Телята можуть народжуватися клінічно здоровими, але мати латентну форму неоспорозу.

У господарствах із відтворення ВРХ інфекція може бути як спорадичною, так і набувати епізоотичного характеру. У цьому випадку серологічні дослідження підтверджують захворюваність у 100%, а аборти реєструються у 50% тварин.

Симптоми

У собак неоспороз проявляється по-різному залежно від віку тварини. У цуценят із трансплацентарною інфекцією захворювання проявляється параплегією. Кінцівки витягуються, спостерігається їхня ригідність. Нерідкі нетримання калу і сечі. При цьому в матері клініка не проявляється.

У дорослих собак перебіг безсимптомний або зі слабко вираженими ураженнями нервової системи.

Анорексія і лихоманка проявляються тільки на ранніх стадіях і можуть бути не помічені.

Паралельно з нейромускулярними симптомами (атаксія, парези, міозит, неврит) можуть проявлятися аборти і мертвороди.

У ВРХ (великої рогатої худоби) збудник викликає аборти, при цьому вік плода від 3-х до 9 міс. Плоди можуть бути муміфіковані або проходити процес аутолізу.

Якщо телята народжуються, то загибель їх настає в перші 1-4 тижні після народження. Клінічно проявляються парези, паралічі, деформації кінцівок, ураження суглобів, витрішкуватість.

Дорослі тварини клініки, крім абортів, не проявляють.

У цуценят і телят перебіг захворювання гострий і прогноз несприятливий.

Діагноз

Діагностика проводиться серологічними методами. Позитивні титри антитіл 1:200 і більше зі зростанням, незважаючи на медикаментозне лікування, є показником інвазії.

При дослідженні цуценячих сук титри, як правило, зростають до 1:800.

Лікування

Рекомендовані схеми лікування, які застосовуються за токсоплазмозу, терапевтичним ефектом не володіють.

Кокцидіостатики, що застосовуються при токсоплазмозі котів, ефективні тільки за кишкової форми розвитку внутрішньоклітинного мікроорганізму. Якщо паразит перейшов у фазу трофозоїт, ензоїт, мерозоїт, то на сьогоднішній момент успішно застосовні тільки два препарати: бісіптол-480 і фансідар.

Для лікування ВРХ (великої рогатої худоби) препарати не застосовуються.

Профілактика

У тваринницьких господарствах економічні втрати обчислюються великими сумами. Від захворювання потерпають господарства Америки, Австралії, Європи.

Щоб запобігти недоотриманню приплоду, повторному заплідненню і зниженню продуктивності, необхідно використовувати для відтворення стада тільки серонегативних тварин. Собаки, що мешкають на фермі, мають систематично обстежуватися на неоспороз.

Не можна допускати до поїдання собаками абортованих плодів і навколоплідних оболонок.

Корми в господарстві мають зберігатися в місцях, недоступних для відвідування собаками, це запобіжить і контамінації.

Резервуарними або проміжними господарями виступають гризуни. Планові та регулярні дератизаційні заходи допоможуть тримати чисельність шкідників під контролем.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.