Нефроптоз — це втрата ниркою свого топографічного місця в організмі. Опущення, або «блукаюча» нирка, характеризується її надмірним зміщенням із фіксацією або знаходженням у рухомому стані.

Найчастіше нефроптоз зустрічається у собак великих порід.

Етіологія

Вроджене зміщення відносять як до аномалій, так і до патології, і може не діагностуватися. Пов’язано явище з тим, що в період внутрішньоутробного розвитку зв’язковий апарат зазнав змін, і фіксація відбулася зі зрушенням, у будь-який бік, або поворотом нирки на кілька градусів. Новонароджені цуценята в 35% від досліджених випадків мають стійкий зсув нирки в краніальний або каудальний бік. Уже до 40 дня життя відстань зменшується, зникає і горбистість.

Прижиттєве зміщення може спостерігатися за ураження зв’язок, м’язів, жирової тканини, що утримують орган у топографічних рамках.

Як правило, зміщення спостерігається в однієї нирки, частіше правої.

Причиною зміщення може бути стрімка втрата живої маси. Внаслідок цього слабшає м’язовий корсет і розсмоктується жирова капсула, яка утримувала нирку.

Нерідко нефроптоз діагностується після перенесеної фізичної травми (забій, удар, падіння з висоти, сильний струс). Іноді процесу передує сильне фізичне навантаження. Для собак іноді буває зайвим надзвичайно тривалий біг або довге підняття в гори.

У сук розвиток нефроптозу реєструється частіше і не пов’язаний з патологією. Однак часті вагітності та пологи сприяють прояву зсуву органу.

Прояву нефроптозу може слугувати й гіподинамія. Недостатнє навантаження на м’язовий апарат робить їх ослабленими і нездатними до фіксації органу.

Симптоми

Вроджене або початкове опущення нирки може протікати безсимптомно. З плином часу судинна венозна система, що зазнала анатомічних змін (перекрути) внаслідок зміщення, може проявляти порушення трофіки органу, венозного застою, що неминуче призводитиме до запальних процесів. Зміни проходять і в ниркових артеріях (фібромускулярний стеноз), що призводить до ішемічних процесів у нирковій тканині. Відтік лімфи також порушується, що своєю чергою сприяє виникненню пієлонефриту.

Патологічне опущення нирки призводить до порушення уро- і гемодинаміки, проте компенсаторні механізми організму не дають змоги патології проявитися симптоматикою. Після фізичних навантажень механізми компенсації не спрацьовують, і тварина проявляє занепокоєння.

Швидка втома після довгих прогулянок або сильних фізичних навантажень, відмова від корму, надмірна спрага, основні ознаки патології.

Найчастіше спочатку діагностується пієлонефрит, і тільки за ретельного дослідження вдається встановити нефроптоз.

Якщо опущення нирки досить сильне, то можливе защемлення кишечника з непрохідністю. При цьому тварина проявлятиме больову реакцію, позиви до блювоти, занепокоєння.

Зареєстровані випадки, коли нефроптоз проявлявся симптомами тільки після значної втрати ваги твариною. Жирова тканина, також служить засобом утримування нирки в анатомічно правильному положенні. Розсмоктування її призводить до звільнення ложа і надмірної рухливості нирки.

Прогноз захворювання сприятливий у разі надання своєчасної допомоги.

Діагноз

Діагностика проводиться за допомогою ультразвукового дослідження та рентгенографії.

Лікування

Показанням до хірургічного втручання служить хронічний пієлонефрит, який не піддається консервативному лікуванню, постійні больові реакції тварини.

Як оперативне втручання проводиться нефропексія.

Операція здійснюється під загальною анестезією в спинному положенні тварини. Петлі кишечника зміщуються, і утворюється доступ до блукаючої нирки. Орган розміщують у ложі та зміцнюють за допомогою накладення лігатури кількома стібками синтетичного матеріалу до сублюмбарної мускулатури. Фіксацію проводять із захопленням м’язів і фіброзної тканини ниркової капсули, з прошиванням її або без такої.

У разі неможливості проведення нефропексії, виконують втручання з видаленням органу (нефроектомія).

У післяопераційний період обмежують рух тварини. Переводять на збалансовану, високоенергетичну годівлю.

Профілактика

Регулярний моціон тварини з правильно підібраним фізичним навантаженням сприяє підтримці м’язового тонусу і роботі корсета.

При встановленні діагнозу самку до відтворення не допускають, проводять діагностичні заходи. Якщо діагноз встановлено в період вагітності, рекомендовано кесарів розтин.

Не можна допускати різкої втрати ваги твариною, тривалих, виснажливих, фізичних навантажень, ударів, ударів, падінь і травм.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.