Одне із захворювань шкірного покриву в домашніх улюбленців, яке часто діагностують у практиці ветеринарних лікарів — екзема у собак. Цей вид недуги являє собою процес запального характеру, що вражає епідерміс, а також проникає в глибші шари. Екзем існує кілька, але однією з найпроблематичніших, що важко піддаються лікуванню, є мокнуча екзема.

Причинами виникнення екземи найчастіше є подразнення, що зачіпає певну ділянку дерми. З’являється внаслідок забруднень, паразитарних захворювань або ж впливу хімічних реагентів.

Причини появи мокнучої екземи

Мокнуча екзема у собак розвивається під дією різних чинників довкілля, а також унаслідок внутрішніх збоїв організму. Причини екземи у собаки криються в підвищеній чутливості (сенсибілізації) дерми та її шарів до впливу різних чинників. Основними причинами є:

• недуги, що вражають травну систему, печінкові структури і нирки;
• реакції алергічного типу на харчові продукти та засоби особистої гігієни (шампуні для купання, спреї для розплутування ковтунів і розчісування шерсті);
• порушення в роботі ендокринної системи і дисфункція обмінних процесів;
• зараження організму тварини глистовими мікроорганізмами та інфекціями;
• стресові ситуації та неврози у вихованця;
• порушення в раціоні харчування (недостатньо збалансований корм).

У здорового вихованця різні отруйні речовини, що проникають в організм, своєчасно виводяться з організму за допомогою специфічних систем. Екзема у собак може виникнути тоді, коли бар’єрна функція порушується внаслідок збоїв у роботі печінки і нирок, а токсичні речовини починають акумулюватися і виводиться за допомогою епідермісу.

Крім екземи у тварини може виникнути безліч інших захворювань шкіри, що важко піддаються лікуванню. Причини екземи у собаки криються і в деяких факторах, що служать відправною точкою. Це можуть бути механічні пошкодження, фізичні та хімічні впливи. Основними є:

• травми шкірного покриву (рани і подряпини);
• зайве скупчення вологи в складках шкіри;
• розвиток паразитарних захворювань, що подразнюють епідерміс і провокують розвиток процесів запального характеру;
• присутність паразитарних організмів, розташованих усередині шкіри (демодекозні, саркоптозні та коростяні кліщі);
• ураження шкірного покриву мікрофлорою патогенного характеру (грибки, бактерії);
• неправильне дотримання заходів гігієни (приватні або ж навпаки, рідкісні купання);
• дія на шкірний покрив високих температур (сонячні опіки, перегрів).

Мокра екзема у собак здатна вражати великі ділянки шкірного покриву, локалізуючись у ділянці голови, холки, кореня хвоста або ж у ділянці статевих органів. Найчастіше діагностують мокнучу екзему в міжпальцевому просторі. В результаті патологічного процесу, тварина відчуває сильний дискомфорт і біль під час ходьби.

Симптоми і стадії захворювання залежать від причин, що викликали патологію. Виявити захворювання на перших етапах вкрай складно, особливо у довгошерстих порід собак. Перші ознаки екземи в улюбленця виникають у тих областях, де найменше шерсті. Найчастіше захворювання починається з живота і характеризується такою симптоматикою:

• Поява ділянок ураження у вигляді невеликих червоних цяток. Згодом вони зливаються у великі, а потім у центрі утворюються гнійнички, які лопаються.
• У центрі червоної плями утворюється кірка, що має коричневий темний колір. За великої кількості гнійничкових уражень, які швидко лопаються, шкірний покрив стає страхітливим. За відсутності своєчасного лікування епідерміс набуває яскраво-червоного кольору, з великою кількістю виразок.
• Зміна вовняного покриву — виникає скуйовдженість і з’являється надмірна жорсткість, а в подальшому утворюються цілі ділянки алопеції.
• Больові відчуття. З розвитком мокнучої екземи, тварина починає відчувати сильний біль і свербіж. Вихованець постійно скиглить і намагається почухати уражену ділянку. Нерідко мокнуча екзема без своєчасного лікування ускладнюється бактеріальною інфекцією.
• Суха екзема у собак є хронічною і характеризується огрубінням шкірного покриву. У деяких випадках діагностується лускатість шкіри, а в інших навпаки, шкіра стає глянцевою на вигляд. Пов’язано це насамперед із тим, що під час ураження шкірного покриву виразками, вона починає натягуватися і тріскатися.

Чи передається людині

Недуга стає причиною не тільки сильного дискомфорту тварини, а й призводить до системних порушень, що відбиваються на загальній поведінці собаки. Вихованець стає млявим і апатичним, або ж навпаки, проявляє агресію щодо домочадців. Тварина постійно свербить, втрачає апетит, а також відчуває сильну спрагу. У ветеринарній клінічній практиці відмічені випадки мокнучої екземи у собак, що супроводжуються гарячковими станами. Незважаючи на велику кількість симптомів, схожих з розвитком екземи у людей, екзема у собак не передається людині, будучи абсолютно не заразною.

Лікування та діагностика

Лікування екземи у собак має починатися з правильної діагностики. Це дає змогу підібрати лікарські засоби для улюбленця виходячи з індивідуальних особливостей і віку тварини. Крім того, проведення діагностичних заходів дає змогу точно диференціювати захворювання від інших патологій організму. Стратегія ґрунтується на визначенні точної причини, що послужила поштовхом для початку захворювання. Діагностичні заходи включають у себе:

• біохімічний аналіз крові;
• аналіз урини;
• загальний аналіз крові для визначення алергічного статусу;
• забір аналізу калу на гельмінтози;
• забір крові на аналіз при підозрах на алергію харчового характеру.

Важливим критерієм при постановці точного діагнозу є проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. Варто зазначити, що лікування екземи у собак має починатися негайно, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При постановці алергічного типу мокнучої екземи, собаці дають протигістамінні препарати. Терапія мокнучої екземи починається з усунення зовнішніх подразників, таких як:

• бруд на тілі собаки;
• протипаразитарна обробка, що дає змогу видалити ектопаразитів зі шкірного покриву;
• убезпечення тварини від перебування під прямими сонячними променями;
• уникнення вогкості;
• запобігання потраплянню різних хімічних речовин на шкірний покрив (зокрема й побутової хімії).

Лікування в домашніх умовах передбачає обробку уражених ділянок із попередньо видаленим там вовняним покривом. Проведення маніпуляцій має бути максимально обережним, оскільки вихованець відчуває сильний біль під час дотику до уражених ділянок.

Терапія мокнучої екземи навіть у домашніх умовах передбачає обов’язковий курс антибіотиків, що дають змогу усунути вторинну мікрофлору, яка ускладнює перебіг захворювання. Лікувальні креми, якими обробляють пошкоджені ділянки шкіри, обов’язкова частина терапії.

За діагностованої мокнучої екземи, мазі мають бути з підсушувальним ефектом. Основними лікарськими засобами, що використовуються під час лікування мокнучої екземи, є:

• Септогель — препарат на основі йоду, має виражену антисептичну дію;
• Сфродерм — розчин спиртової настоянки японської софори, що має ранозагоювальну дію;
• Мігстім — спрей на основі настою з квіток аптечної ромашки, допомагає підсушувати і знезаражувати ранові поверхні на тілі собаки;
• Левомеколь — протимікробна мазь, що має ранозагоювальний ефект, усуваючи хвороботворну мікрофлору зі шкірного покриву тварини.

У запущених випадках мокнучої екземи у собаки, застосовують не тільки медикаментозну терапію, а й десенсибілізуючу, що включає в себе глюкокортикостероїдні препарати, аутогемотерапію, полівітамінні медикаментозні засоби.

Профілактика

Профілактика екземи у собак полягає в уникненні впливів різних чинників, що сприяють пошкодженню шкірного покриву. Важливо стежити за раціоном харчування тварини, організовувати правильний гігієнічний догляд, уникати перегрівів і переохолоджень.

Власник собаки має стежити за тим, щоб амуніція для улюбленця була підібрана правильно, не натискала і не терла шкіру вихованця. Важливий пункт у профілактиці екземи — своєчасна обробка від екто- та ендопаразитів (бліх, кліщів, волосоїдів і глистів). Необхідно водити чотириногого друга на профілактичні огляди до кваліфікованого ветеринарного фахівця один раз на рік. Це дасть змогу своєчасно виявити початок патологічного процесу і надати допомогу тварині, не запустивши захворювання.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.