Млявість у собаки — ознака, що супроводжує велику кількість різних патологічних процесів, що розвиваються в організмі собаки. У клінічно здорових собак слабкість у тілі не з’являється. Виняток становлять тварини у віці, у яких підвищена млявість розвивається після тривалої фізичної активності.

У будь-яких інших випадках, поява млявості — ознака нездоров’я тварини і вимагає підвищеної уваги з боку власника.

Млявість проявляється раптовою відмовою вихованця пересуватися і виконувати активні рухи. Досить часто млявість супроводжується відмовою від приймання їжі та води. Стан собаки пригнічений, може діагностуватися тремтіння й апатичний стан.

Слабкість, спровокована небезпечним патологічним станом організму, супроводжується виверженням шлункового вмісту, проносом і підняттям температури. Такий стан вимагає негайного огляду у ветеринара, оскільки причин, що провокують млявість у собаки, достатньо.

Причини

Причини появи млявості у собак різноманітні. Будь-яке порушення в роботі організму провокує пригнічений стан. Найбільш часто діагностованими у ветеринарній практиці станами, що супроводжують млявість, є:

• Підвищення температури тіла. Гіпертермія не є хворобою. Це специфічний сигнал організму, що вказує на наявність запального процесу. Підняття температури вище нормальних показників супроводжується слабкістю в усьому тілі. Помітивши млявість улюбленця, власник може виміряти температуру тіла. Вказує на температуру гарячий ніс у собаки. Можна скористатися термометром для точного визначення. Нормальною вважається температура тіла у собак у межах від 37.4 до 39.1. Важливо відзначити, що якщо у собаки сухий ніс одразу після пробудження або в спекотну погоду, це не завжди ознака захворювання.
• Різке зниження вмісту рівня цукру в кров’яному руслі. Гіпоглікемія характерна для маленьких цуценят у зв’язку з недорозвиненістю систем організму, а також являє собою патологію, характерну для порід маленьких собак. Зниження глюкози в крові провокує млявість і сонливість. Виміряти кількість цукру в крові можна за допомогою спеціального пристосування — глюкометра. Гіпоглікемія являє собою серйозну небезпеку для нормальної життєдіяльності організму домашнього улюбленця. Відкладання візиту до фахівця при підозрі на гіпоглікемію загрожує летальним результатом.
• Хворобливі відчуття. Виникнення болю в області органів черевної порожнини, хребті або кінцівках, провокує порушення стану тварини, виражаючись відсутністю бажання зайвий раз ходити. Вихованець намагається прийняти максимально зручну позу, в якій відчувається найменший дискомфорт. Болі в животі провокують розлади травного тракту, чужорідні предмети, що застрягли в просвіті кишківника, новоутворення і проблеми з сечостатевою системою. Порушення в кісткових і м’язових структурах у разі механічних ушкоджень, також характеризуються млявістю.
• Інфекційні ураження. Різні вірусні та бактеріальні інфекції, провокують масу характерних ознак, серед яких і млявість у собаки. Найбільш поширеними інфекціями є лептоспіроз, інфекційний гепатит, парвовірусний ентерит, чума м’ясоїдних. На початкових етапах розвитку спостерігається млявість і апатія. Потім настає відмова від їжі, нудота, розлад випорожнень і блювота. Залежно від виду патогена, симптоми розвиваються стрімко або ж наростають поступово.
• Зміни в гормональній системі. Проблеми ендокринної системи різко негативно позначаються на загальному стані вихованця. У собаки немає апетиту, спостерігається млявість і сонливість при розвитку синдрому Іценко-Кушинга, гіпотеріозі, гормональних дисбалансах. Діагностика патологій гормональної системи ускладнюється проведенням дорогих специфічних досліджень (гормональних панелей).
• Період виношування цуценят і лактації. У разі незбалансованого раціону і гострої нестачі необхідних мінеральних речовин у період вагітності самки і лактаційного періоду, спостерігаються серйозні патологічні зміни. Крім загальної слабкості, у собаки висока температура і тремтіння можуть вказувати на розвиток небезпечного стану — еклампсії. Без своєчасного втручання ветеринарного лікаря тварина може загинути в найкоротші терміни.
• Захворювання хронічного типу. Недостатність ниркових структур, серцево-судинні захворювання, порушення роботи гепаторенальної системи призводять до розвитку апатії та млявості у собак. Особливо часто хронічні захворювання виникають із віком. Тварини старше 7 років повинні перебувати під наглядом ветеринарного лікаря. Регулярні відвідування фахівця з метою профілактичної діагностики, дають змогу виявити будь-які відхилення в стані тварини.
• Інтоксикація організму. Отруєння або гостра інтоксикація, спровоковані небезпечними хімічними речовинами або наркотичними препаратами, провокують розвиток млявості й апатії у тварини. У собаки виникає пронос, нудота і блювота. Можливе ураження центральної нервової системи з подальшим пригніченням роботи дихального центру і серцево-судинної системи. При отруєнні собаки не варто займатися самолікуванням і звернутися до фахівців. Будь-яке зволікання загрожує життю тварини. До моменту потрапляння в клініку, собаці при отруєнні можна дати ентеросорбенти.

Млявість може бути симптомом серйозного захворювання у собаки після укусу кліща. Іксодові кліщі є переносниками небезпечних інфекцій, серед яких і піроплазмоз. Кровопаразитарні мікроорганізми несуть небезпеку не тільки для системи кровотворення. Під час своєї життєдіяльності піроплазми знищують червоні кров’яні тільця.

Відбувається виділення токсичних речовин, що отруюють організм тварини. Крім млявості при піроплазмозі, відзначається темна сеча у собаки, що пов’язано з масовим руйнуванням еритроцитів і вивільненням гемоглобіну, анемія видимих слизових оболонок, відмова від корму, підвищення температурних показників тіла.

У деяких випадках слабкість у тілі відзначається у собаки після щеплення. Це обумовлено специфічною реакцією організму на введення вакцини. Млявість вважається нормальним станом у тварини після імунізації протягом 2-3 днів. У разі прогресування погіршень необхідно терміново звернутися до ветеринарної клініки по допомогу.

Що робити якщо собака млявий

Схему терапії при млявості у собаки розробляють індивідуально залежно від фактора, що спровокував подібний симптом. Лікування, як правило, комплексне, включає в себе консервативні методики, а часом і хірургічне втручання. За відсутності можливості усунути основний фактор — призначають симптоматичне паліативне лікування, спрямоване на підтримання сил організму і підвищення якості життя вихованця.

Якщо у собаки пропав апетит і спостерігається слабкість, причиною може бути інтоксикація організму хімічними речовинами, медикаментозними засобами або ж неякісним кормом. При отруєннях необхідно визначити основну причину. Після діагностики лікар на підставі досліджень призначає знеболювальні препарати і спазмолітики, ентеросорбенти.

Необхідно також введення гепатопротекторів, для підтримки сил печінки, протинабрякових лікарських засобів, що запобігають проблемам із серцем і головним мозком. За наявності блювоти, призначаються протиблювотні лікарські засоби. Отруєння хімічними речовинами потребує введення специфічного антидоту.

Захворювання травного тракту за клінічними ознаками мають схожість з інтоксикацією організму. Причиною млявості, болю в шлунку і кишечнику можуть стати запалення шлунка і тонкого кишечника, закупорка або непрохідність кишечника. Вихованець відмовляється їсти і пити, спостерігається блювота і млявість у собаки на тлі зневоднення. Терапія передбачає інфузії фізіологічного розчину, глюкози або розчину Рінгера-Локка, для відновлення водно-електролітного балансу.

Діагностована непрохідність кишківника вимагає негайного проведення оперативного втручання. Причиною закупорки просвіту тонкого або товстого відділу кишківника стають защемлення, сторонні предмети, клубки гельмінтів. Після хірургічної маніпуляції, собаці прописують курс антибіотиків і нестероїдних протизапальних препаратів.

Млявість, що виникла у домашнього улюбленця на тлі вірусної інфекції, усувається шляхом введення противірусних препаратів, антибіотиків, жарознижувальних засобів. Необхідною умовою для швидкого одужання є забезпечення належних умов утримання. Собака має лежати в сухому приміщенні, у нього має бути вільний доступ до чистої питної води. Для підтримання захисних сил організму, собаці прописують курс вітамінотерапії та імуномодулювальних препаратів.

Діагностовані гельмінтози у собаки, що спровокували появу млявості й апатії у тварини, а також відмову від корму та інших характерних ознак, лікують шляхом призначення антигельмінтних засобів. Залежно від виду гельмінтозів і занедбаності патологічного процесу, фахівець розробляє схему лікування. Запущені випадки потребують більш тривалого лікування.

Небезпека гельмінтозів полягає в серйозному ураженні тканин печінки.

Виникають анастамози (судинні сплетення), а також розвивається недостатність печінки. Основне завдання ветеринарного лікаря — відновити нормальну роботу печінки. Для цих цілей призначають гепатопротектори, імуномодулювальні препарати та комплекси вітамінів. Розвиток на тлі гельмінтозів вторинної патогенної мікрофлори в організмі передбачає використання курсу антибіотиків.

Особливості діагностики в клініці

У зв’язку з тим, що млявість — симптом, характерний для більшості захворювань, що діагностуються у собак, ветеринарний фахівець призначає низку лабораторних та інструментальних досліджень, що дають змогу визначитися з діагнозом. Проводиться:

• загальний клінічний аналіз крові;
• біохімічне дослідження крові;
• загальний аналіз урини;
• капрограма;
• рентгенографічне дослідження органів черевної порожнини та грудної клітки;
• ультразвукова діагностика органів черевної порожнини.

У разі підозри на наявність кровопаразитарних інфекцій в організмі тварини, призначаються серологічні дослідження, бактеріальний посів аналізів крові та сечі. Відсутність апетиту і млявість собаки можуть вказувати на порушення в роботі ендокринної системи. Необхідними дослідженнями є гормональні панелі (за підозри на розвиток гіпотиреозу, синдрому Іценко-Кушинга).

У сучасних ветеринарних клініках проводять магнітно-резонансну томографію і комп’ютерну діагностику. Проводиться оцінка поведінкових реакцій при підозрі нервових розладів у хворої тварини.

Якщо собака захворів і перебуває у важкому стані, його спочатку госпіталізують, проводять необхідні маніпуляції для стабілізації стану і тільки після цього проводять діагностичні заходи.

Профілактика

Виникла апатія у домашнього улюбленця — привід уважно поспостерігати за подальшим розвитком клінічних ознак. Уникнути виникнення такого симптому як млявість, можна, дотримуючись низки профілактичних правил. Важливо забезпечити правильний догляд за твариною, щоб запобігти розвитку всіляких інфекцій і хронічних захворювань в організмі.

Важливими пунктами профілактики є:

• підбір правильного збалансованого раціону харчування (неприпустимо годувати собаку їжею з людського столу, давати зіпсовані продукти);
• дотримуватися режиму годувань і суворо дотримуватися кількості порції, рекомендованої для певного вихованця;
• консультуватися з фахівцем з приводу введення мінеральних і вітамінних речовин у раціон харчування;
• не допускати контакту домашнього улюбленця із засобами побутової хімії, будівельними матеріалами та лікарськими препаратами.

Необхідним заходом профілактики інфекцій є своєчасна імунізація та боротьба з екто- та ендопаразитами (блохами, кліщами та гельмінтами). За будь-яких змін у стані улюбленця, не рекомендується займатися самолікуванням. Це може спричинити розвиток серйозних ускладнень і спровокувати загибель тварини.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.