Міокардит (myocarditis) — запалення серцевого м’яза (міокарда). Захворювання може бути як самостійним, так і носити вторинний характер, як ускладнення після перенесених інфекційних патологій. Характеризується дистрофічними та некротичними змінами в м’язовій тканині серця, що своєю чергою знижує скорочувальну здатність і підвищує збудливу.

До хвороби схильні всі види тварин.

Етіологія

Міокардит дуже часто виникає як ускладнення під час перенесених таких інфекційних та інвазійних захворювань, як сибірська виразка, контагіозна плевропневмонія, мит коней, інфекційна анемія, ящур, віспа, бешиха, піроплазмоз.

Причиною виникнення міокардиту може бути й отруєння тварин хлорорганічними та фосорганічними, а також мищ’яковистими сполуками.

Запальний процес на серцевому м’язі може бути наслідком септицемії, піємії, порушення обміну речовин за аліментарних патологій.

Під час вступу в дію патологічного чинника відбувається ексудація серцевих волокон, далі альтерація та проліферація. Продукти обміну впливають на рецепторний апарат, викликаючи тахікардію та інші порушення серцевого ритму. До процесу залучається провідна система.

Симптоми

Стан тварини пригнічений. Знижується продуктивність і працездатність.

Підвищення температури тіла може бути короткочасним на початку гострого процесу.

Апетит у тварини знижений або відсутній.

Дрібні тварини проявляють пригнічення, апатію, собаки відмовляються виконувати команди з фізичним навантаженням. У кішок міокардит часто супроводжується задишкою.

У всіх тварин проявляється тахікардія, посилення серцевого тону. Пульс при цьому хорошого наповнення. Пальпація серцевої зони може проявлятися больовим синдромом.

За подальшого розвитку дистрофічного процесу та деструктивних змін серцевий поштовх слабшає, набуває дифузності, тони серця стають глухими, пульс при цьому малої хвилі та малого наповнення. Рельєф шкірних вен набуває гарної виразності, стінки судин напружені.

Під час аускультації серцевої ділянки перший тон посилений, іноді роздвоюється, глухий. Другий тон слабкий. Якщо в процес залучений апарат іннервації, спостерігається шлуночкова естрасистолія, миготлива аритмія або блокада.

У разі прогресування процесів спостерігаються набряки.

Клінічні дослідження крові показують загальний лейкоцитоз, нейтрофілію зі збільшенням паличкоядерних і юних елементів та зменшенням лімфоцитів, базофілів, моноцитів. Прискорено ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів).

За часом гострий міокардит протікає протягом 5-15 днів, хронічний процес може тривати місяцями.

Діагноз

Для встановлення точного діагнозу проводять ЕКГ. При цьому значно збільшені зубці P, R і особливо T. Укорочені інтервали PQ і QT. Сегмент ST зміщений і деформований, спостерігаються шлуночкові екстрасистоли.

У разі дистрофічних змін комплекс QRS показує зниження зубців, розширення і деформацію. Відбувається також зміщення і деформація сегмента ST.

Діагностична проводка, протягом 5 хвилин, з підрахунком пульсу до неї і після є хорошим орієнтиром у постановці діагнозу. Про міокардит можна говорити в тому разі, якщо протягом 23 хвилин пульс частішає на 20-25 ударів.

Захворювання потрібно відрізняти від міокардозу, перикардиту, ендокардиту. За перикардиту методи аускультації дають змогу розрізняти шуми плескоту, міокардоз не дає гарячкових явищ, ендокардит визначають за ендокардіальними шумами (шумами, що дмуть) і тахікардією.

Лікування

Тварині необхідно забезпечити спокій. Визначивши причину виникнення інфекційного початку, застосовують антибіотики широкого спектра дії та сульфаніламіди (сульфадимезин, бісептол, сульфален).

Із серцевих препаратів застосовні кофеїн і камфора (40 мл 20% розчину для великих тварин і 3-5 мл свиням і ВРХ) для підшкірного введення. Ведення цих препаратів має чергуватися з інтервалом у 10-12 годин. Кардіамін і коразол застосовують підшкірно великим відповідно 15-20 мл і 1,5-2 г, дрібним тваринам по 2-4 мл і 0,05-0,1 г.

Внутрішньовенно вводиться глюконат кальцію з розчином глюкози. Дрібним тваринам призначають антигістамінні препарати.

При сильному порушенні серцевого ритму показані кокарбоксилаза, новокаїнамід, кордарон.

Якщо спостерігаються набряки, застосовують теобромін або хлористий кальцій.

Профілактика

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання занесенню інфекційних захворювань, дотримання умов утримання та годівлі, також унормувати фізичне навантаження.

Своєчасні та регулярні клінічні огляди тварин дають змогу діагностувати захворювання на ранніх стадіях хвороби та вчасно розпочати лікування.

Розбір теми 2025 року.