Запалення головного мозку та його оболонок, звані в медицині менінгоенцефалітом, можуть мати різну природу походження.

Запалення в ділянці центральної нервової системи провокуються переважно бактеріальною, вірусною або паразитарною природою. Але існують і асептичні менінгоенцефаліти, причини яких не інфекційні фактори.

Поява у собаки порушень свідомості, присутність манежних рухів, судомних явищ, специфічних нахилів голови або повторів — привід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки.

Механізм розвитку захворювання

Запальні процеси в ділянці мозкових оболонок і мозку у собак можуть виникати внаслідок інфекційної та неінфекційної природи. До асептичних менінгоенцефалітів відносять гранулематозний, некротизуючий і некротизуючий лейкоенцефаліт. Причинами розвитку асептичної форми захворювання можуть виступати генетична спадковість, вплив чинників довкілля і низка імунологічних механізмів.

У собак відзначається і породна схильність до розвитку менінгоенцефаліту. Запальні процеси неінфекційної природи частіше діагностують у таких порід як:

• йоркширський тер’єр;
• мопс;
• мальтійська болонка;
• ши-тцу;
• чихуа-хуа;
• бігль;
• папільон;
• боксер.

Запалення мозкових оболонок рідко виникає без ураження самої мозкової речовини і навпаки. Тому менінгіти та енцефаліти рідко діагностуються відокремлено. Важливо розуміти, як проявляється захворювання на найперших стадіях, щоб вчасно надати собаці допомогу.

Симптоми менінгоенцефаліту в собак

У собак діагностують дві форми захворювання — інфекційну (з діагностованим збудником) та ідіопатичну (не має діагностованої природи походження).

Симптоми менінгоенцефаліту залежать безпосередньо від місця ураження головного мозку і ступеня патологічного процесу. Основними ознаками розвитку ураження мозку виступають:

• парези та паралічі;
• судомні явища;
• атаксія (неузгодженість рухів за відсутності м’язової слабкості);
• болі в голові та ділянці шиї.

На тлі ураження мозочка можуть відзначатися вестибулярні порушення — специфічні нахили голови, мимовільний рух зіниць, манежні рухи. Встановити точний діагноз у домашніх умовах неможливо. Необхідна консультація і призначення лікування, розроблене фахівцем.

Діагностика менінгоенцефаліту включає в себе проведення фахівцем неврологічного огляду для виявлення локалізації місця ураження і ступеня вираженості патологічного процесу. Для отримання точних даних, лікар призначає тварині здачу аналізів крові та сечі, що дає можливість оцінити загальний стан собаки. Точні діагностичні дані можна отримати під час проведення МРТ або КТ головного мозку.

Дослідження головного мозку за допомогою магнітно-резонансної томографії дає змогу візуалізувати стан органів центральної та периферичної нервової системи. Це необхідно для визначення точності локалізації та об’єму уражень з точністю до кількох мм.

Диференціальна діагностика проводиться для відмінності інфекційного та ідіопатичного менінгоенцефаліту. З цією метою призначається аналіз ліквору — спинномозкової рідини. Після проведення всіх діагностичних досліджень, ветеринарний лікар призначає лікування.

Лікування менінгоенцефаліту у собак

Схема лікування діагностованого менінгоенцефаліту залежить від причин виникнення.

Якщо причиною розвитку запального процесу стала бактеріальна мікрофлора, призначається курс системних протимікробних засобів. Підбір засобу здійснюється на підставі результатів бакпосіву спинномозкової рідини. До отримання результатів призначаються антибіотики широкого спектра дії з групи цефалоспоринів і фторхінолонів.

У разі грибкового ураження мозку, лікар призначає протигрибкові сильнодіючі препарати.

Якщо причиною розвитку менінгоенцефаліту стала вірусна інфекція, проводиться симптоматичне лікування.

Для кожного пацієнта лікар підбирає схему лікування індивідуально. Пов’язано це з тим, що універсальної схеми терапії менінгоенцефаліту немає. У процесі лікування ветеринар проводить контрольні обстеження та огляди. Це дає змогу коригувати терапію індивідуально.

При діагностованих імуноопосередкованих менінгоенцефалітах, тварина отримує лікування довічно, з постійним контролем функцій організму протягом життя. Контроль процесу лікування здійснюється шляхом призначення повторних досліджень аналізів крові, електроенцефалограми та магнітно-резонансної томографії. Це дає змогу своєчасно коригувати дозування препаратів для зниження їхнього побічного впливу на організм.

Прогноз діагностованого у собаки менінгоенцефаліту залежить безпосередньо від чинників, що спровокували захворювання і тяжкості ураження структур головного мозку.

У разі розвитку інфекційної форми захворювання та наявності обмежених, невеликих за розміром вогнищ ураження, прогноз сприятливий.

У разі імуноопосередкованого менінгоенцефаліту в улюбленця, ветеринари дають обережний прогноз. Вихованець може добре почуватися, а організм буде відгукуватися на терапію. Але не виключаються ризики раптового швидкоплинного прогресування патології з переходом у важкий стан, аж до загибелі собаки.

Запалення оболонок і тканин головного мозку внаслідок аутоімунних змін лікуються тривало. Прогноз залежить від того, як швидко було діагностовано патологію і коли було призначено лікування.

З метою профілактики розвитку менінгоенцефаліту у свого вихованця, необхідно дотримуватися низки рекомендацій. Дуже важливо проводити регулярні вакцинації та протипаразитарні обробки. Також важливо не забувати про профілактичні огляди у ветеринара незалежно від того, як почувається тварина.

Уважне ставлення до улюбленця, організація правильного харчування і своєчасне лікування захворювань, що виникли, дасть змогу улюбленцю прожити довге і щасливе життя.

Популярні породи та тренди 2025 року.