Менінгіт — запалення оболонок мозку та енцефаліт, ураження самої мозкової речовини, рідко розвиваються відокремлено. Запальний процес самої речовини головного мозку і його оболонок називається менінгоенцефалітом.

Патологія супроводжується функціональним розладом роботи кори головного мозку, а також розладом функцій вегетативних і підкіркових центрів.

Причини виникнення патології

У ветеринарній клінічній практиці виокремлюють менінгоенцефаліти, що виникають у кішок залежно від походження, за характером перебігу і типом ураження. За походженням менінгоенцефаліти бувають первинними і вторинними, за перебігом — гострими і хронічними, а за характером ураження — не гнійними і гнійними.

Якщо в процесі розвитку ураження речовини головного мозку та його оболонок, відбувається зачіпання ділянки спинного мозку, патологічний процес називається менінгоенцефаломієліт.

Причинами розвитку менінгоенцефаліту у кішок можуть виступати:

• інфекції вірусного і бактеріального походження (частіше причиною розвитку менінгоенцефаліту стають запущені форми перебігу вірусних захворювань — панлейкопенія, хвороба Ауєскі, сказ, лістеріоз і лептоспіроз);
• травми черепа і поширення гнійного запалення на розташовані поруч тканини (абсцедування);
• гельмінтози (процес міграції личинок аскарид);
• мікози та пневмонії;
• контузії та постійні переохолодження голови;
• хірургічний сепсис.

Причинами розвитку менінгоенцефаліту у кішки можуть виступати різні чинники, тісно пов’язані з областю голови. Не вилікуваний своєчасно отит у тварини, переходить із зовнішнього в середнє, а потім і внутрішнє вухо. Попадання інфекції в структури головного мозку, провокує запалення і подальший розвиток патологічного процесу, що загрожує життю тварини.

Симптоми та діагностика менінгоенцефаліту

Ознаки розвитку менінгоенцефаліту у кішки багато в чому залежать від ступеня ураження мозкової речовини і мозкових оболонок.

На найперших етапах розвитку патологічного процесу, симптоми нагадують звичайне порушення вегетативної нервової системи. Може відзначатися:

• підвищення температурних показників тіла понад 40 градусів;
• розширення зіниць;
• обмеження рухливості очного яблука;
• поява клонічних судомних явищ і ригідності м’язів області шиї та потилиці;
• підвищена чутливість шкіри (гіперестезія).

З розвитком патологічного процесу в організмі, відзначається приєднання інших клінічних ознак — пригнічений стан кішки, напади нудоти і подальшої блювоти, порушення акту ковтання, аж до повної втрати рефлексів.

Про розвиток менінгоенцефаліту свідчать порушення орієнтації в просторі, проблеми в роботі серця, порушення травних і дихальних процесів.

Залежно від чинників, що спровокували розвиток запального процесу в ділянці структур головного мозку, відзначатиметься і зміна клінічної картини.

Так, у разі ураження мозку вірусною інфекцією, виникає різке збудження, міоклонічні судоми у вигляді посмикувань, а також епілептичні напади. Посмикування м’язів ритмічного типу можуть зберігатися і під час сну тварини. Менінгоенцефаліт на тлі вірусної інфекції може характеризуватися тиком нижньої щелепи і гіперсалівацією.

У разі ураження очного нерва, відбувається розширення зіниці та відсутність реакції на світловий подразник. Можлива зміна розмірів очного яблука.

Ознаки розвитку менінгоенцефаліту у кішки, можуть вказувати і на низку інших захворювань. У зв’язку з цим, для призначення правильного лікування, необхідно провести ретельну діагностику.

Діагностика у ветеринарній клініці охоплює детальний збір анамнезу і проведення лабораторних досліджень. Хворій тварині призначається:

• загальний аналіз крові та сечі;
• аналіз калових мас;
• рентгенографія голови;
• вірусологічні та бактеріологічні дослідження.

На підставі отриманих даних, ветеринарний лікар розробляє подальшу тактику лікування діагностованого менінгоенцефаліту у кішки.

Лікування менінгоенцефаліту у кішок

Виділяють два види лікування менінгоенцефалітів у тварин — медикаментозне і немедикаментозне.

Суть немедикаментозної терапії зводитися до такого:

• надання тварині повного спокою;
• розміщення вихованця в затемненому приміщенні без протягів;
• годування легкозасвоюваною їжею в невеликих кількостях (варений яловичий фарш або м’ясо, овочеві супи, киселі та легкоперетравлювані каші).

На час лікування не можна допускати вигул тварини. Слід захищати улюбленця від перегрівів, давати більше води, додаючи в неї відвари трав. За рекомендацією фахівця, можна додатково в раціон включити вітамінно-мінеральні комплекси.

Медикаментозне лікування призначається кішкам у гострій формі перебігу патології. Полягає медикаментозна терапія менінгоенцефаліту в такому:

• призначення антибіотиків системної дії — Біцилін-5, Біцилін-3, Кобактан, Фортум або Цефтриаксон;
• внутрішньовенні ін’єкції глюкози з гексаметилентетраміном;
• антигістамінні препарати (у разі менінгоенцефаліту, спровокованого гельмінтозами);
• глюкокортикостероїдні препарати для запобігання набряку мозку — Дексаметазон, Дексафорт, Преднізолон.

У комплексному лікуванні запальних процесів в оболонках і речовині головного мозку призначають спазмолітики, що дають змогу знижувати внутрішньочерепний тиск, а також діуретичні препарати — Фуросемід, Манніт, Діакарб. Для підвищення захисних сил організму рекомендовані імуномодулюючі препарати.

На весь період лікування тварина має перебувати під наглядом фахівців. У разі розвитку ускладнень, лікар зможе надати своєчасну допомогу і врятувати тварині життя.

З метою профілактики розвитку менінгоенцефалітів у кішок, слід дотримуватися низки правил.

У разі травм голови, ударів або проникаючих поранень черепа, необхідно невідкладно звертатися за допомогою до ветеринарного лікаря. Пускати на самоплив отримані твариною травми неприпустимо.

Також важливо не забувати про планові вакцинації та протипаразитарні обробки.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.