Лістеріоз (лат. найменування — Listeriosis) — інфекційне захворювання, найчастіше вражає овець, рідше — інші види сільськогосподарських тварин, хутрових звірів, а також птахів. Люди так само схильні до зараження.

Етіологія

Збудником хвороби є Лістерія (Listeria monocytogenes) — грампозитивна паличка. Виявляється паличка в ґрунті, стічних водах, рослинах, кормах тварин. Зовнішній вигляд представлений паличками із закругленими кінцями, на яких розташовуються джгутики. Паличка стійка в зовнішньому середовищі, добре росте в поживних середовищах. Не витримує високих температур (за температури кипіння гине), за холодної температури, навпаки, добре розмножується. Для них згубний розчин формаліну та фенолу. Має чутливість до антибіотиків широкого спектра.

Епізоотологія

Основний переносник лістеріозу — гризуни, інші дрібні тварини і птахи, а також риби і ракоподібні. Так само відзначаються випадки зараження тварин кліщами. У зовнішнє середовище бактерії виділяються з фекаліями, сечею, різними біологічними виділеннями. Найчастіше організм успішно справляється з хворобою самостійно, але у випадках ослабленого імунітету, а також під час вагітності та у молодняка може початися розвиток захворювання.

Шляхи проникнення в організм різноманітні: повітряно-крапельний, з поїданням фекалій або інших біологічних рідин, контактний, через плаценту у вагітних особин. Здебільшого тварини заражаються аліментарним шляхом під час вживання корму і води інфікованими тваринами-переносниками. Бактерії, що потрапили в організм, розмножуються і переносяться організмом з кровоносною і лімфатичною системами, а також нейрогенним шляхом, викликаючи запальні процеси. У важчих випадках може початися сепсис. При ураженні центральної нервової системи лістерії можуть викликати менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес.

Симптоми

Інкубаційний період від 1 до 5 тижнів.

Існують такі форми захворювання:

• Генітальна;
• Септична;
• Атипова;
• Нервова;
• Безсимптомна.

Перебіг хвороби може бути:

• гострим;
• підгострим;
• хронічним.

Нервова та септична форми мають найчастіше гострий перебіг.

Для нервової форми характерно: підвищена температура (до 41 градуса), пригнічення загального стану, відсутність апетиту, порушення координації, судоми, тремор, відмічається чергування періодів активності та спокою. Летальність сягає 100%. Ця форма є найбільш поширеною. Для птахів за нервової форми, крім перерахованих вище ознак, характерні: кон’юнктивіт, сліпота, виділення з носових отворів, синюшність гребеня і сережок, діарея, виснаження.

Септична форма найчастіше відзначається у молодих тварин віком до року. Вона характеризується пригніченням загального стану, підвищенням температури, втратою апетиту, проносом (катаральний ентерит), синюшністю шкіри в ділянці живота і вух. У телят і поросят, як за нервової форми, відзначають судоми, слабкість кінцівок. Летальність так само сягає 100%. Одужання проходить дуже повільно.

У собак і котів хвороба так само протікає найчастіше в септичній формі. Найбільше під час хвороби страждає печінка. У тварин відзначається гіперсалівація, втрата апетиту, дезорієнтація. В останньому триместрі у вагітних самок фіксують аборти до 20-25%, мертвонародження. Ендометрит при цьому розвивається рідко.

Генітальна форма виражається абортами, народженням нежиттєздатних плодів. За цієї форми відзначаються затримка посліду, запалення матки, мастит.

Безсимптомна форма зазвичай являє собою вірусоносійство.

Атипова форма є найрідкіснішою. Для неї властива лихоманка, пневмонія, гастроентерит.

Хронічна і підгостра форми характерні найчастіше для свиней. Хронічна форма клінічно найчастіше ніяк не проявляється, але можливі загострення в разі стресів, падіння імунітету. Супроводжується це схудненням, зниженням апетиту, анемією, порушенням координації, можливі висипання на шкірі, аборти у вагітних свиноматок.

Діагноз

Для постановки діагнозу необхідно провести комплексні дослідження (серологічного дослідження та бактеріологічного дослідження матеріалів), провести збір епізоотологічних і клінічних даних.

Диференційний діагноз. Потрібно вміти відрізняти лістеріоз від таких захворювань як:

• злоякісна катаральна гарячка;
• цінуроз;
• бруцельоз;
• хвороба Ауєскі;
• вібріоз;
• трихомоноз;
• сальмонельоз;
• скрепі;
• сказ;
• кормові отруєння.

Лікування

Специфічного методу лікування хвороби не існує. При прояві клінічної картини надається симптоматичне лікування, на початковій стадії успішно застосовується антибіотикотерапія.

Заходи боротьби та профілактика

Найкращими методами профілактики є контроль якості кормів, вести облік абортів і мертвонародженого приплоду, боротьба з гризунами, своєчасна обробка приміщень. Якщо в господарстві було зареєстровано захворювання, то воно визнається неблагополучним, тварини із симптомами на лістеріоз відправляються на забій, підозрілі на інфікування ізолюють і проводять курс лікування, решта прищеплюються, приміщення дезінфікуються. У разі підтвердження патологоанатомічного діагнозу м’ясо вбитих тварин утилізують.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.