Ліпідоз печінки або жирова дистрофія — патологічний процес, що розвивається в клітинних структурах печінки. Частіше діагностується у домашніх кішок, ніж у собак і стає причиною важких ступенів холестазу, а також здатний спровокувати недостатність печінки.

Причини розвитку ліпідозу різноманітні, але ідіопатичний вид зустрічається набагато частіше. Жирова дистрофія виникає на тлі запальних процесів у підшлунковій залозі та гепатобіліарній системі.

Поєднується з циститом, інфекційними процесами легеневих структур, злоякісними новоутвореннями.

Що таке ліпідоз печінки та причини його виникнення у собак

Жирова дистрофія, або ліпідоз, розвивається в печінкових структурах за вираженого порушення процесів обмінного типу між жирами і білками. Існує кілька видів ліпідозу — ідіопатичний (первинний) і такий, що розвивається на тлі іншого захворювання в організмі (вторинний).

Первинний ліпідоз у собак ідіопатичного типу розвивається за сильного ожиріння. Найчастіше діагностується у собак, які утримуються в квартирних умовах і не мають вільного доступу на вулицю. У результаті скупчення великої кількості ліпідних компонентів у клітинних структурах печінки, настає зміна морфологічного плану, розвивається гостра гепатопатія.

Вторинний тип патології розвивається на тлі порушень в ендокринній і нервовій системі. Факторами, що провокують виникнення вторинного ліпідозу печінки, стають запальні процеси в підшлунковій залозі, патології кишечника. Жирова дистрофія вторинного типу не виникає внаслідок ожиріння.

Ліпідоз печінки розвивається на тлі гострого дефіциту специфічних ліпотропних речовин. Пов’язано це з екзокринною недостатністю панкреатичних ферментів, що продукуються підшлунковою залозою.

Ліпідоз досить часто поєднуємо з патологіями біліарної системи (жовчний міхур і жовчовивідні протоки). Жирова дистрофія виникає за жовчнокам’яної хвороби. Також факторами, що провокують розвиток ліпідозу у собак, стають:

• сильні перегодовування тварини. У зв’язку з цим в організм надходить надмірна кількість жиру разом із кормом. Особливо часто жирова дистрофія розвивається за натуральної годівлі.
• вміст у сухому кормі неякісних інгредієнтів, а також нітратів і нітритів.
• недостатність білкового обміну. Скупчення ліпідних частинок у печінці провокують порушення трофіки ліпідів і білків до тканинних структур печінки.
• інтоксикації організму хімічними речовинами, що мають виражений патогенний ефект на клітини печінки.
• тривале використання деяких медикаментозних засобів, що чинять гепатотоксичний вплив.

Відкладення жиру в печінці також має свої характерні особливості. Воно може бути великокрапельним або ж дрібнокрапельним. У результаті типу відкладення формується тип патології — гострий або ж хронічний.

Симптоми ліпідозу

Ліпідоз печінки у собак у переважній більшості клінічних випадків у ветеринарії, поєднується з іншими серйозними патологіями, що виникають в організмі тварини. Такі захворювання ендокринної системи, що впливають на порушення процесів обмінного характеру, як цукровий діабет, системні інтоксикації, провокують зміни у функціональних особливостях печінки.

Пов’язано це з тим, що печінкові структури, та й весь орган загалом, є природним фільтром організму, і всі шкідливі речовини проходять через них.

Крім внутрішніх патологій, причиною розвитку ліпідозу стають захворювання інфекційного характеру. Гостра форма ліпідозу розвивається стрімко. Виникають ознаки загальної інтоксикації організму, а також жовтушність видимих слизових оболонок. Собака стає пригніченим, відмовляється від активних ігор, виглядає слабким і апатичним. Часом відзначаються підвищення температурних показників тіла до субфебрильних значень, відмова від корму.

Сам орган у гостру стадію патології, збільшується в об’ємі. На тлі змін функціональних особливостей печінки, фільтрувальна здатність знижується. В організмі собаки починають накопичуватися жовчні кислоти, аміни, феноли й аміак, що в результаті призводить до розвитку печінкової коми.

У міру того, як патологічний процес прогресує, у вихованця спостерігаються нудота і виверження шлункового вмісту. М’язовий тонус знижується, не виключаються судомні явища.

Гостра форма ліпідозу печінки небезпечна швидким розвитком і настанням печінкової коми, після якої настає загибель вихованця.

Хронічна форма жирової дистрофії розвивається значно повільніше. Тварина виглядає пригніченою, частково відмовляється від вживання їжі, знижується загальна активність собаки, спостерігаються запори. Температура тіла залишається незмінною, а видимі слизові оболонки рідко характеризуються іктеричністю (жовтушністю). Захворювання може протікати зі стертою клінічною картиною, повільно прогресуючи, поступово отруюючи організм продуктами метаболізму.

Діагностика та лікування у ветеринарній клініці

Діагностувати ліпідоз печінки в умовах ветеринарної клініки не становить проблем. Призначаються загальний клінічний огляд і проводитися пальпація області черевної стінки. На додаток проводиться загальний аналіз крові та інструментальні дослідження — ультразвукова діагностика і рентгенографія.

Ліпідоз печінки проявляється характерними симптомами тільки в разі тривалого перебігу або ж у гострій стадії. Підозри на жирову дистрофію у ветеринарного фахівця виникають при проведенні пальпації області живота — печінка значно збільшена в розмірах.

Підтвердження підозр проводять за допомогою ультразвукового дослідження — орган збільшений, візуалізуються притуплені краї, судинний малюнок мізерний. Точно поставити діагноз ліпідоз тільки за результатами ультразвукової діагностики не можливо. Це можливо зробити виключно після проведення гістологічного дослідження.

У процесі проведення біопсії та подальшого мікроскопічного дослідження взятих тканин виявляються скупчення ліпідних вакуолей. Біопсія печінки проводиться під контролем УЗД апарату. Підтвердження попереднього діагнозу — ліпідоз печінки, також можливе під час проведення комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії.

Діагностика в лабораторних умовах охоплює розгорнуту біохімію крові, що дає змогу визначити порушення в метаболізмі, які спровокували розвиток патології. При ліпідозі печінки у собак, у біохімічному аналізі виявляють підвищення рівня білірубіну, зниження загальної кількості глюкози, холестерину та альбуміну. Підвищено вміст печінкових ферментів — аланінамінотрансферази, лужної фосфатази та аспартатамінотрансферази.

На підставі отриманих лабораторних та інструментальних даних, ветеринарний лікар розробляє тактику лікування. Поліпшення загального стану тварини досягається шляхом коригування порушень метаболізму та зміни раціону харчування. Дієтичне харчування має містити підвищений вміст білкових компонентів і зниження ліпідів, особливо тваринного походження.

Одним із серйозних ускладнень у разі жирової дистрофії печінки у собак є повна відмова від корму і анорексія, що розвивається на цьому тлі. Не здатну приймати їжу тварину переводять на парентеральне харчування. Також може бути встановлений спеціальний носо-харчовий зонд. Для кожного пацієнта необхідна кількість поживних речовин розраховується індивідуально.

Призначається також інфузійна терапія, що дає змогу уникнути сильного зневоднення організму. Застосовуються комплекси лікарських засобів, які надають підтримувальний ефект на роботу печінки і дозволяють відновити функціональні особливості. Симптоматична терапія дає можливість стабілізувати стан собаки.

Після виписки зі стаціонару, хвора тварина має отримувати особливий догляд. Ключовим у домашньому лікуванні є раціон.

Харчування має бути добре збалансованим. Якщо собака звик до натуральної їжі, його раціон має складатися з нежирних бульйонів, каш, зварених на воді, тертих відварених овочів і кисломолочних продуктів.

Звичайна вода має бути замінена на відвари цілющих трав. Використовуються відвари ромашки аптечної, звіробою або шавлії. Кількість корму має бути скорочено, а частота прийомів їжі збільшена. Це дасть можливість організму переробляти їжу, що надходить, якісніше.

Профілактика ліпідозу

Ліпідоз печінки, особливо у собак, являє собою серйозну патологію. Без своєчасно наданого лікування, вихованець може загинути. Для того щоб запобігти розвитку патологічного процесу, необхідно регулярно проводити контроль за роботою внутрішніх органів.

Рекомендується не рідше 1 разу на рік проводити ультразвукову діагностику. З метою профілактики метаболічних порушень, що ведуть до ураження печінки, не можна допускати перегодовування тварини.

Корми, що підбираються для улюбленця, мають бути високої якості, збалансованими за всіма нутрієнтами. За будь-яких змін у стані здоров’я улюбленця, не варто займатися самолікуванням. Важливо звернутися до ветеринарного фахівця за консультацією.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.