Серед різних злоякісних новоутворень у домашніх кішок, лідируючі позиції займає лімфосаркома. Це рак лімфоїдної тканини і лімфоцитів — білих кров’яних тілець.

В основному лімфоїдна тканина розташовується в лімфовузлах, печінці, селезінці та кістковому мозку. Частина лімфоїдної тканини зустрічається в травному тракті.

Причини розвитку лімфосаркоми у кішок

Факторів, що провокують розвиток раку лімфатичної тканини у домашніх кішок, існує кілька. Але всі вони належать до приблизних.

Одним із найімовірніших чинників розвитку котячого лейкозу стає ураження вірусом імунодефіциту. Інфікування кішки вірусами лейкозу та імунодефіциту не в обов’язковому порядку стануть онкохворими, але ризики досить високі.

До лімфосаркоми схильні кішки в молодому віці на тлі вірусної інфекції. Діагностується лімфосаркома і у літніх тварин, але в цьому випадку немає зв’язку з вірусною природою походження захворювання.

Серед факторів, здатних призвести до розвитку раку лімфоїдної тканини, виділяють:

• іонізуюче випромінювання;
• інтоксикації організму солями важких металів;
• проблеми в роботі ендокринної системи;
• різке погіршення екологічної обстановки в міській місцевості.

Симптоми лімфосаркоми у кішок

Лімфосаркома вражає лімфоїдні тканини. Залежно від місця розташування патологічного процесу проявляються характерні симптоми.

При важких стадіях розвитку лімфосаркоми, ураження спостерігається в декількох системах відразу. Як правило, при лімфосаркомі уражаються:

• Травний тракт. Це одна з найчастіших систем, яку вражає лімфосаркома. Схильні до патологічного процесу кишковий тракт, печінка, лімфовузли і шлунок. Основними ознаками лімфосаркоми в ділянці шлунково-кишкового тракту є напади нудоти і подальша блювота, відмова від корму, розлад шлунку, втрата ваги.
• Середостіння. Така форма лімфоми називається медіастинальною. Локалізується в середостінні, просторі між легенями. Пухлина середостіння призводить до зміни в розмірах лімфатичних вузлів, що збільшуються і піддавлюють легеневі структури. Усередині грудної клітки накопичується рідина, що стає причиною розвитку дихальної недостатності.
• Ниркові структури. Лімфосаркома нирок, онкологія, що швидко розвивається, характеризується розвитком недостатності нирок, різким зниженням ваги тварини, підвищеною спрагою, поліурією і нападами виверження шлункового вмісту.
• Кістковий мозок. Лімфосаркома кісткового мозку або лейкоз, призводить до розвитку недостатності клітин крові. Найбільш вираженими симптомами розвитку лейкозу у кішки стає недостатність еритроцитів — анемія, недостатність лейкоцитів і тромбоцитів — лейкопенія і тробопенія. У разі лімфоми у тварини відзначається блідість видимих слизових оболонок, швидка стомлюваність, часті інфекції, відзначаються кровотечі, підшкірні обширні гематоми і синці.

Уражається лімфоїдна тканина і в зовнішніх лімфовузлах. Такий вид злоякісного захворювання діагностується досить рідко, і характеризується ураженням регіонарних лімфатичних вузлів.

Небезпека лімфосаркоми полягає ще й у тому, що вона здатна вражати не тільки перераховані вище органи і системи. Під час розвитку лімфосаркоми може відзначатися ураження шкірних покривів, спинного і головного мозку.

Постановка точного діагнозу можлива виключно в умовах ветеринарної клініки. Діагностика включає в себе:

• проведення біопсії;
• рентгенографічне дослідження органів грудної порожнини;
• ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
• комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія;
• загальний аналіз крові та сечі.

Основа діагностики — біопсія тканин. Процедура може проводитися як під місцевою анестезією, так і під загальним наркозом — у разі біопсії кісткового мозку.

Лікування лімфосаркоми

Основа лікування лімфосаркоми — проведення хіміотерапії. Додатковими методами терапії можуть виступати опромінення та оперативне втручання. Розробкою лікування має займатися ветеринарний лікар, який надалі спостерігатиме за динамікою лікування.

Сучасні хімічні препарати для придушення росту й активності ракових клітин переносяться тваринами добре. Ускладнення на тлі хіміотерапії виникають у 5% усіх зареєстрованих випадків і можуть проявлятися анемією, відмовою від їжі, блювотою, сильним зниженням резистентності організму.

Проводять хіміотерапію кількома курсами. Так, призначається 1 препарат на тиждень протягом перших 4-х місяців. За період лікування можна досягти стійкої ремісії, тому проміжок між прийомом препарату збільшують з одного до двох тижнів.

У разі своєчасно діагностованої лімфосаркоми у кішки, шанси на ремісію досить високі. Рак лімфоїдної тканини добре реагує на хіміотерапію, і в 65% випадків можливо домогтися стійкої ремісії. Варто пам’ятати, що ремісія не є гарантією повноцінного одужання. Деяка частина пухлинних клітин залишається в організмі тварини, і за наявності несприятливих чинників, вони можуть знову стати активними.

У середньому, при діагностованій лімфосаркомі та своєчасно розпочатому лікуванні тривалість життя становить від 6-8 місяців. Усе залежить від типу патологічного процесу, ступеня ураження органів. Якщо організм тварини сильний і ремісія триває довше 1.5 років, прийом препаратів припиняють. У сучасному світі така ремісія велика рідкість.

Профілактика

У зв’язку з тим, що лімфосаркома у кішок найчастіше виникає при інфікуванні вірусом лейкозу, основа профілактики злоякісної пухлини — своєчасна вакцинація.

Крім цього, необхідно:

• запобігати можливості спілкування домашньої кішки зі свідомо хворими або вуличними тваринами;
• не забувати про норми утримання тварин;
• правильно підбирати раціон харчування;
• не пропускати регулярні огляди у ветеринарного лікаря;
• стежити за фізичною активністю тварини.

Важливий момент для власників породистих кішок, які планують отримувати від свого улюбленця надалі потомство — допускати до розмноження тільки перевірених партнерів, не інфікованих вірусом лейкозу.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.