Пухлинні новоутворення, що мають злоякісний характер, відомі давно, але стали частіше діагностуватися в клінічній практиці ветеринарних лікарів. Спровоковано це насамперед тим, що у лікарів з’явилася можливість раннього діагностування подібних патологічних змін в організмі.

Пухлинні процеси лідирують місць серед хвороб, що виявляються у кішок і собак. У кішок в переважній більшості виявляють злоякісні пухлини в області молочних пакетів, м’яких тканинних структур і кісток.

Причини

Одним з видів злоякісних новоутворень є лімфосаркома, також звана лімфомою. Лімфома у кішок — патологічна зміна лімфоїдних тканинних структур проліферативного типу, що частіше виявляється у домашніх улюбленців, які перебувають у молодому віці або ж уже в літніх. Пов’язано це, перш за все, з недосконалістю імунної системи у молодих і недостатністю роботи організму у старих кішок.

Базові частини захисної лімфатичної системи — лімфоцити або білі кров’яні тільця, проявляють активність щодо патогенних бактеріальних мікроорганізмів, вірусів та інших шкідливих агентів, які проникають в організм тварини. Саме робота лімфоцитів забезпечує гідний захист організму.

Найпоширеніша у кішок шлунково-кишкова неоплазія — аліментарна лімфома. Іменується патологія також абдомінальною лімфосаркомою, оскільки характеризується ураженням усіх шарів шлунка і кишечника, а також поруч розташованих лімфатичних вузлів.

Дрібноклітинна лімфома характеризується тривалим перебігом і повільним розвитком, на відміну від великоклітинної, агресивної пухлини, що супроводжується різким зниженням ваги, підвищеною стомлюваністю і збільшенням лімфатичних вузлів.

Причини розвитку злоякісної патології у кішок різні, але ветеринарні фахівці сходяться на думці, що основним провокуючим фактором є:

• Вірус котячого лейкозу — онковірус, що має імуносупресивні властивості (пригнічує імунну відповідь). ДНК-вмісний вірус, проникаючи в організм сприйнятливої тварини, провокує порушення в роботі ДНК організму, провокуючи розвиток лімфосаркоми.
• Вірус імунодефіциту — ще один вид вірусів лімфотропного типу. Відіграє особливу роль у процесі формування злоякісних клітин, провокуючи проблеми в активізації імунної системи у відповідь на патоген.

За місцем розташування лімфоми бувають:

• Абдомінальна або аліментарна — для неї характерне ураження неопластичного типу, яке може бути розлитим або ж локалізованим. Аліментарна лімфома характеризується ураженням не тільки стінок кишківника і шлунка, а й лімфатичних вузлів.
• Медіастинальна неоплазія лімфоцитів — локалізується в ділянці тимуса, вражаючи паралельно середостінні лімфатичні вузли. Характерним для цього виду патології є мультифокальне вогнищеве ураження плевральної оболонки. Діагностується в переважній більшості у кішок молодого віку та асоційована з інфікуванням вірусом лейкемії.
• Мультицентрична неоплазія — вид злоякісного новоутворення, що локалізується в області лімфатичних вузлів, розташованих на поверхні. При цьому виді лімфоми до процесу патологічного характеру залучаються печінкові структури і селезінка. Рідше при мультицентричній неоплазії ці органи залишаються недоторканими.
• Екстронодулярна лімфома — характеризується відсутністю певного місця розташування. При цьому уражаються різні внутрішні органи — ренальна система, респіраторний тракт, центральна нервова система, шкірні покриви. За типом розташування екстронодулярної неоплазії білих клітин крові, вона матиме свою назву — ренальна, назальна, очна, шкірна.

Клінічна картина

У кішки діагностують всілякі види неоплазій білих клітин крові (лімфоцитів). Залежно від місця локалізації, ознаки злоякісного захворювання будуть відрізнятися. Так, при лімфомі кишечника спостерігаються виражені зміни в роботі травного тракту.

У хворого вихованця відзначаються ознаки нудоти і виверження шлункового вмісту, збільшується живіт, виникають проблеми з актом дефекації. Запор може змінюватися проносом. Нерідко кішка відмовляється приймати їжу, розвивається анорексія і різка втрата маси тіла, видимі слизові покриви анемічні, погано зволожені. Діагностується загальна дегідратація організму, шерстний покрив тьмяний і скуйовджений.

У разі розвитку медіастенальної неоплазії лімфоцитів, ознаки можуть бути такими:

• зміна відтінку видимих слизових оболонок (ціанотичність);
• кашель;
• проблеми з диханням (порушення актів вдиху і видиху, задишка);
• проблеми в роботі серцевого м’яза;
• наявність плеврального випоту;
• звук шуму і тертя під час проведення аускультації.

Мультицентрична форма неоплазії лімфоцитів характеризується різким збільшенням в об’ємі лімфатичних вузлів. Хворобливих відчуттів при цьому не відзначається, вони рухливі. На пізніх стадіях розвитку патологічного процесу діагностується збільшення селезінки і печінки. Симптоми у кішки при мультицентричній формі неоплазії практично відсутні. Тварина нормально почувається, поступово втрачаючи у вазі, можлива поява невеликої анемічності.

Найбільша форма неоплазії білих кров’яних тілець — екстранодулярна. Вона вражає безліч різних органів, при цьому не передбачається ураження саме лімфоїдного органу. Залежно від місця локалізації й залежатиме клінічна картина. Уражаються найчастіше:

• шкірні покриви — на шкірі проявляються множинні новоутворення, аж до виразок, а також мокнучої екземи;
• органи зору — характеризується виникненням запальних процесів (увеїт, кератит), глаукоми або ж повною втратою зору;
• респіраторний тракт — поява ексудату білого відтінку з кров’яними прожилками, нарости на слизових оболонках, що вистилають носові ходи;
• ЦНС — виникають нападочні стани, можливий параліч;
• ренальна система — зміна ниркових структур у розмірах, нирки припиняють виконувати свою роботу;
• серцевий м’яз — проблеми з ритмом, порушення в роботі клапанів;
• гепатобіліарна система — уражається печінка, виникають окремі вузли, орган змінюється в розмірах, а також зазнають змін показники крові.

Діагностування та методи лікування

Для постановки точного діагнозу необхідне проведення комплексних заходів. При зверненні до ветеринарного лікаря, кішці проводять загальний клінічний огляд, відзначаючи будь-які зміни, а також проводять збір анамнезу. Призначається рентгенографічне дослідження, що дає змогу візуалізувати зміни в ділянці грудини (збільшення тимуса або ж його деформацію), пухлинні процеси, плеврити, застій калових мас у кишечнику.

Ультразвукова діагностика дає змогу візуалізувати зміну в розмірах органів черевної порожнини — селезінки або печінки, порушення структури, зміну в розмірі лімфатичних мезентеріальних вузлів. Також під час ультразвукового дослідження діагностується випіт, гіпертрофія кишкової стінки.

Важливою частиною діагностики неоплазії лімфоцитів у кішки є лабораторні дослідження. Призначаються такі аналізи:

• загальний аналіз крові та біохімічна панель;
• тестова панель дає змогу визначити присутність вірусів;
• біопсія тонкоголкова;
• гістологічне дослідження структур тканин, відбір яких був проведений з ураженої ділянки.

Отримані дані основних досліджень слугують базою ветеринарному лікарю для визначення індивідуальної схеми терапії. Вона може включати в себе консервативні та хірургічні методики, але, як правило, є комплексною. Виходячи з діагностичних даних, фахівець може спрогнозувати подальші шанси тварини на одужання.

Власник повинен розуміти, що лімфосаркома являє собою невиліковне захворювання, що вражає системи організму. Лікування патології кішок дає змогу продовжити життя улюбленця і полегшити його існування. Спрогнозувати тривалість життя при лімфомі лікар може на підставі місця локалізації пухлини і ступеня занедбаності патологічного процесу. Найблагополучніший результат за умови ранньої діагностики пухлини і своєчасно призначеного лікування за допомогою хімічних препаратів.

Основне завдання ветеринарного лікаря під час встановлення діагнозу у кішки лімфома — підбір комплексу терапевтичних заходів, які спрямовані на значне підвищення якості та загальної тривалості життя вихованця. Підбір лікарських засобів здійснюється тільки ветеринаром-онкологом, індивідуально для кожного окремого клінічного випадку. Важливо враховувати не тільки вік хворої тварини, але і її вагу, загальний стан організму і дані отриманих лабораторних аналізів. Тривалість хіміотерапії та кількість повторюваних курсів складається згідно з хіміотерапевтичними протоколами.

У зв’язку з розвитком онкології, існує достатня кількість медикаментозних препаратів, що дають змогу успішно боротися з різними лімфомами. Застосовувати їх можна як порізно, так і в комбінації. Найдієвішими препаратами під час боротьби з лімфосаркомою є Доксорубіцин, Вінкристин і Циклофосфан.

Хіміотерапія патологічного стану із застосуванням одного препарату використовується у ветеринарній клінічній практиці рідко, оскільки має малу ефективність. Як виняток монохіміотерапія застосовується для пацієнтів із сильною інтоксикацією, а також у разі ризику появи небезпечних побічних ефектів під час призначення декількох серйозних хіміопрепаратів. Підбір лікарського засобу здійснюється лікарем на тлі появи спектра токсичних наслідків. Широко застосовуються при монохіміотерапії Доксирубіцин і Циклофосфан.

У разі діагностованої лімфоми у кішок, якщо немає серйозних протипоказань, ефективніше використання комбінованих препаратів. Комбіхіміотерапія застосовується схематично. Є кілька препаратів, які використовуються у зв’язці під час боротьби зі злоякісним захворюванням. Перша схема, що отримала назву СОР (Cyclophosphanum, Vincristine, Prednisolonum), включає в себе використання:

• Циклофосфану;
• Вінкристину;
• Преднізолону.

Цей вид комбінованої хіміотерапії економічно вигідніший для власника тварини, а також має низьку частоту побічних ефектів. Другий вид протоколу використовується у важких випадках діагностованої лімфоми у кішки і називається АСОР (Anthracycline, Cyclophosphanum, Vincristine, Prednisolonum). Включає в себе використання не тільки перерахованих вище засобів, а й Доксорубіцин.

У разі лімфоми, що вразила у кішки шлунково-кишковий тракт і спровокувала непрохідність кишківника, призначається оперативне лікування. Хірургічна операція доцільна для полегшення загального стану тварини. У переважній же більшості випадків використовується хіміотерапія, оскільки лімфоми досить чутливі до лікарських засобів.

Прогноз безпосередньо залежить від таких факторів — вік кішки, ступінь занедбаності патологічного процесу, місце локалізації злоякісних процесів. Своєчасно виявлене захворювання і призначена хіміотерапія дозволяє поліпшити якість і тривалість життя кішки. Важливо також пам’ятати, що ускладнення при використанні комбінованої хіміотерапії виникають рідко.

З метою профілактики розвитку лімфоми у кішки, необхідно стежити за якістю харчування улюбленця, створювати максимально комфортні умови проживання і обов’язково проводити своєчасні вакцинації. Важливу роль відіграє регулярне проведення профілактичних оглядів у ветеринарного лікаря з метою ранньої діагностики будь-яких патологічних процесів в організмі.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.