Лімфосаркома або ж лімфома належить до групи найбільш часто діагностованих злоякісних новоутворень у собак в гемапоетичній (кровотворній) системі. Лімфома розвивається з тканинних структур лімфовузлів, селезінки або кісткового мозку. Крім цього, розвиток лімфосаркоми у собак може початися з будь-яких клітин організму в будь-якому органі.

Лімфосаркома діагностується в переважній більшості клінічних випадків у собак у віці старше 7 років. Реєструється злоякісне новоутворення і в молодих собак до року, але значно рідше. Під час наукових досліджень стало відомо, що хворих на лімфому собак стає з кожним роком все більше.

Зазначається, що самки, які жодного разу не в’язалися, хворіють на лімфосаркому значно рідше, ніж їхні родичі, які часто в’яжуться з псами. Крім цього, існує породна схильність до розвитку лімфоми.

Найчастіше злоякісний процес спостерігається у сенбернарів, скотч-тер’єрів і бульдогів. Навпаки, існують породи собак, що мають низький відсоток ризику розвитку лімфоми — такси та померанські шпіци.

Захворювання являє собою серйозний патологічний процес. Важливо розуміти, що може спровокувати злоякісну пухлину в кровотворній системі. Своєчасна діагностика й адекватна терапія дають змогу подовжити життя тварини, позбавивши її більшості симптомів, властивих лімфосаркомі, що розвинулася.

Причини захворювання

Причини лімфоми у собак досить різноманітні. Основного чинника, що провокує розвиток злоякісного новоутворення, на сьогодні немає. Причинами захворювання можуть виступати генетичні чинники, інфекційні та аутоімунні процеси, навколишнє екологічне середовище.

Деякі породи собак мають природну схильність до розвитку захворювання. Існує теорія, що вказує на прямий вплив ретровірусів на патогенез лімфосаркоми, а також специфічних гербіцидів, які використовуються в сільському господарстві для знищення бур’янів.

Ризик розвитку лімфоми у собак, які проживають у густонаселених містах, значно вищий, ніж у їхніх одноплемінників, які проживають у невеликих містах. Підвищується ризик розвитку злоякісного захворювання кровотворної системи у вихованців, які отримують імуносупресивну (таку, що пригнічує роботу імунної системи) терапію. Ризики розвитку лімфоми безпосередньо пов’язані з порушеннями в роботі захисних сил організму.

Залежно від місця розташування злоякісної пухлини визначається класифікація захворювання. Форм лімфоми кілька — багатоцентрова, кишкова, медіастенальна, шкірна.

Існує форма лімфосаркоми — екстранодальна, що розвивається не тільки в гемопоетичній системі, а й в інших органах — центральна нервова система, сечовий міхур, міокард, кістковий мозок, очне яблуко, носові ходи.

Кожна з форм лімфосаркоми у собак має низку характерних особливостей:

• Множинна або крупноклітинна лімфома. Для розвитку цієї форми патологічного процесу характерне безболісне збільшення всіх лімфатичних вузлів. У запущених випадках патологічного процесу діагностується збільшення печінкових структур і селезінки.
• Середостінна. Форма захворювання, що виражається в ураженні лімфатичних вузлів, розташованих у середостінні. У собаки діагностується порушення в дихальних актах, виникає задишка і ціаноз. На тлі патологічних процесів розвиваються плеврити. Діагностування середостінної форми лімфоми полягає в рентгенологічному знімку, що дозволяє візуалізувати збільшення середостінних і загрудинних лімфовузлів.
• Аліментарна. Лімфома, що вражає лімфатичні вузли, розташовані в кишечнику. У вихованця відзначається різка втрата ваги, при проведенні пальпації в області петель кишечника діагностується ущільнення. На тлі розростання тканин злоякісної пухлини, виникає спайковий процес, пошкоджується слизова оболонка і розвивається кишкова непрохідність. На пізніх стадіях спостерігаються пошкодження шлунка і всього травного тракту. Для встановлення діагнозу необхідне проведення ультразвукового дослідження органів, розташованих у черевній порожнині.
• Шкірна. Лімфосаркома, яку рідко діагностують серед домашніх вихованців. Прояви шкірної форми злоякісної пухлини мають вигляд утворень на шкірі, великих площ виразок, екземи, що не піддаються стандартній терапії. На останніх стадіях патологічного процесу уражені лімфатичні вузли можуть збільшуватися. До цього часу, промацати їх не можливо.
• Екстронодальна. Злоякісна пухлина, що вражає не тільки кровотворну систему. Симптоми екстронодальної лімфоми залежать від місця локалізації патологічного процесу. Цей вид лімфосаркоми діагностується в ділянці очей, слизової оболонки мочки носа, ренальній системі, центральній нервовій системі, міокарді.

У ветеринарії поділяють 5 основних стадій лімфорсаркоми у собак. Перша стадія характеризується пошкодженням одного лімфовузла. На другому етапі виникає ураження декількох лімфовузлів. Третя стадія характеризується серйозними змінами в багатьох лімфовузлах організму.

Розвиток четвертої стадії лімфосаркоми, з’являється ураження селезінки і структур печінки. Можливе сильне збільшення лімфовузлів.

На п’ятій стадії ураження, страждають кістковий мозок, центральна нервова система та інші органи.

Основні симптоми

Симптоми лімфоми у собаки безпосередньо залежать від типу патологічного процесу в гемопоетичній системі, стадії та характерних особливостей. На перших етапах розвитку лімфосаркоми діагностується наступна низка ознак:

• відмова від корму;
• апатичні стани;
• різка втрата маси тіла, аж до виснаження;
• підвищення температурних показників тіла.

Зміна в розмірах регіонарних лімфовузлів одна з основних ознак, але не є обов’язковою. Залежно від місця ураження, можуть діагностуватися стенози судин і дихальної системи. Порушується робота травної системи та сечовивідних шляхів.

Часто відзначається зміна в розмірах основного кровотворного органу — селезінки. Діагностується водянка черевної порожнини. Кишкова форма лімфосаркоми породжує розвиток диспепсичних розладів — виверження шлункового вмісту, пронос і непрохідність кишечника.

Середостінна форма злоякісної пухлини провокує розвиток сильного кашлю, проблем із ковтанням і задишку. Ураження центральної нервової системи призводить до судомних явищ, порушень координації рухів, парезів і паралічів.

Захворювання здатне провокувати порушення в роботі органів зору, викликаючи часткову або повну сліпоту у собаки. Шкірна форма патології характеризується виникненням сильних виразок на шкірі та мокнучих екзем, що важко піддаються терапії.

Діагностика у ветклініці

Діагностувати лімфому можна виключно в умовах ветеринарної клініки. При постановці діагнозу враховуються лабораторні аналізи крові (загальний клінічний і біохімічний), ультразвукове дослідження органів, розташованих у черевній порожнині. Проводиться також рентгенографічне дослідження і магнітно-резонансна томографія.

Підтвердити остаточний діагноз дають змогу гістологічні та цитологічні дослідження. Біологічний матеріал відбирають із доступних, збільшених поверхневих лімфатичних вузлів за допомогою медичного шприца.

Гістологічне дослідження необхідне для проведення діагностики ураженого лімфатичного вузла. Після встановлення діагнозу, ветеринарний фахівець призначає адекватну схему терапії, яка підходить під індивідуальні особливості організму хворого собаки.

Методика лікування і прогноз

Лікування лімфоми у собак, як правило, передбачає використання хімічних речовин. Хіміотерапія передбачає застосування кортикостероїдних медикаментозних препаратів. У ветеринарії розроблено кілька схем хіміотерапії, кожна з яких має низку особливостей.

Призначаються хіміотерапевтичні заходи на підставі отриманих даних з гістології та особливостей стану хворого вихованця. Призначаються кілька курсів хіміотерапії, кожен з яких містить у собі певні препарати.

Крім хіміотерапії, проводиться симптоматичне лікування, метою якого є усунення больових відчуттів у пацієнта і збільшення загальної тривалості життя.

Прогноз при діагностованій лімфосаркомі у собаки обережний або невтішний.

Пов’язано це з тим, що це злоякісне новоутворення здатне швидко повертатися після хіміотерапії та вражати ще більшу частину лімфатичної та гемопоетичної системи. Тривалість життя в середньому становить від кількох місяців до 1 року.

Лімфосаркома — агресивний вид ракової пухлини, що характеризується швидким поширенням і здатністю до метастазування. Повного одужання при захворюванні немає. Хіміотерапія, проведена на перших етапах розвитку патології, дозволяє додати тварині всього кілька років життя.

Важливо пам’ятати, що хіміотерапія є надзвичайно агресивним видом лікування, який застосовують у крайніх випадках. Специфічні речовини, що використовуються під час цього виду терапії, вбивають не тільки злоякісні клітини, а й здорові клітини організму.

Під час проведення хіміотерапевтичних методик страждають травний тракт, нервова система, кістковий мозок, шерстний і шкірний покрив. Навіть після повного одужання, ризик рецидиву надзвичайно високий.

Профілактика

З метою профілактики розвитку ракових пухлин у собак, необхідно дотримуватися правил, що дають змогу мінімізувати ризики появи злоякісного новоутворення. Важливо дотримуватися норм годування, уникаючи перегодовування. Будь-які гострі та хронічні захворювання організму, вимагають своєчасного лікування.

Крім цього, важливо проводити своєчасну протипаразитарну обробку і вакцинацію. Точних причин розвитку онкологічних захворювань немає, але правильні умови утримання і профілактичні огляди у ветеринарного фахівця, хоча б 1 раз на півроку, дають змогу вчасно виявити і запобігти небезпечним процесам в організмі.

Розбір теми 2025 року.