Лімфосаркома або лімфома у кішки являє собою пухлинний процес, що виникає в лімфоїдній тканині тварин. Лімфома діагностується у домашніх вихованців досить часто, незалежно від віку кішки. Серед усіх гемопоетичних новоутворень, лімфома реєструється в 45-60% випадків.

Лімфовузли і кровотворний орган — селезінка, належать до основних частин лімфатичної системи. Крім цього, існує ціла група клітин, які регулярно усувають негативні частинки в кров’яному руслі і тканинах організму.

Білі кров’яні тільця — лімфоцити, здатні цілодобово знищувати патогенні бактеріальні мікроорганізми, різні віруси та алергени. Крім того, лімфатична система захищає організм від власних мутованих клітинних структур.

Лімфома належить до злоякісних новоутворень і є невиліковною системною патологією. Своєчасна діагностика та адекватне лікування дають змогу призупинити розвиток патологічного процесу і поліпшити загальний стан тварини.

Причини

Причини виникнення лімфоми кишківника у кішок, так само як і лімфосарком в інших органах, чітко не визначені. Фахівці лише припускають, що може стати причиною розвитку патології.

Існує низка факторів, що провокують розвиток лімфоми. Основними є:

• Вірусний лейкоз кішок — захворювання, що являє собою онковірус імуносупресивного типу, викликаний ретровірусами. ДНК-вмісний вірусний агент проникає в сприйнятливий організм, перебудовує ДНК клітин тварини в області найбільшої своєї концентрації і провокує розвиток пухлинного процесу.
• Вірусний імунодефіцит кішок — захворювання лімфотропного типу, що провокує порушення в процесі регуляції захисної системи організму і активізує процеси мутації в нормальних клітинах.

Другорядними, але не менш важливими факторами, що провокують розвиток раку кишківника у кішок є:

• постійний вплив на організм тварини солей важких металів і випромінювання;
• порушена екологія в регіоні, де проживає тварина;
• схильність на генетичному рівні.

Під час досліджень стало відомо, що потомство, отримане від кішки з лімфосаркомою, з великою ймовірністю успадкує патологію. Крім того, місце розташування злоякісної пухлини також буде збігатися.

Симптоми

Залежно від місця розташування лімфоми, симптоматика буде різною. Ознаки у кішки раку кишечника проявляються не відразу, тривалий час залишаючись непомітними для людини. Вихованка може бути млявою, відмовлятися від їжі. Іноді спостерігається розлад випорожнень і блювота.

Власник тварини може сплутати ці симптоми з отруєнням або ж іншими порушеннями, не звертаючись до ветеринарної клініки. З розвитком патологічного процесу, симптоми аліментарної лімфоми стають більш вираженими. Абдомінальна (кишкова) лімфома має схожу симптоматику з іншими ураженнями травної системи інфекційного або ж неінфекційного типу.

Основними ознаками є:

• виверження шлункового вмісту;
• порушення випорожнення (закрепи, що перемежовуються профузними проносами);
• відмова від прийому їжі;
• різке зниження маси тіла;
• анемія видимих слизових оболонок;
• порушення секреції залоз;
• зневоднення організму на тлі блювоти або проносу;
• зміна стану шерстного покриву (він стає тьмяним, ламким, відсутній блиск);
• апатія і млявість вихованця;
• сильне виснаження.

Діагностика

Лімфосаркома діагностується тільки в умовах ветеринарної клініки під час комплексного обстеження. Важливим є загальний клінічний огляд тварини, відмічаються зниження ваги, відмова від їжі, млявість та утворення на шкірному покриві.

Абдомінальна форма лімфоми потребує пальпації, що дає змогу визначити значне збільшення лімфатичних вузлів і ущільнень у ділянці петель кишечника.

Важливе значення в постановці діагнозу має ультразвукова діагностика, що дає змогу виявити збільшення кровотворних органів (селезінки та печінки), а також порушення їхніх структурних характеристик. Під час ультразвукового обстеження ветеринарний фахівець відзначає наявність випоту, вогнища зміненої гіпертрофованої стінки тонкого або товстого відділу кишківника.

До комплексної діагностики лімфоми включаються і деякі лабораторні аналізи:

• загальний аналіз крові;
• серологічне дослідження (дає змогу виділити вірусний агент);
• біохімічний аналіз крові;
• цитологічне дослідження;
• забір уражених тканинних структур.

Цитологічне дослідження проводять під час взяття проб із поверхні злоякісної пухлини. При цьому вивчаються окремі клітинні структури або ж невеликі групи клітин. Гістологічне дослідження проводитися для визначення приналежності злоякісних клітин до певного виду і ступеня їх патологічних властивостей.

Гістологічне дослідження в разі підозри на лімфому кишківника проводять частіше, оскільки воно дає більш достовірні дані.

Отримані результати аналізів служать для лікаря основою, що дає змогу розробити подальшу схему лікування захворювання. Крім цього, ветеринар на підставі результатів діагностики може спрогнозувати подальший перебіг злоякісного процесу і шанси тварини на виживання.

Лікування

Перш за все, необхідно знати, що лімфосаркома є системним захворюванням, яке не можливо вилікувати повністю. З моменту діагностування і до летального результату може минути зовсім мало часу, оскільки залежить все від внутрішніх сил організму та інших супутніх чинників. На ранніх стадіях лімфоми кишківника хороші результати дає застосування хіміотерапевтичних методик.

Основне завдання фахівця — підбір комплексу заходів, спрямованих на підвищення якості та тривалість життя тварини.

Хіміотерапія — основа лікування лімфосаркоми кишечника. Дозування лікарського токсичного засобу визначається індивідуально ветеринарним лікарем-онкологом з урахуванням особливостей пацієнта. Необхідно враховувати масу тіла, вік і загальний стан тварини.

Існує велика кількість специфічних медикаментів, здатних знищувати мутовані клітини лімфатичної системи. Широко застосовуються такі препарати як:

• Доксорубін;
• Циклофосфан;
• Вінкристин.

Залежно від розмірів лімфоми, застосовується монохіміотерапія, комбінована хіміотерапія або ж оперативне втручання. Монохіміотерапія застосовується досить рідко, тільки в тих випадках, коли тварині неможливо вводити інші препарати. Особливо якщо у кішки виражені побічні ефекти при використанні комбінованого лікування хіміопрепаратами.

Хіміотерапія комбінованого типу передбачає використання декількох препаратів і різних схем введення. Використовуються такі схеми хіміотерапії як СОР (Cyclophosphanum, Vincristine, Prednisolonum) і АСОР (Anthracycline, Cyclophosphanum, Vincristine, Prednisolonum).

Циклофосфан є алкілувальним і цитостатичним препаратом, Вінкристин — алкалоїд рослинного походження, що володіє антинеопластичною дією, Преднізолон — глюкокортикостероїд, пригнічувальний функції лейкоцитів і тканинних макрофагів, обмежувальний міграцію лейкоцитів у місце ураження, Антрациклін — препарат протимікробної та цитостатичної дії. Найчастіше застосовують схему СОР, у зв’язку з економічною вигодою і низькою частотою виникнення побічних ефектів.

Хірургічне лікування лімфоми кишечника у кішки застосовується рідше, ніж хіміотерапія. Вдаються до оперативного втручання в разі непрохідності кишківника або при величезних розмірах злоякісного новоутворення, що провокує кровотечі. Це не основне лікування, симптоматичне.

Хірургічне висічення ураженої ділянки кишківника пухлиною проводять також у разі неможливості проведення хіміотерапії.

Профілактика

Лімфосаркома у кішок діагностується досить часто. Патологія здатна вражати всі органи тварини, супроводжуючись розростанням тканин лімфатичної системи. Більше половини пацієнтів з діагностованою абдомінальною саркомою після проходження курсу хіміотерапії почуваються набагато краще, знижується симптоматика захворювання, і вони здатні прожити понад 2 роки.

Основні заходи профілактики захворювання полягають у запобіганні контакту вихованця із зараженими вірусом лейкемії та імунодефіциту тваринами. Крім того, важливо дотримуватися календаря вакцинацій і проводити імунізацію від вірусу лейкемії кішок.

З огляду на природу хвороби, необхідно стежити за станом імунної системи організму вихованця. Це означає, що важливо організувати правильні умови утримання тварини, раціон харчування і моціон. Кішки з міцним імунітетом рідше схильні не тільки до лімфом, а й до інших системних патологій.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.