Імунна система домашніх улюбленців, таких як кішки і собаки, представлена судинами, лімфатичними вузлами, протоками і органами, що беруть участь у лімфагенезі. Запальні процеси, що розвиваються в області лімфовузлів, називаються лімфаденітами і свідчать про початок патології. Важливо зазначити, що лімфаденіт не самостійне захворювання, а тільки симптом порушень.

Лімфатична система, а особливо лімфатичні вузли, виконують роль своєрідних фільтрів, очищаючи внутрішні органи від патогенів, не даючи їм змоги розмножуватися і поширюватися організмом. Перш ніж потрапити в кровоносну систему, лімфа, відібрана з органів, потрапляє до лімфовузлів, де є імунні клітинні структури, що відповідають за формування імунітету. Зазначено, що найпершими уражаються ті вузли, які розташовані в безпосередній близькості до запального процесу.

Причини і симптоми лімфаденіту у кішок

Фактори, що провокують зміну лімфовузлів у розмірах і розвиток запалень у них, можуть бути найрізноманітнішими. Спровокувати лімфаденіт у кішок здатні серйозні захворювання, що вражають органи, які розташовуються поруч з лімфовузлами або ж саму лімфатичну систему.

Причинами розвитку лімфаденіту стають гострі респіраторні вірусні інфекції, інфекційні ураження грибкового або бактеріального походження, вірус імунодефіциту у кішок, паразитарні ураження органів (переважно травної системи).

Нерідко зниження імунної відповіді спостерігається за аутоімунних патологій, будь-яких захворювань у гострій стадії, лімфом і злоякісних новоутворень, які дають метастази в лімфатичну систему, звідки проникають у системний кровотік і розносяться по організму.

Діагноз лімфаденіт здатний поставити тільки ветеринарний фахівець після ретельного огляду і проведених лабораторних досліджень. У деяких випадках проводяться додаткові діагностичні заходи, що дають змогу визначити фактор, який спровокував запалення в регіонарних та інших великих лімфовузлах.

Небезпека патології полягає в тому, що патоген, який перебуває в лімфатичній системі і несвоєчасно знешкоджений, може проникнути в будь-яку частину організму. Крім цього, якщо запалений один вузол, виникає патологічний процес і в поруч розташованих тканинах. У зв’язку з цим стає складно виявити основний фактор, що викликав лімфаденіт.

Лімфаденіт розвивається у кішок і котів, які мають проблеми з імунним статусом, часто піддаються алергічним реакціям. Запальні процеси здатні розвиватися в організмі кішки, що має низку хронічних захворювань, а також у тварин з проблемами в ендокринній системі.

Розрізняють кілька видів лімфаденіту. Вони поділяються за місцем розташування лімфовузлів. Виділяють поверхневий і глибокий лімфаденіти, а також підборідний, підщелепний, паховий, пахвовий і завушний. Шлях проникнення патогена в організм і поширення його по тканинах може бути різним. Спровокувати лімфаденіт можуть гострі респіраторні інфекції та сепсис.

Характер перебігу патології також буває гострим або хронічним, зі свого боку хронічний підрозділяється на гнійний і гіперпластичний.

Важливо не пропустити початок захворювання і звернутися до ветеринарної клініки по допомогу. Адже протягом 10 днів від початку запалення, гостра форма переходить у хронічну без своєчасного лікування.

Гнійний вид захворювання характеризується підвищенням температурних показників тіла, різкою зміною шкірних покривів навколо запалених лімфовузлів. Відзначається млявість і апатія у вихованця.

У нормальному стані лімфатичні вузли, розташовані на поверхні, не промацуються. Часом вони можуть прощупуватися у вигляді специфічних кульок під шкірним покривом. Фактори, що провокують розвиток лімфаденіту, зумовлюють розвиток симптоматики. Характерними ознаками лімфаденіту є:

• зміна розмірів лімфовузлів;
• гіперемія шкірного покриву в місці пошкодження;
• хворобливі відчуття у вихованця в момент, коли власник доторкається до лімфатичного вузла;
• злиття запалених тканин із лімфовузлами у велике вогнище;
• підвищення температурних показників тіла;
• ознаки інтоксикації;
• сильна слабкість;
• відмова від корму.

У разі лімфаденіту, спричиненого вторинною інфекцією, виникають тільки часткові ознаки запалення. Якщо ж лімфаденіт хронічного типу, розвивається симптоматика в повному обсязі. На початкових етапах розвитку лімфаденіту лікування максимально ефективне, у пізніших випадках діагностування запалень лімфатичних вузлів терапія тривала і складна.

Хронічна форма туберкульозу провокується туберкульозною паличкою або іншими патогенами. Грибкові та бактеріальні мікроорганізми спричиняють гостру форму лімфаденіту, який надалі може спричинити ускладнення, наприклад утворення тромбозів. У разі, коли запалення в ділянці лімфатичних вузлів спричинене зниженням резистентності, особливої проблеми в лікуванні не виникає. У разі лімфаденіту, що виник на тлі злоякісних новоутворень, клінічна картина видозмінюється. Спостерігаються такі ознаки у кішки:

• різке збільшення в розмірах регіонарних лімфовузлів;
• ураження лімфовузлів пухлиною, провокує появу горбистості на поверхні лімфатичного вузла.

Особливих хворобливих відчуттів у тварини на початкових етапах розвитку новоутворень немає, тому своєчасне звернення до лікаря, як правило, затягується. Збільшення лімфовузлів, розташованих у ділянці паху або пахв, провокує появу кульгавості у кішки. Господар кішки повинен своєчасно помітити зміни і звернутися за допомогою до ветеринарної клініки.

Лікування і профілактика лімфаденіту у кішки

Діагностика захворювання можлива в умовах ветеринарної клініки. Для встановлення точного діагнозу і встановлення причини розвитку лімфаденіту, призначається низка лабораторних та інструментальних досліджень. Проводиться обов’язковий збір анамнезу, а також пальпація ураженої ділянки. Призначаються також біохімічні дослідження крові та загальний аналіз. З метою підтвердження діагнозу проводять ультразвукову діагностику. Обов’язково досліджують ділянку глотки і носових ходів, що дають змогу визначити наявність патології в цьому місці (у разі збільшення підщелепних лімфовузлів).

У деяких випадках фахівці рекомендують проведення біопсії та забір біологічних рідин. Це дасть змогу виключити наявність серйозних інфекційних уражень в організмі та ракових новоутворень. Якщо запалення лімфатичних вузлів виникло на тлі іншого захворювання, призначається комплексна терапія.

Визначення причини запалення надзвичайно важлива частина для складання подальшої тактики лікування. Призначається консервативна терапія з використанням медикаментозних препаратів. Запущені випадки діагностованого лімфаденіту передбачають застосування хірургічного втручання.

При бактеріальній природі походження лімфаденіту, призначаються протимікробні засоби широкого спектра дії. Інфекційну патологію лікують не тільки антибіотиками, але також седативними препаратами, знеболювальними та протизапальними засобами.

Домашнє лікування передбачає використання спеціальних мазей і лініментів, що мають місцевий вплив. Наносять лікарські засоби на шкірний покрив, що дасть змогу проникнути активним компонентам в уражені тканинні структури, прискорюючи процес одужання. Хвора тварина має отримувати дієтичне харчування, а доступ до чистої питної води має бути постійним. Необхідно уникати підвищених навантажень для тварини.

За відсутності ефекту від медикаментозного лікування на тлі зараження серйозними патогенами, проводиться хірургічне втручання. Ветеринарний лікар проводить знеболювання або вводить наркоз, проводить розтин запаленого лімфовузла. Встановлюють дренаж і санацію. Діагностовані доброякісні новоутворення обов’язково видаляють і спостерігають за твариною тривалий період реабілітації. При злоякісному перебігу лімфаденіту, проводять не тільки оперативне втручання, але також призначається хіміотерапія.

Після проведення операції призначаються протимікробні засоби, гістаміноблокатори, препарати для зняття запалення і хворобливих відчуттів. У переважній більшості випадків запалення лімфатичних вузлів розвивається на тлі хронічних захворювань.

Важливо своєчасно звертатися до ветеринарного фахівця при найменших проявах нездоров’я в улюбленця. Необхідно лікувати не тільки захворювання, спровоковані бактеріями або вірусами, але також не допускати нагноєнь ранових поверхонь, не давати можливості кішці отримувати травми. Самолікування не припустиме.

Не своєчасно вилікуваний лімфаденіт здатний послужити специфічним трампліном для розвитку ракових захворювань, тромбофлебітів і різних інфекцій. Лімфатичні вузли виконують важливу функцію фільтрації, своєчасно знешкоджують небезпечні бактерії, грибки та віруси. Запалення, несвоєчасно усунуте в лімфатичній системі, призводить до розвитку серйозних ускладнень, аж до летального результату.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.