Запальний процес у ниркових мисках, що розвивається під дією патогенної бактеріальної мікрофлори, називається пієлонефритом. Патологія належить до важких і небезпечних, що загрожують нормальній життєдіяльності тварини.

При розвитку пієлонефриту у кішки і відсутності адекватного лікування, розвиваються незворотні процеси недостатності ниркових структур. Неможливість нормальної фільтрації та подальшого виведення токсичних речовин з організму, призводить до тяжких наслідків і може стати причиною летального результату.

Власник тварини повинен чітко знати і визначати характерні симптоми пієлонефриту у свого вусатого улюбленця, що дасть змогу вчасно звернутися до ветеринарного фахівця по допомогу й уникнути серйозних наслідків.

Процес запального характеру, що розвивається в ниркових структурах, буває декількох видів — катаральний, гнійний і геморагічний. Також існують форми патології (гостра і хронічна) і ступінь походження (первинна і вторинна).

Первинна форма запалення розвивається в самому органі, а ось вторинна виникає на тлі попередніх інфекційних уражень сечовидільної системи. Вторинний вид пієлонефриту, як правило, розвивається на тлі ураження ниркових структур органічного характеру.

Причини розвитку захворювання

Пієлонефрит у кішок діагностується досить часто. Причинами запального процесу в нирках можуть бути різні чинники екзо- та ендогенного характеру. Основне завдання власника — не допустити розвиток патології та своєчасно звернутися до ветеринара.

У ветеринарії розрізняють такі провокувальні чинники, здатні викликати розвиток пієлонефриту:

• пісок і камені в ниркових мисках (провокують механічні мікротравми і пошкодження);
• зараження патогенною бактеріальною мікрофлорою органів статевої та сечовидільної системи;
• застій сечі, що розвивається при функціональних порушеннях сечовивідних шляхів;
• бактеріальні інфекції, що циркулюють у системному кровотоці (різні захворювання внутрішніх органів, що супроводжуються бактеріальним обсіменінням, здатні давати ускладнення на нирки, викликаючи запальний процес у мисках органу);
• проникнення в організм кішки токсичних речовин, що негативно впливають на слизову оболонку сечовидільної та статевої системи;
• переохолодження і стресові фактори;
• порушення в роботі імунної системи тварини;
• концентрація урини всередині нирок на тлі інших патологічних процесів.

Завдання ветеринарного фахівця під час збору анамнезу та проведення діагностичних заходів — виявлення точної причини запального процесу. В іншому разі лікування може не дати результатів або ж посилити загальну клінічну картину.

Не вилікувавши основну причину, що спровокувала пієлонефрит, виникає ризик частих рецидивів, перехід патології в хронічну форму, що може призвести навіть до інвалідності вихованця.

Симптоматика захворювання

Симптоми пієлонефриту у кішок залежать від стадії захворювання, тяжкості супутніх факторів і загального імунного захисту організму кішки. Характер проявів залежить і від форми недуги — гострої або хронічної.

При гострих формах пієлонефриту симптоматика яскраво виражена, тварина сильно страждає, розвиваються сильні больові відчуття в області поперекового відділу (місця розташування нирок). Хронічна форма патології має стерту клінічну картину.

Гостра форма запального процесу в мисках нирок характеризується такими симптомами:

• тривалі гарячкові стани (тварину б’є озноб);
• підвищена стомлюваність кішки, апатичність і байдужість до різного роду подразників;
• сильні хворобливі відчуття в нирках (ниркові коліки, спровоковані спазмами гладкої мускулатури сечоводів і миски органу);
• хворобливі відчуття в ділянці живота під час пальпації (ниркові болі бувають настільки сильними, що іррадіюють у зону задніх кінцівок, поперек і живіт);
• порушення акту сечовипускання (кількість порції урини, що виділяється, скорочується, а сама сеча набуває насиченого солом’яного відтінку, іноді з домішками крові та гною, з’являється концентрований відразливий запах);
• порушення ритму дихання і серцевих скорочень.

Важливо відразу ж за появи однієї з перерахованих вище ознак у кішки, показати її фахівцеві. Це дасть змогу без зволікання призначити низку лабораторних аналізів сечі та крові, що дають можливість дати точну оцінку роботи нирок.

Гнійна форма пієлонефриту і ниркова недостатність можуть стати причиною уремії. Це особливо гострий синдром аутоінтоксикації організму азотистими метаболітами та іншими отруйними речовинами, одержуваними в процесі розпаду білків. В організмі накопичуються такі речовини як аміак, ціанат, гуанідини, сечовина, ацетон і феноли.

Клінічні ознаки уремії, що розвивається на тлі запущеної стадії пієлонефриту, характеризується відмовою від корму, апатією і полідипсією (підвищеною спрагою). Температурні показники тіла у кішки падають, не піднімаючись вище 37 градусів. Розвивається загальмованість у рухах, судомні явища на тлі отруєння нервової системи отруйними речовинами.

За відсутності допомоги у кішки виникає виверження шлункового вмісту і розлад випорожнень. З ротової порожнини доноситься запах аміаку. Загальна інтоксикація організму призводить до порушень у роботі печінкових структур і факторів крові.

Розвиваються анемії та тромбоцитопенії. Можлива поява великих внутрішніх геморагій. Настає уремічна кома і, як наслідок, летальний результат.

Діагностика

У зв’язку з тим, що ознаки пієлонефриту мають схожість з іншими патологіями внутрішніх органів і систем, необхідне проведення точної диференціальної діагностики.

Важливо відокремити пієлонефрит від можливого нефрозу або полікістозу нирок, а також гломерулонефриту і сечокам’яної хвороби. Для цього ветеринарний фахівець проводить загальний клінічний огляд зі збором точного анамнезу, а також призначає лабораторні та інструментальні дослідження.

Основними методами діагностики пієлонефриту у кішок є:

• загальний клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• аналіз урини;
• бактеріальний посів урини (дає змогу виділити можливого збудника запального процесу);
• ультразвукове дослідження органів сечостатевої системи.

Проведення загального аналізу сечі у кішки з підозрою на запалення нирок дає змогу виявити наявність великої кількості білкових компонентів і клітинних структур епітелію, відлущеного з миски. Відсутність точного діагнозу після проведення ультразвукового дослідження передбачає проведення рентгенографічного знімка з використанням контрастної речовини.

Крім цього, може бути призначена біопсія ниркових тканин для проведення гістологічних досліджень.

Лікування пієлонефриту у котів: що потрібно знати

Терапія пієлонефриту включає в себе комплексний підхід, що включає в себе організацію належного догляду за твариною, використання протимікробних препаратів і симптоматичне лікування. Кішці важливо надати повний спокій у затишному теплому місці.

Наявність конкрементів у ниркових структурах, що спровокували розвиток пієлонефриту, вимагає негайного оперативного втручання з метою усунення основної причини. Далі лікування пієлонефриту в котів протікає за такою схемою:

• запобігання розвитку патогенних бактеріальних мікроорганізмів;
• допоміжні засоби (діуретики), що сприяють виведенню сечі;
• спазмолітичні препарати;
• загальнозміцнювальні засоби;
• спеціальне дієтичне харчування.

Для запобігання розвитку патогенної мікрофлори ветеринар призначає курс антибіотикотерапії тривалістю від 7 до 14 днів. Перші дози лікарських препаратів вводять у подвійній концентрації, а далі за рекомендацією виробника.

Курс лікування протимікробними засобами повторюють через певний період часу, зазначений лікарем. Широко застосовуються у ветеринарії під час лікування пієлонефриту антибіотики пеніцилінової групи, а також сульфаніламідні препарати.

Усунути набряки і полегшити відтік сечі із запалених нирок допомагають спеціальні діуретики. Найчастіше призначають медикаментозні засоби на рослинній основі, що мають м’якший вплив, ніж їхні синтетичні аналоги.

Можна приготувати відвар або настій для випоювання тварини в домашніх умовах. Для цього відмінно підійдуть суцвіття календули, березові бруньки, шипшина і ягоди ялівцю.

Крім діуретиків кішці з діагностованим пієлонефритом, призначають спазмолітики і нестероїдні протизапальні препарати в таблетках. Вони необхідні для зняття больового синдрому. Застосовувати ці медикаментозні засоби необхідно строго за рекомендацією лікаря, а також регулярно контролювати показники крові.

У деяких випадках за сильних ниркових кольок, що мучать тварину, проводяться паранефральні новокаїнові блокади.

Харчування тварини на період лікування і подальшого відновлення має бути легким, містити мінімум білкових компонентів. Віддається перевага кисломолочним продуктам і відвареним овочам.

Уремія, що розвинулася на тлі пієлонефриту і закупорки сечоводів конкрементами, передбачає проведення серйозного оперативного втручання. Якщо ж за медичними показаннями тварині неможливо провести хірургічне втручання під загальним наркозом, призначається ультразвукове дроблення каменів.

Невеликі розміри каменів, що утворилися в сечовидільній системі, можна видаляти за допомогою спеціальних медикаментозних препаратів, що розчиняють конкременти.

Після наданого лікування, тварина має регулярно оглядатися у ветеринарного лікаря з профілактичною метою. Це дає можливість контролювати процеси регенерації. Якщо після курсу антибіотикотерапії в аналізах сечі та крові виявлено інфекційний збудник, лікування повторюють.

Профілактика захворювання

Основа профілактики пієлонефриту у кішок — запобігання запальним процесам в організмі та своєчасне лікування різних інфекцій.

Патологічний процес у ниркових структурах може розвиватися на тлі гінекологічних захворювань або ж при початку сечокам’яної хвороби. Не варто займатися самолікуванням і звертатися до ветеринарного лікаря за найменших підозр на нездоров’я улюбленця.

Важливо не допускати простудних інфекцій у вихованця, а також уникати переохолоджень. Вкрай необхідно зміцнювати імунітет тварини, підбираючи якісне харчування і не забувати про вітамінно-мінеральні комплекси. Утримуватися тварина повинна в чистому, теплому і сухому приміщенні.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.