Лямбліоз являє собою небезпечну інфекцію хронічного характеру, спричинену протозойним мікроорганізмом. Лямблії здатні вражати не тільки сільськогосподарських і диких тварин, а й людину. Найчастіше протозойну інфекцію виявляють у калових масах тварин, що утримуються в умовах притулку.

Схильні до інфекції всі кішки, але в частоті клінічних випадків на лямбліоз хворіють маленькі кошенята. Науково не доведено, чи можливе інфікування людини лямбліями, що передалися від кішки, але задля безпеки рекомендується уникати контактування з хворими тваринами.

Лямблії, потрапляючи в організм, починають паразитувати в тонкому відділі кишківника, пошкоджуючи ворсинки оболонки. Паразитарні мікроорганізми мають специфічну присоску, за допомогою якої вони кріпляться до внутрішньої частини травної системи. Мають високий ступінь розмноження, а найвища небезпека полягає в тому, що в процесі своєї життєдіяльності паразити виділяють токсичні речовини.

Отруйні речовини стають причиною ураження ворсинок кишківника, знижують процес абсорбції і призводять до відкриття воріт секундарної мікрофлори. На тлі патологічного процесу тварина страждає зневодненням і може загинути. Також лямбліоз може викликати складні реакції алергічного типу, що важко піддаються терапевтичним методикам.

Особливості та причини виникнення захворювання

Лямбліоз у кішок викликаний протозойними мікроорганізмами — лямбліями. Ці мікроорганізми — анаероби. Це означає, що вони прекрасно живуть і розмножуються в умовах без присутності кисню.

Лямблії мають спеціальний диск (присоску), за допомогою якого вони кріпляться на ворсинках тонких відділів кишечника. Їхнє харчування здійснюється за допомогою специфічного процесу — піноцитозу. Лямблії харчуються продуктами, що утворюються в процесі розщеплення їжі, а також поглинають речовини, що містяться в їжі.

Передача збудника відбувається харчовим (аліментарним) шляхом. При поїданні кішкою зараженого корму або вживаючи інфікованої лямбліями води, паразити проникають у травний тракт, осідаючи і розмножуючись там.

Інфікування лямбліозом кішок і собак також можливе при контактуванні здорової тварини з хворою. Доведено, що найбільша кількість лямбліозних цист виділяється в навколишнє середовище через фекалії, а оскільки заразність протойзойної інфекції досить висока, кішки з великою ймовірністю заражаються.

Паразити мають високу стійкість до факторів навколишнього середовища, залишаючись тривалий період часу небезпечними для ссавців. Вони практично не чутливі до впливу хлору і прямих сонячних променів. У разі потрапляння цист лямблій в умови з підвищеною вологістю, їхня здатність до виживання зростає в кілька разів.

Проникаючи в кишковий тракт, лямблії викликають процеси дегенеративного характеру, виділяють токсичні речовини, що отруюють організм тварини. Різке погіршення засвоєння необхідних поживних речовин в організмі призводить до серйозних патологічних процесів. Основний з них — загальне зневоднення на тлі профузного проносу, в якому з часом можлива поява фракцій крові зі зруйнованих стінок кишечника.

На тлі лямбліозу у кішок можливий розвиток найсильніших алергічних реакцій, що важко піддаються лікуванню. Особливо якщо не діагностовано точну причину патологічного стану.

Симптоматика захворювання

Симптоми лямбліозу у кішок залежать від віку тварини і стану захисних сил організму. Клінічна картина часто буває нетиповою і стертою. Можлива тимчасова поява розладів травлення і сонливості, що сприймається власником як незначне нездужання у вихованця. У ветеринарній практиці діагностовано випадки абсолютно безсимптомного перебігу інфекції.

Основними ознаками лямбліозу є діареї, що мають хронічний характер. Характер калових мас водянистої консистенції з легким жовтуватим відтінком. Можлива зміна запаху на смердючий, зеленуватого відтінку з домішками слизу і фракцій крові.

Також власник може помітити зниження маси тіла при нормальному апетиті у кішки. На тлі хронічного проносу, в організмі не встигають засвоюватися необхідні жири, вітамінні та мінеральні речовини. Зовнішні прояви лямбліозу можуть включати в себе:

• сухість шкірного покриву;
• втрата блиску та еластичності шерсті (ламкість і утворення ділянок алопеції);
• дерматити алергічного характеру;
• кашель;
• виверження шлункового вмісту (на тлі загальної інтоксикації організму продуктами життєдіяльності лямблій).

Ознаки лямбліозу можуть різнитися залежно від того, який орган пошкоджено під час патологічного процесу. Закупорка проток жовчного міхура на тлі інфекції призводить до запальних процесів у печінкових структурах. Порушення виходу секрету підшлункової залози стає причиною панкреатиту у кішки з супутньою симптоматикою.

Як діагностувати захворювання

Діагностика лямбліозу у кішок є досить складним процесом, оскільки виділити з першого разу паразитів у мазках зі взятих проб фекалій або крові не завжди можливо. Пов’язано це з тим, що лямбліозні цисти виділяються з організму періодично.

Основними методами досліджень для встановлення точного діагнозу є:

• Мазок фекалій нативного типу проводитися на спеціальному склі. У взяту пробу свіжих фекалій обробляють фізіологічним розчином і спостерігають під мікроскопом. За позитивної відповіді у світлі мікроскопа знаходяться живі трофозоїти. Такий вид діагностики можливий тільки в разі рідких випорожнень у тварини. Якщо калові маси хворої тварини оформлені, діагностувати лямбліоз не представляється можливим, оскільки мікроорганізми гинуть у відділах товстого кишечника під дією власної мікрофлори організму.
• Забарвлення мазка за Романовським-Гімзе або ж за допомогою розчину Люголя. Ця методика може бути застосована для визначення цист лямблій уже не живих.
• Метод флотації застосовується також для визначення не живих форм лямблій.
• Експрес-методика передбачає проведення специфічних тестів, спрямованих на виявлення антигенів до лямбліозу.
• Полімеразна ланцюгова реакція. Ця методика дає можливість виявити ДНК паразитарних мікроорганізмів у взятому біоматеріалі. Полімеразна реакція може давати помилковий негативний результат, тому до неї вдаються рідко.

Лікування

Залежно від ступеня прояву патології, схема лікування лямбліозу може відрізнятися. Після встановлення точного діагнозу, лікар призначає терапевтичні методики, враховуючи індивідуальні особливості хворої тварини. У ветеринарній практиці широко застосовуються протипаразитарні медикаментозні препарати, основними з яких є:

• Альбендазол;
• Натаміцин;
• Івермектин;
• Пірантел;
• Ніфуратель;
• Ципрофлоксацин;
• Аммоксицилін;
• Тинідазол.

Лікувати інфекційне захворювання починають негайно, але при цьому враховують стан захисних сил організму і ступінь виснаження тварини. У деяких випадках терапевтичний курс становить від 7 до 14 днів. Після проведення лікарської терапії, призначаються повторні здачі аналізів, що дають змогу визначити ефективність лікування. За наявності цист лямблій курс протипаразитарних препаратів продовжують.

Терапія за лямбліозу містить призначення препаратів, що дають змогу виводити токсичні речовини з організму — ентеросорбенти. Для нормалізації балансу корисної мікрофлори кишечника доцільно введення кішці пробіотиків.

Підвищити функції печінки і підтримати їх на належному рівні допомагають спеціальні гепатопротектори. Відновлення імунних сил організму передбачає введення імуномодулюючих засобів, а також вітамінів і мінералів.

У важких випадках протікання інфекції, за сильного зневоднення організму, лікування тварини стаціонарне. Щодня знесиленій тварині ставлять крапельниці з фізрозчином, глюкозою і розчином Рінгера-Локка. Це дає змогу зберегти життєво-необхідний водно-електролітний баланс і підвищити шанси на повне одужання.

Під час лікування і в реабілітаційний період кішці показана спеціальна дієта, що виключає жирну їжу, яйця і молочні продукти. Перший час рекомендується давати хворій тварині легкі бульйони, а в міру відновлення додавати варені овочі.

Профілактичні заходи

Лямблії високовірулентні паразити, здатні зберігати свої патогенні властивості тривалий час в умовах навколишнього середовища. Для того щоб запобігти лямбліозу кішок і собак, необхідно дотримуватися деяких основних заходів профілактики. Стосуються вони не тільки догляду за вихованцем, а й особистої гігієни людини. Пов’язано це з тим, що власник кішки може самостійно принести захворювання в будинок, заразивши улюбленця.

Важливо ретельно мити котячий туалет із застосуванням дезінфікуючих засобів, а потім обов’язково мити руки з милом. Періодично проводити дезінфекцію всіх поверхонь у будинку, де мешкає кішка. Підвищена вологість у квартирі або приватному житловому будинку може стати чудовим середовищем для розмноження лямблій, які потрапили в будинок, тому необхідно уважно стежити за мікрокліматом у приміщенні.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.