Лептоспіроз (Leptospirosis) — антропозоонозне інфекційне захворювання, що характеризується жовтяницею, анемією, гемоглобінурією, гарячкою, геморагічним гастроентеритом, розладами нервової системи, у дорослих тварин абортами та мертвонародженнями.

До захворювання схильні всі тварини і людина. Найчастіше хворіють свині та велика рогата худоба.

Етіологія

Збудник хвороби представник роду Leptospira сімейства Spirochaetaceae. Лептоспіра умовно розділена на 19 серологічних груп і 168 сероваріантів. Так збудник у собак — L. jcterohaemorrhagiae, L.canicola, а ось L. Pomona може викликати захворювання у свиней, великої та дрібної рогатої худоби.

Розглядаючи збудника в темному полі, можна бачити тонкі, ніжні, спіральні нитки із загнутими кінцями і гудзиковими потовщеннями. Довжина варіює від 5 до 18 мкм, а ширина 0,2-0,3. Часто мікроорганізми бувають схожі на символи Х, С, S.

Збудник рухливий, його рухи обертальні та хвилеподібні.

Для культивації використовуються специфічні середовища з рН 7,1-7,4, і проводять її в температурних межах 25-30° С. Ріст первинних посівів із патологічних органів спостерігають на 20-45-й день. При наступних пересівах ріст з’являється на 6-16-й день.

До факторів зовнішнього середовища лептоспіра не стійка. Сонячні промені вбивають протягом 0,5-2 годин, нагрівання до 56° С згубно подіє через 30 хвилин. Мінус 20° С вбиває протягом 4-х годин.

У свіжій сечі лептоспіра зберігає життєздатність протягом 2-3 днів. У воді річок зберігають вірулентність до 200 днів, гної — добу, стічних водах — до 12 днів, у сухому ґрунті гинуть за добу.

Дезінфекційні засоби швидко знищують збудника. Достатньо 5-10 хвилин для 2% розчину соляної кислоти, 0,5% розчину їдкого натру, 0,25% розчину формаліну.

Джерело зараження сільськогосподарські тварини та гризуни. Збудник виділяється із сечею, молоком, фекаліями, спермою. Зараженість тварин у межах ферми може сягати до 20% у ВРХ (великої рогатої худоби) і ДРХ (дрібної рогатої худоби), і до 80% у свиней.

Лептоспіроносійство може тривати у ВРХ (великої рогатої худоби) — до 6 міс, ДРХ (дрібної рогатої худоби) — до 9 міс, собак — до 3 років, свиней — до 2 років, кішок — до 5 міс, лисиць — до 1,5 років, гризунів — довічно.

Найбільш можливе зараження в заболочених, вологих місцях і пасовищах. Собаки захоплювати можуть лептоспіру з незараженим м’ясом хворої тварини.

Проявляється захворювання переважно у весняно-осінній період, але можна заразитися і взимку.

Потрапивши в організм тварини, збудник швидко проникає в кров і органи, і викликає підвищення температури.

Симптоми

Лептоспіроз може проявитися в геморагічній і жовтяничній формі, протікати гостро, підгостро і хронічно.

Геморагічна форма проявляється слабкістю кінцівок, відмовою від корму, пригніченням, підвищенням температури. Дорослі тварини абортують у будь-які терміни вагітності. Народжений молодняк проявляє діарею з перших годин життя, він слабкий і незабаром гине.

У корів молоко набуває жовтого кольору. За подальшого перебігу у тварин виявляються вогнища некрозу в ділянці голови, вимені, ротової порожнини, зовнішніх статевих органів.

У свиней аборти досягають 80%. Народжені поросята не життєздатні.

У собак іноді виникає блювота, крововиливи на слизових оболонках, кров’яна діарея змінюється на закрепи. Виділення сечі відбувається не великими порціями. Вміст пігменту з домішками крові нерідкі явища.

Жовтянична форми притаманна молодняку тварин. До появи жовтушності температура підвищена, далі приходить у норму. Слизові набувають жовтого відтінку від світлого, до насичено-оранжевого.

Спостерігається закреп, що чергується з проносом. У виділеннях домішки крові. Сеча оранжевого кольору.

Хронічний перебіг характеризується прогресуючим схудненням, некрозами шкіри.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних проявах і лабораторних дослідженнях. На ранніх стадіях для досліджень краще підійде кров, на пізніших — сеча.

Для постановки діагнозу титр антитіл у крові має бути в межах 1:400.

Під час диференціальної діагностики у великої рогатої худоби слід відрізняти від злоякісної катаральної гарячки, бруцельозу, піроплазмідозів, кампілобактеріозу (вібріоз), сальмонельозу, трихомонозу, пневмоентеритів вірусної етіології, лістеріозу. У свиней розглядають бруцельоз, чуму, сальмонельоз, бешиху, захворювання, що виникають у разі порушення годівлі, і мікотоксикози. У коней потрібно відрізнити від інфекційної анемії та енцефаломієліту. У собак виключають чуму м’ясоїдних (за результатами лабораторних досліджень).

Лікування

У терапевтичних цілях застосовна специфічна протилептоспірозна сироватка. При підшкірному введенні в початкових стадіях хвороби по 10-30 мл.

Для лікування можна скористатися стрептоміцином і ввести його внутрішньом’язово в дозі 10 тис. ОД на кг живої ваги.

Для інактивації лептоспір у сечових шляхах призначають уротропін, дорослим у дозі 5-20 г, молодняку 2-5 г.

Профілактика

Для імунізації використовують вакцини, виготовлені з різних штамів лептоспір. Застосовують її в неблагополучних або загрозливих щодо лептоспірозу господарствах.

Для собак використовують вакцини «Нобівак», «Гексаканівак», «Біокан», «Дипентавак» тощо.

З метою запобігання ввезенню в господарство лептоспірозних тварин, формувати стадо слід тільки з благополучних господарств. Перед ввезенням проводять дослідження, і ввозять тільки тих тварин, які дали негативні серологічні реакції за РА і РМА. Після ввезення тварин ставлять на карантин до 30 днів.

З метою недопущення поширення лептоспірозу серед собак, не допускається участь у виставках не вакцинованих тварин.

З метою профілактики постійно проводяться дератизаційні заходи.

При встановленні діагнозу на господарство накладається карантин. Забороняється ввезення та вивезення, перегрупування. Після кожного виділення хворої тварини проводять поточну дезінфекцію розчинами хлору 2% концентрації або 5% креоліном. Хворих піддають лікуванню, здорових вакцинують. Дослідження проводять через кожні 10 днів до повної ліквідації хвороби.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.