Лейкоз (лат. найменування — Leucosis) — вірусне захворювання, що характеризується проліферацією клітин кровотворної системи і проявляється появою в крові тварин малодиференційованих клітин мієлоїдного ряду. Найчастіше захворювання на лейкоз трапляється в ВРХ (велика рогата худоба), рідше — в овець, кіз, свиней, коней і кішок. Реєструється хвороба по всьому світу. В останнє десятиліття проведення заходів та оздоровлення господарств призвело до значного поліпшення ситуації та ліквідації захворювання на лейкоз у багатьох країнах світу.

Етіологія

Збудник лейкозу — РНК-вмісний вірус, що належить до роду Oncovirus сімейства Retrovidae. Збудники лейкозу різних видів тварин морфологічно подібні, але розрізняються антигенною будовою.

У зовнішньому середовищі вірус не стійкий. При нагріванні до 60 ᵒC гине через 1 хвилину. Їдкий натр, формальдегід та інші дезінфектанти швидко інактивують вірус. Нагрівання молока до 75 ᵒС або просте прокисання (при зниженні рН до 4,75) інактивує вірус. Збудник може довгий час перебувати в сплячому стані. У живій клітині вірус живе роками.

Епізоотологія

Джерело інфекції — хворі тварини. Найчастіше хворіють тварини віком 4-7 років. Контаміновані вірусом секрети та екскрети тварини (слина, молозиво, молоко, плацента), потрапляючи на об’єкти догляду, можуть слугувати шляхом зараження. Вірус переносять також комахи.

Величезну роль у зараженні відіграє генетична і фенотипічна схильність до захворювання, а також імунний статус організму.

Лейкоз частіше протікає в прихованій формі. Під впливом різних чинників вірус активізується і викликає проліферацію лейкоцитів. У початковий період відзначається збільшення лейкоцитів (лейкоцитоз). Картина крові змінюється в бік збільшення незрілих клітин. Вірус локалізується в лімфатичній системі і регіональні лімфатичні вузли збільшуються.

Симптоми

У великої рогатої худоби інкубаційний період може тривати від 2-х місяців до 6-и років. Передлейкозну стадію, за якої клінічна картина не проявляється, визначають за допомогою серологічного дослідження крові. При цьому враховується гематологічна картина. У крові збільшується кількість лейкоцитів і малодиференційованих клітин крові.

Далі лейкоз проявляється специфічними та неспецифічними симптомами. Відзначається загальне пригнічення, зниження продуктивності (прирости живої ваги і надої молока), прогресує виснаження на тлі збереженого апетиту. При цьому відбуваються порушення в роботі шлунково-кишкового тракту (атонії, закрепи, проноси, тимпанії).

При посиленні процесу наростають набряки підгруддя, нижньої частини шиї, живота, вимені.

Реагує на вірус і репродуктивна система. Спостерігаються аборти, мертвороди, яловість.

До специфічних ознак відносять збільшення лімфатичних вузлів. Першими реагують поверхневі (підщелепні, надвименні, привушні, надколінні). Лімфовузол розростається поступово і з величини горіха, коли він ще безболісний, іноді досягає величини яйця і більше. У цьому випадку під час пальпації проявляється болючість.

Іноді симптомів захворювання не спостерігається, але тварина гине від розриву селезінки.

У котячих латентний перебіг також тривалий. При посиленні процесу спостерігається зміна звичок тварини, часте пригнічення. Надалі збільшення лімфатичних вузлів з явно вираженою болючістю.

Діагноз

Спочатку діагноз лейкозу встановлюється на підставі серологічного дослідження.

Імунологічні дослідження (РДП, РІД, РСК, РІФ) виявляють у крові антитіла через 2-3 місяці після інфікування.

Клініко-гематологічні показники лейкозного ключа дають підставу постановки остаточного прижиттєвого діагнозу.

Віддиференціювати лейкоз необхідно від туберкульозу, паратуберкульозу, актиномікозу.

Лікування

Не розроблене. Дрібних тварин лікують симптоматично.

Профілактика

Під час формування стада необхідно стежити за благополуччям та епізоотичною ситуацією того господарства, з якого проводиться завезення тварин. Не допускати ввезення на територію тварин із неблагополучних пунктів.

У благополучних господарствах дослідження проводять 1 раз на рік, биків-плідників — 2 рази на рік. Регулярні, серологічні дослідження дають змогу своєчасно виявити підозрілих і виділяти їх зі стада.

У разі виявлення хворих тварин господарство оголошують неблагополучним. Оздоровлення проводять шляхом серологічних досліджень із подальшим видаленням хворих, або повною заміною всього стада.

Розбір теми 2025 року.