Захворювання кішок можуть бути викликані бактеріальними або ж вірусними мікроорганізмами. Багато з них завдають непоправної шкоди організму, а деякі є смертельно небезпечними. Одним з таких захворювань є вірусна лейкемія кішок.

Висококонтагіозний вірус лейкозу належить до сімейства ретровірусів і має здатність впроваджуватися в хромосоми, змінюючи генетичний код. Захворювання практично не має лікування.

Лімфосаркома або ж вірусна лейкемія, вражає імунітет тварини. Патологічним змінам під час захворювання піддаються структури кісткового мозку і кровоносної системи. Вірусний лейкоз провокує розвиток злоякісних новоутворень — лімфосарком. Крім цього, на тлі захворювання знижується загальна стійкість організму до різних інфекцій.

Схильні до вірусної лейкемії кішки незалежно від породи або віку. Але найбільшу небезпеку лімфосаркома становить для молодих тварин і кошенят, що пов’язано з не до кінця сформованою захисною системою організму.

Власник тварини повинен чітко розпізнати симптоми захворювання для того, щоб своєчасно звернутися до ветеринарної клініки. Також важливо знати, які заходи профілактики дозволяють не допустити інфікування домашнього улюбленця.

Природа захворювання

Вірус лейкемії кішок спричинений РНК-вмісним організмом, що належить до сімейства ретровірусів. Небезпека полягає в тому, що вірус лімфосаркоми є онкогенним.

Уперше його виявив англійський учений у 70-х роках. Особливість сімейства ретровірусів полягає у швидкому проникненні до тканин організму, з клітинами, схильними до швидкого поділу. Під час розвитку вірусної лейкемії виникають структурні зміни в тканинах кісткового мозку, а також епітелію, що вистилає травну систему та респіраторний тракт.

Уражаються лімфатичні вузли, розташовані у великій і малій брижі кишечника. Відомо, що близько 80% всього імунітету у домашніх тварин і людини розташовано саме в ділянці кишечника.

Після потрапляння чужорідного агента в організм кішки, вірус проникає в лімфовузли, розноситься з током крові до найбільш сприйнятливих тканин. Тварини з міцним імунітетом схильні до захворювання так само, як і ослаблені. Тільки у здорових кішок симптоматика лейкемії вірусного характеру відсутня з огляду на те, що імунітет тварини активно продукує специфічні антитіла і лімфосаркома переходить у форму хронічного перебігу.

Варто зазначити, що навіть у цьому випадку, хвора тварина без виражених ознак недуги, є потенційним джерелом зараження.

Лейкемія у кішок передається від хворих вихованців до здорових при тісному контактуванні. Заразними є всі види виділень організму — секрет слинних залоз, виділення з очей, виділення з носових ходів, вагінальні виділення.

Захворіти кішка може під час поїдання інфікованих вірусом кормів, через предмети для догляду за улюбленцем, а також під час статевого контакту.

Небезпеку становить вірус лейкемії і для кошенят, які перебувають в утробі матері. Вірус здатний з легкістю долати фето-плацентарний бар’єр, викликаючи загибель і муміфікацію плодів. Інфікування також можливе при вигодовуванні зараженою кішкою маленьких кошенят молоком.

Ослаблений імунітет тварини відіграє ключову роль у розвитку захворювання та ураженні структур організму. Зниження захисту організму відбувається при:

• паразитарних захворювань;
• алергічних реакцій організму;
• бактеріальних і грибкових ураженнях;
• хронічних запальних процесів в організмі;
• стресових ситуаціях.

Симптоми та проблеми діагностики

Ознаки лейкозу вірусного характеру, що виникають у домашніх кішок, на найперших етапах прояву мають схожу клінічну картину з недугами, спричиненими патогенною бактеріальною мікрофлорою або ж вірусною інфекцією, що порушують роботу травного тракту й органів дихання.

Важливу роль у ступені прояву недуги відіграють такі чинники, як вік улюбленця, стан захисних сил організму, стадія захворювання і кількість вірусних агентів в організм. Основними ознаками лейкемії у кішок, є:

• сильна слабкість тварини;
• витікання з носової порожнини і очей серозно-гнійного типу;
• значне збільшення лімфатичних вузлів, розташованих під щелепою;
• різке і стійке підвищення температурних показників тіла до 40.5;
• недокрівність видимих слизових оболонок;
• проблеми в дихальній системі;
• диспепсичні розлади — зниження апетиту, розлад випорожнень, виверження шлункового вмісту;
• різка втрата маси тіла;
• запалення повік;
• ознаки загальної інтоксикації організму.

Вихованець активно уникає контакту з власником, ховається від яскравого освітлення, стає млявим, відмовляється від улюбленої їжі та не реагує у відповідь на подразники. Вагітні кішки можуть абортувати нежиттєздатні плоди.

Клінічними ознаками розвитку вірусної лейкемії у кішок є утворення злоякісних пухлин — лімфом, сарком, лімфосарком. Нерідко відзначаються порушення функціональних особливостей ниркових структур і печінки.

Сильні зміни в ділянці спинного мозку при лейкозі супроводжуються порушенням координації, спазмами в м’язових структурах, паралічем задніх або передніх кінцівок.

Діагноз вірусної лейкемії ставлять на підставі отриманих результатів аналізів, оскільки клінічний огляд не може охарактеризувати повністю патологічні зміни в організмі. Діагностика вірусної лейкемії передбачає проведення таких лабораторних аналізів:

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Проводиться для дослідження якісного складу частини крові периферичного типу.
• Імуноферментний аналіз (ІФА). Дозволяє визначити продукти, що утворилися в процесі розпаду життєдіяльності вірусного організму.
• Біохімія крові та загальний аналіз. Дає можливість оцінити якісний склад крові, вирахувати лейкоцитарну формулу, ШОЕ.

Негативний результат, отриманий під час проведення полімеразної ланцюгової реакції та ІФА, не є 100% гарантією відсутності захворювання, особливо за виражених клінічних ознак вірусної лейкемії. Для отримання точних результатів специфічні дослідження проводять ще кілька разів через час.

Крім основних лабораторних досліджень, широко застосовують інструментальні методи — ультразвукову діагностику і рентгенографічне дослідження. Також проводять біопсію тканин, гастроскопію або ж колоноскопію. Ці діагностичні заходи дають змогу розпізнати онкологічний процес у тканинах лімфатичних вузлів.

Профілактика та лікування

Лікувати вірусний лейкоз у кішок досить складно. Основні терапевтичні методи спрямовані не на ліквідацію патогенних мікроорганізмів, а на усунення проявів захворювання, запобігання розвитку ускладнень і підняття загальних захисних сил організму. Попередження приєднання бактеріальної мікрофлори проводиться шляхом призначення антибіотиків широкого спектра дії.

Також показані імуносупресори, що дають змогу полегшити загальний перебіг захворювання. Прогноз за діагностованої вірусної лейкемії завжди обережний, а в деяких випадках не сприятливий. Ліків, які повністю позбавляють організм тварини вірусу, не розроблено, але підтримуюче лікування значно полегшує перебіг недуги і підвищує імунітет тварини для самостійної боротьби із захворюванням.

У найзапущеніших випадках лейкозу, викликаного вірусом, лікування має на увазі використання хіміотерапії в стаціонарі клініки під постійним контролем лікарів.

Захистити вихованця від лейкемії допоможуть своєчасні вакцинації. Щеплення не дає повного виключення зараження вірусом, але після імунізації тварина хоч і може заразитися, перехворіє значно легше і без ускладнень. Малюки, народжені від кішки, яка отримала своєчасну вакцинацію, з молоком матері отримують її імунітет. Через 1,5-3 місяці, імунний захист слабшає і кошенятам необхідно робити щеплення.

У розвинених країнах використовується вакцина Лейкоцел FeLV або ж Purevax. Це найкращий спосіб уберегти свого вихованця від небезпечного вірусного захворювання. Крім цього, рекомендується дотримуватися норм утримання тварини. Так, відомо, що вірус лейкемії, який містить РНК, чутливий до високих температур і дезінфікуючих розчинів.

Регулярна обробка лежанок, підстилок і мисок домашньої кішки дасть змогу мінімізувати ризики зараження вірусом лейкозу.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.