Серед різних захворювань у кішок, лідируючі місця займають проблеми з травним трактом. Запальні процеси в шлунку і кишечнику виникають за різних травм і негативних впливів бактеріальних і вірусних мікроорганізмів. Запальний процес гострого характеру, що переходить при несвоєчасно наданому лікуванні в хронічну форму, призводить до заміни звичайних тканинних структур стінок кишечника фіброзною тканиною.

Завдання власника — своєчасно помітити зміни в стані тварини і звернутися по спеціалізовану допомогу. Виявивши точну причину запалення, ветеринар призначить відповідну терапію, що дасть змогу уникнути серйозних ускладнень.

Особливості функціонування

Кишечник у кішки, як і у більшості ссавців, поділяється на тонкий і товстий відділи. Вони зі свого боку також мають розділи та назви. Тонкий кишечник підрозділяється на дванадцятипалу, порожню і клубову кишки.

Анатомічно кишковий відділ схожий на трубку, звужену і утворює велику кількість петель. Загальна довжина кишечника кішки становить приблизно 2 метри, більшу половину якої займає тонкий відділ. Відділи тонкого кишечника мають оксамитовість, завдяки специфічному ворсинчастому епітелію. У тонкому кишечнику є слизова оболонка і підслизовий шар, а також м’язова і серозна оболонка.

Цей відділ кишківника відповідає за процес перетравлення харчової грудки під впливом ферментативних речовин, які продукує підшлункова залоза і печінка. Крім цього, в тонких відділах кишкового тракту відбувається абсорбція в системний кровообіг і лімфатичну систему розщеплених продуктів і знезараження речовин, що проникають в організм.

Існує також важлива функція в тонкому кишечнику — ендокринна. Вона полягає в тому, що специфічні ендокриноцити в кишечнику продукують кілька речовин, таких як мотилін, гастрин, панкреозимін, секретин.

Іншою частиною кишкового тракту є товстий відділ. Він також умовно поділяється на 3 кишки (сліпу, ободову та пряму). Закінчується товстий відділ кишечнику — анальним отвором. Товстий кишечник має характерні функції та особливості.

Так, товстий відділ кишківника у кішок з анатомічного погляду, короткий, не має особливої рухливості і характеризується наявністю сліпої кишки (специфічного виросту). У цей відділ кишкового тракту надходять частинки їжі, не переварені в тонкому відділі. Вони піддаються впливам мікрофлори, що населяє цю частину кишечника.

Слизова оболонка за будовою відрізняється від тієї, яка розташовується в тонкому відділі. Вона не має ворсинок, але через стінки товстого відділу кишківника можливе виділення сечовини, сечової кислоти і солей металів. Процеси запального характеру в ділянці кишківника у кішок являють собою цілий клас ідіопатичних змін.

Основною причиною прийнято вважати підвищену реакцію організму тварини на присутність специфічних антигенів. Це можуть бути патогенні мікроорганізми, частинки їжі, паразитарні захворювання або аутоімунні процеси.

Ознаки порушень

Підвищена чутливість проявляється при первинних змінах генетичного плану. Вторинні запальні процеси в кишківнику виникають на тлі впливу патогенної мікрофлори, вірусних або грибкових інфекцій, у разі інвазій паразитами або в разі змін у процесах обмінного характеру.

На тлі підвищеної чутливості збільшується загальна прохідність слизової оболонки, проникають антигени зі слизової оболонки кишечника, розвивається запальний процес. Важливо відзначити, що запальна реакція в кишечнику у кішки може розвиватися як у будь-якої породи кішки, так і в будь-якому віці.

Основний симптом порушення в роботі кишківника — різка зміна маси тіла вихованця, виверження шлункового вмісту і порушення акту дефекації (профузний пронос). Різке зниження маси тіла кішки розвивається на тлі порушень функцій абсорбції та за відсутності апетиту.

Примітно, що виверження шлункового вмісту може носити тимчасовий характер, проявляючись на перших етапах запалення, потім зникаючи і проявляючись знову через кілька тижнів після початку патології. Не завжди блювотні позиви поєднуються з прийомом корму, а в блювотних масах міститься їжа.

Запалення в тонкому відділі кишечнику може супроводжуватися виділенням пінистої рідини, жовчі, кров’яних згустків. Під час акту дефекації виділяється кров і слиз, що свідчить про дрібні кровотечі на слизовій стінці кишківника.

Ознаки запалення в кишечнику здатні знижуватися і підвищуватися. Усе це залежить від стадії ураження і тяжкості перебігу патології. При здійсненні пальпації, відзначається ущільнення в ділянці кишечника, збільшення регіонарних лімфовузлів.

Ураження тонкого відділу кишечника супроводжується діареєю. Хронічний тип запального процесу призводить до зниження загальної маси тіла, порушень у шерстному покриві (шерсть стає тонкою, тьмяною і ламкою). При запаленнях у товстому відділі кишківника під час спорожнення кишківника спостерігаються слиз і кров у калових масах. Нерідко проблеми з товстим відділом кишківника характеризуються закрепами.

Інфекційна природа запалення в кишечнику супроводжується підвищеннями температурних показників тіла, млявістю вихованця, запаленнями в респіраторному тракті, виділеннями з носових ходів і кашлем. Злоякісні новоутворення в кишечнику супроводжуються млявістю, апатією тварини, виверженням шлункового вмісту, занепокоєнням кішки і відмовою від прийому їжі.

Основні захворювання

Захворювання кишківника у кішок у ветеринарній медицині поділяють на інфекційні та неінфекційні.

До інфекційних захворювань належать коліти, коранавірози, гастрити. Неінфекційна природа захворювань, що провокує порушення у функціонуванні кишківника, обумовлена хронічними закрепами (на тлі неправильного раціону), злоякісними новоутвореннями, синдромом мальабсорбції, виразковими ураженнями.

Основними захворюваннями, що вражають кишковий тракт кішок, є:

• Запальний процес у товстому відділі кишечника. У разі порушень у роботі товстого кишківника через паразитів у кішки, атонії або в разі дисбактеріозу розвиваються розлади випорожнень (пронос). Запалення в товстому кишечнику (коліти) призводять до появи проблем з дефекацією, слизових і кров’янистих домішок у калових масах. Часто фекалій більше норми, вони не сформовані, присутня велика кількість води. Рідко при дисбактеріозі кишківника у кішок спостерігається виверження шлункового вмісту і зниження маси тіла.
• Закреп у кішки. Це одна з часто діагностованих патологій серед кішок, пов’язана з порушенням кількості рідини в раціоні. Закрепи легко піддаються корекції та усуваються. Але за серйозних порушень у запущених випадках, закреп може стати причиною серйозних пошкоджень кишечника. У разі обстипації (закрепів системного типу), лікування має бути тривалим. Пов’язані закрепи з різними патологіями, такими як непрохідність кишечника, звуження просвіту, нейром’язові проблеми. Як правило, причиною закрепу стає непрохідність товстого відділу кишківника (ознака скупчення шерсті — трихобезоарів). Вони змішуються з каловими масами і призводять до закупорки. У деяких кішок за тривалих закрепів розвивається мегаколон, що характеризується ослабленням м’язових волокон кишечника. Виникнення мегаколону найчастіше пов’язане з порушенням іннервації кишківника в ободовій частині. У разі закрепів тварина мучиться під час походу в туалет, кал характеризується твердістю і сухістю. Кішка може страждати апатичністю, а також можливий розвиток нудоти і блювоти за непрохідності кишківника.
• Ентерит вірусного походження. Найчастіше в клінічній практиці ветеринарних лікарів діагностується коронавірусний ентерит у кішок, що являє собою висококонтагіозне захворювання, викликане вірусом котячого перитоніту. Вірусний ентерит у кішок провокує сильний запальний процес у кишечнику, але рідко закінчується летальним результатом. Зараження відбувається аліментарним шляхом через заражені фекалії від інфікованих тварин. Найчастіше уражаються кошенята в розплідниках віку 6-12 тижнів. Маленькі кошенята можуть страждати від нудоти, блювоти і на цьому тлі розвивається зневоднення організму. У разі несвоєчасного лікування, кошеня може загинути. Дорослі кішки, захворівши на коронавірусний ентерит, легко переносять інфекцію, але залишаються тривалий час вірусоносіями. Летальний результат можливий при мутації коронавірусного ентериту в інфекційний перитоніт.
• Злоякісне новоутворення в кишечнику. Рак кишечника діагностується досить рідко серед інших онкологій і вражає найчастіше старих тварин. Причин розвитку патологічного стану безліч, і одна з них — тривале хронічне запалення кишечника у кішки ідіопатичного характеру. Іншою причиною стає вірус лейкемії кішок. Виявлені пухлини у кішок, частіше є злоякісними, швидко ростуть і метастазують в інші органи. Залежно від розмірів і місця розташування пухлинного процесу, симптоматика захворювання має свої особливості. У деяких випадках спостерігаються розлади кишківника (профузний пронос із домішками слизу та крові), болісні відчуття в черевній порожнині, різка відмова від їжі та втрата ваги. На тлі раку кишечника у кішки можуть виникати здуття живота, інфекції в черевній порожнині, запори і проблеми з дефекацією. Кровотечі при ураженнях слизової оболонки кишківника призводять до розвитку анемії у кішок.
• Кишкова непрохідність. Затримка харчової грудки під час проходження через кишківник може розвиватися за пухлинних процесів, застрявання чужорідних предметів і утворення поліпів на стінках кишківника. Причиною кишкової непрохідності може стати надмірне розростання тканинних структур шлунка або параліч кишківника внаслідок механічної травми та защемлення нервових закінчень. Розрізняють повну і часткову непрохідність. Застрягле чужорідне тіло в шлунку або кишечнику в кішки, провокує непрохідність харчового кома. Причиною непрохідності можуть бути застряглі нитки, голки для шиття, защемлення частин кишківника при грижі. Непрохідність кишківника супроводжується появою млявості у тварини, апатією, відмовою від їжі та води. У деяких випадках відзначається поява нудоти і блювоти, рідше спостерігається пронос. Тварині важко ковтати, з’являються хворобливі відчуття в черевній порожнині, підвищуються температурні показники тіла.
• Виразки кишечника. Поява на внутрішній поверхні кишкової стінки виразок найчастіше спровокована надмірною секрецією шлункового соку, що проникає через сфінктер у дванадцятипалу кишку. Також серед причин утворення виразкової хвороби кишківника значиться вживання медикаментозних засобів, пухлинні процеси, підвищена активність ферментів, що відповідають за процес травлення. Початкові етапи розвитку виразки кишечника протікають без вираженої симптоматики. З розвитком патологічного стану виникає дискомфортне відчуття в ділянці живота під час пальпації, вживання їжі або втамування спраги. Можлива поява виверження шлункового вмісту з домішками крові, розвиток анемії. На тлі патологій нирок, розвиток виразки кишечника супроводжується характерними симптомами недостатності ниркових структур.
• Запалення кишківника у котів. Ідіопатичні запалення належать до захворювань травного тракту, симптоми яких досить стійкі, а ось базова причина початку патології не встановлена. Процеси запального характеру вражають усіх кішок, незалежно від породи, але відзначено, що породисті тварини страждають від ідіопатичних запалень частіше. Діагностувати ідіопатичне запалення в кишковому тракті не завжди можливо, через схожість ознак з іншими захворюваннями травної системи. За такого виду патологічного стану кишечника тварини можуть спостерігатися блювотні позиви, розлад випорожнень, зниження апетиту і різке зниження маси тіла.
• Синдром мальабсорбції. Патологічний стан, що супроводжується порушенням у процесі всмоктування корисних нутрієнтів травним трактом з їжі, що надходить в організм. Синдром мальабсорбції розвивається на тлі порушень у засвоєнні та перетравленні їжі на тлі нестачі ферментативних травних речовин (запалення підшлункової залози), потовщення стінки тонкого кишківника, запалення та виразки на слизовій оболонці травного тракту. Симптоматика захворювання характеризується тривалими розладами випорожнень (проноси), різкою втратою ваги, підвищенням апетиту або ж його зниженням. Вага у кішки може знижуватися різко навіть за хорошого апетиту. На тлі тривалих проносів у тварини розвивається зневоднення, залізодефіцитна анемія, потовщення петель кишківника і збільшення в об’ємі регіонарних лімфовузлів, а також лімфатичних вузлів, розташованих на брижі.
• Атонія кишечника. Розвиток атонії кишечника у кішки може бути спровокований порушеннями в процесі годування. Так, отримуючи виключно грубі корми і за нестачі клітковини, перистальтика кишечника слабшає, настає зниження тонусу гладкої мускулатури кишкового тракту.  У частоті клінічних випадків атонія кишечника діагностується у літніх кішок. У тварини при розвитку атонії кишківника спостерігаються ознаки кишкової непрохідності, виникає блювота, і відразу після цього улюбленець просить їсти. Акт дефекації порушується, але ознак запору немає, просто відсутні випорожнення, без позивів. Іноді з анального отвору виділяється каламутний слиз із відразливим запахом. Черевна стінка у кішки обвисає, стає напруженою, а при здійсненні пальпації тварина відчуває біль.
• Гіперплазія кишечника. Патологічний процес, що виникає при підвищеному виробленні тканинними структурами кишечника лімфоїдних клітин. Супроводжується гіперплазія розростанням тканини в ділянці слизової та підслизової оболонки. Гіперплазія може вражати весь кишковий тракт тварини, але частіше страждає саме тонкий відділ внаслідок контакту з патогенною бактеріальною і грибковою мікрофлорою, вірусними та аутоімунними агентами. У кішки з гіперплазією кишківника виникає апатія і слабкість, спостерігаються гарячкові стани і можливі болі в області черевної стінки. Розлад випорожнення супроводжується кров’янистими і слизовими виділеннями, газами в кишечнику (метеоризм), зниженням ваги і втратою апетиту.

Діагностика

Постановка точного діагнозу повинна проводитися тільки в умовах ветеринарної клініки кваліфікованим лікарем. Обов’язковий пункт діагностики — збір анамнезу тварини, наявність хронічних захворювань, частота і тривалість симптоматики. При певних патологіях методом пальпації встановлюються потовщення стінок.

Точний діагноз ставиться на підставі лабораторних та інструментальних досліджень. Діагностика включає в себе:

• загальний аналіз сечі;
• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• рентгенографічне дослідження;
• ультразвукову діагностику;
• біопсію.

За результатами лабораторних аналізів виявляють залізодефіцитну анемію, підвищений вміст лейкоцитів і еозинофілів, підвищення рівня білка і ферментів печінкових структур. Ультразвукова діагностика та рентгенографія необхідні за підозри на непрохідність кишківника внаслідок потрапляння чужорідного тіла або ж у разі пухлинних процесів.

Найточнішим діагностичним методом є біопсія. Взяття проб матеріалу відбувається під час ендоскопії (спеціальний прилад вставляють у просвіт кишківника) або ж під час діагностичної лапаротомії. Біопсія необхідна для визначення кількості клітин запалення та діагностування їхнього місця розташування.

Проводяться також лабораторні аналізи калових мас на присутність найпростіших, бактеріальні посіви для виявлення патогенної мікрофлори, серологічні дослідження, що дають змогу виявити вірус лейкемії кішок або захворювання печінкових структур вірусного походження.

Лікування

Терапія патологічних процесів у кишковому тракті ґрунтується на комплексному підході із застосуванням різних методик. Основа лікування — дієта і медикаментозні засоби. Підбір корму для кішки при запаленні травної системи передбачає використання спеціальних продуктів, що не викликають алергію. Важливо, щоб харчування тварини було збагачене протеїнами і вуглеводами.

У разі діагностованих патологій у товстому відділі кишківника, рекомендується давати кішці додаткову кількість клітковини, що дасть змогу налагодити перистальтику. Рекомендується введення висівок. При ураженнях тонких відділів кишківника, бажано знизити кількість клітковини і клейковини, виключивши з раціону харчування кішки овес, жито і ячмінь.

Особливе значення в складанні спеціальної дієти при патологіях кишечника мають жирні кислоти. Додавання в раціон поліненасичених жирних кислот Омега-3 і Омега-6 благотворно впливає на загальний стан організму, даючи змогу знизити запальний процес.

Медикаментозне лікування захворювань кишкового тракту залежить від ступеня і виду пошкодження. Так, у разі виявлення стороннього предмета в кишечнику, призначаються лікарські засоби, що дають змогу прискорити процес виходу стороннього тіла.

Закупорка кишківника, спричинена чужорідним предметом у травному тракті, в деяких випадках потребує негайного оперативного втручання. Хірургічне лікування необхідне і в разі спайок у кишківнику, а також у разі новоутворень злоякісного або доброякісного характеру.

Консервативне лікування передбачає приймання лікарських засобів, що знімають запалення. Призначаються препарати, що пригнічують імунну систему в комплексі з кортикостероїдними речовинами. Використання Азатіоприну і Циклофосфаміду передбачає регулярний контроль за загальним станом здоров’я кішки і здачу необхідних аналізів.  

Симптоматичне лікування запальних процесів у кишечнику передбачає використання протидіарейних засобів (Лоперамід, Ломотіл) і медикаментів, що усувають спазми в кишечнику. Патології в товстих відділах кишківника (зокрема дисбактеріоз), лікуються з використанням пробіотиків, що відновлюють порушену мікрофлору кишківника.

Терапія захворювань кишкового тракту — тривалий процес, що вимагає від власника неухильних дотримань усіх приписів ветеринара і дієти. Необхідно регулярно проводити контроль за станом тварини, відзначаючи будь-які зміни. Варто пам’ятати, що більшість патологій, пов’язаних з кишківником у кішок, мають хронічний характер, тому не виключається загострення захворювання.

Профілактика

Заходи профілактики захворювань кишечника зводяться до деяких правил. Власник кішки повинен ретельно стежити за якістю харчування свого улюбленця, не допускати потрапляння чужорідних предметів у травний тракт. Особливо важливо стежити за маленькими кошенятами, які через свою природну цікавість пробують все на зуб.

Частими пацієнтами ветеринарних клінік стають кішки в передноворічний і післяноворічний період. Кошенята, та й дорослі коти, можуть ковтати ялинкові іграшки та дощик.

Для профілактики утворення трихобезоарів, необхідно регулярно давати своєму улюбленцю пасту для виведення шерсті. Не варто забувати і про регулярні протипаразитарні обробки. Своєчасно виявити можливу патологію дозволяють діагностичні профілактичні огляди у ветеринарного фахівця кожні шість місяців.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.