Запальні процеси, що розвиваються внаслідок впливу патологічних чинників у відділі товстого кишківника, називаються колітом. Цей вид захворювання характеризується виникненням проблем у травному процесі, порушується імунний статус, а також розвивається інтоксикація організму. Захворювання у домашніх кішок може бути первинного або вторинного типу, а також підрозділяється на вогнищевий і дифузний коліт.

Характер запального процесу в товстому відділі кишечника може бути серозним, катаральним, геморагічним, фібринозним або ж гнійним. Місце розташування зумовлює симптоматику і характер змін. Так, проктит (запальний процес на слизових оболонках прямої кишки), тифліт (запалення в ділянці сліпої кишки), панколіт — патологічний процес, що зачіпає всі відділи товстого кишечника.

Причини коліту у кішок

Базовим фактором, що провокує розвиток такої патології, як коліт кишківника у домашніх кішок, є порушення в режимі та якості харчування. Неякісна їжа, зіпсована або ж занадто солона, а також смажена, призводить до порушень і подальшої дисфункції травної системи, локалізуючись у товстому кишечнику. Токсичні речовини та отрути, що виникли під час розпаду продуктів харчування, призводять до подразнення слизових оболонок.

Усе це призводить до розвитку патогенної бактеріальної мікрофлори. Вона активно розмножується, провокуючи розвиток розладів випорожнення (пронос), нудоти і виверження шлункового вмісту, а також загальним пригніченням стану тварини.

Факторами, що провокують розвиток захворювання, також є:

• вживання твариною забрудненої сирої води;
• вживання занадто гарячої або ж холодної їжі;
• вживання продуктів, які не властиві для організму кішки (макаронні та хлібобулочні вироби, солодощі);
• ураження гельмінтами (паразитами);
• захворювання, що виникли на тлі інфекції або ж унаслідок впливу неінфекційних чинників;
• дисбактеріози;
• реакції алергічного типу;
• порушення метаболізму;
• сторонні предмети, що потрапили в організм і призвели до проблем у товстому відділі кишківника (зокрема й грудки шерсті — трихобезоари);
• поїдання кішкою гризунів;
• механічні пошкодження стінок кишківника, наприклад, під час вживання трубчастих кісток.

Коліти у кішок можуть розвиватися внаслідок впливу стресових чинників, пов’язаних зі зміною місця проживання, переїздом або ж поява нового улюбленця в будинку.

Існує кілька видів коліту, кожен характеризується певними особливостями. Розподіляють такі види:

• гострий коліт;
• паразитарний і бактеріального походження;
• хронічний;
• лімфоплазмоцитарний та еозинофільний;
• хронічний гістіоцитарний виразковий коліт.

Гостра форма запалення товстого відділу кишечника у кішки діагностується частіше, ніж інші форми. Важливо розуміти, що призначення медикаментозних препаратів не завжди потрібне для проведення терапії гострого коліту. Причиною розвитку цієї форми захворювання стають бактеріальні мікроорганізми, токсичні речовини, вірусні та паразитарні чинники.

Спровокувати гострий коліт здатна різка зміна раціону харчування. Підібравши правильний раціон із низькою кількістю ліпідів і підвищеним вмістом рослинної клітковини, можна усунути ознаки захворювання, привівши роботу товстого відділу кишківника в норму. За відсутності позитивної динаміки, ветеринарний фахівець проводить терапію за допомогою курсу антибіотиків і протидіарейних препаратів.

Коліт у кішки, що виникає на тлі паразитарних організмів, розвивається не часто. Постановка діагнозу передбачає здачу аналізів калових мас і колоноскопію. У разі виявлення у фекаліях кішки яєць гельмінтів або ж статевозрілих особин, призначається дача протипаразитарних препаратів — антигельмінтиків. Важливий пункт при лікуванні коліту паразитарного походження — регулярна профілактична обробка 1 раз на 3 місяці.

Коліт, що розвивається на тлі активного розмноження патогенних бактеріальних мікроорганізмів, часто діагностується в клінічній практиці ветеринарних лікарів. Причиною бактеріального коліту можуть стати такі збудники як кампілобактерії, сальмонели та стафілококи. Під час постановки діагнозу враховується не тільки загальний стан тварини і прояв клінічних ознак, а й посів на поживних середовищах проб калових мас. На підставі отриманих результатів аналізів, ветеринар розробляє індивідуальну схему терапії, підбираючи найбільш ефективний антибіотик.

Коліти грибкового походження — рідкість у кішок. При виявленні подібного виду захворювання, призначається тривале лікування протигрибковими препаратами системної дії. Важливо регулярно проводити контрольні проби і дослідження в процесі лікування.

Хронічний коліт у кішок виникає в результаті впливу факторів, встановити які вдається рідко. У зв’язку з цим, коліт та інші запальні процеси хронічного типу, що виникають у травному тракті, називають ідіопатичними (без можливості виявити основну причину для розвитку патології). Клітинні структури із запальним процесом просочують здорові клітини, провокуючи розвиток серйозних ускладнень. Хронічний вид захворювання називають також виразковим, у зв’язку з тим, що з перебігом захворювання утворюються виразки на слизовій оболонці товстого відділу кишечника.

Симптоми коліту у кішок

Гострий коліт характеризується найбільш яскравим проявом клінічної картини. Починаючи з перших годин після активізації патогенів (переважно при бактеріальному коліті), спостерігається виражена симптоматика з поступовим наростанням ознак. Тварина стає апатичною, відмовляється від активності, вважаючи за краще більше лежати. Не бажає реагувати на заклики власника.

Вихованець відмовляється приймати їжу, можуть спостерігатися напади нудоти та виверження шлункового вмісту. У запущених випадках перебігу коліту у кішки гострого типу, підвищуються температурні показники тіла, візуалізується ціанотичність видимих слизових оболонок, нерідко виникають судомні явища.

Характерними ознаками гострого коліту у кішки, є:

• виникнення специфічного нальоту на язиці брудно-білого відтінку;
• поява специфічного запаху з пащі, що нагадує процес гниття;
• розлад випорожнень — калові маси на виході рідкі, з домішками слизу, крові або гнійного ексудату;
• часті позиви до акту дефекації;
• здуття живота (живіт нагадує барабан).

При акуратному натисканні на ділянку живота, відзначаються дивні вируючі звуки. При цьому кішка відчуває виражений дискомфорт і біль. Розвиток хронічного коліту рідко супроводжується вираженою симптоматикою. Помітити зміни власник може при уважному розгляді калових мас тварини, оскільки вони мають специфічний неприємний запах і забарвлення.

Лікування коліту в котів

При виникненні характерних ознак розвитку патології, не рекомендується затягувати з візитом до ветеринарного лікаря. Для того щоб призначити адекватну терапію, необхідно виявити основний фактор, що спровокував розвиток захворювання. Обов’язкове проведення ретельної діагностики, що включає в себе лабораторні та інструментальні методи досліджень.

Не кастрованим самцям проводять ректальне дослідження, що дає змогу виявити зміни в передміхуровій залозі. Ректальне дослідження дає змогу ветеринару виключити наявність сторонніх предметів у кишечнику, новоутворень або ж інвагінацію. Диференціальна діагностика включає в себе проведення таких досліджень:

• загальний клінічний аналіз крові та сечі;
• аналіз калових мас;
• аналіз калу на наявність гельмінтів, патогенних бактерій або грибків;
• біохімічний аналіз крові;
• ультразвукове дослідження — необхідне для візуалізації та оцінки загального стану кишкового тракту в пацієнта;
• рентген органів черевної порожнини — необхідний для виключення копростазу, пухлинних процесів або ж наявність сторонніх предметів у кишечнику.

У деяких випадках призначають колоноскопію, яку виконують із метою забору біологічного матеріалу і подальшого дослідження під мікроскопом.

Терапія патологічного процесу ґрунтується на кількох пунктах:

• Перш за все, хворій тварині необхідно відновити порушений водно-електролітний баланс. Для цих цілей призначаються крапельниці з розчином Рінгера-Локка, фізіологічного розчину і глюкози.
• Зняття інтоксикації. Важливий захід, що дає змогу відновити нормальне функціонування організму. Виведення токсичних речовин досягається шляхом призначення ентеросорбентів — Смекта, Полісорб, Ентеросгель, Атоксіл.

Залежно від типу діагностованого коліту у кішки, терапія буде видозмінюватися. При інфекційному типі захворювання призначається курс антибіотикотерапії. Паразитарний коліт у домашнього вихованця вимагає введення протипаразитарних засобів.

Встановлений алергічний коліт у тварини, лікують шляхом призначення кортикостероїдних протизапальних медикаментозних засобів. Відновлення кишкової мікрофлори проводиться шляхом приймання пробіотиків.

Якщо у тварини діагностовано хронічний коліт у стадії загострення, необхідно зняти запалення. Для цих цілей призначаються протизапальні медикаментозні засоби, дозування яких визначає ветеринарний фахівець.

Важлива частина лікування — спеціальна дієта. Корм для кішок при коліті підбирається індивідуально. Дієтичного харчування дотримуються не менше 1.5 місяців для досягнення позитивної динаміки. Якщо тварина схильна до захворювань травної системи, корм необхідно підібрати якісний і дотримуватися обраного оптимального харчування все життя.

Профілактика розвитку колітів у кішок полягає в запобіганні впливу патогенних факторів на організм улюбленця. Власник повинен ретельно підбирати раціон, віддаючи перевагу збалансованим кормам. Обов’язковим є введення в їжу по черзі вологих і сухих гранульованих кормів супер-преміум класу. Потрібно стежити за тим, щоб корм, який вживає тварина, не був простроченим, зіпсованим або запліснявілим.

Якщо виникає необхідність змінити вид корму, перехід здійснюється плавно, поступовим заміщенням одного виду продукту на інший. Неприпустима різка зміна раціону. Домашні кішки не повинні отримувати в їжу гострі, мариновані, копчені та солодкі продукти. Не бажана присутність великої кількості жирної їжі.

Не варто забувати про регулярну протипаразитарну обробку, незалежно від того, чи має кішка доступ на вулицю, чи мешкає лише у квартирних умовах. Важливо проводити планові вакцинації, щоб уникнути інфікування вірусними або бактеріальними захворюваннями.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.