Різноманітні паразити, що вражають організм домашніх кішок, не рідкість у сучасному світі. Одними з небезпечних паразитів, що впливають негативно на стан здоров’я вихованця, є кліщі. Існує кілька видів кліщів, що вражають кішок — вушні, що викликають отодектоз і підшкірні, що провокують демодекоз.

Існує ще один вид кліщів, що належить до сімейства іксодових, який становить серйозну небезпеку для життя домашньої тварини. Разом з укусом іксодового кліща, в організм сприйнятливої тварини проникає велика кількість небезпечних захворювань, серед яких значиться піроплазмоз, тейлеріоз та інфекційна анемія.

Необхідно знати основні симптоми, характерні для розвитку одного з перерахованих вище видів кліщів, що паразитують на кішках. Це дасть змогу своєчасно звернутися до ветеринарного лікаря по допомогу і консультацію, а також вбереже здоров’я кішки від ускладнень.

Як відбувається зараження кліщами

Паразитарні організми, проникають в організм тварини екзогенним шляхом. Кішка може заразитися від інших уражених тварин (родичів або собак), а також через заражений ґрунт. Власники кішок, які не мають вільного доступу на вулицю, вважають, що їхні вихованці в абсолютній безпеці. Така думка є хибною, адже людина сама може принести паразитів до оселі разом із взуттям або речами.

Підчепити і принести кліща в будинок людина може після прогулянки алеями, лісопарком або проходячи повз чагарники. Кліщ після сплячки, що перебуває в підвищеній стадії активності, досить моторний і здатний підкорити великі відстані.

Помилково вважається також і те, що кліщ просто вкусив тварину і насмоктався крові. Разом із секретом, який впорскує кліщ у місці проколу, в організм тварини можуть потрапити небезпечні захворювання.

Вушний кліщ у кішок не становить особливої небезпеки для людини, але здатний з легкістю вражати інших домашніх вихованців.

Зараження відбувається під час прямого контакту з хворою кішкою або собакою, а також під час контакту із зараженими предметами догляду за кішкою (миски для води і корму, гребінці, ковтунорізки, лежанка). Принести вушного кліща в дім може і людина, особливо та, що має контакт із дворовими бездомними котами. Вушний кліщ переносять паразити — комахи.

Демодекозом тварина заражається при прямому контакті. Факторами, що провокують розвиток демодекозного кліща, є недотримання правил догляду за твариною, порушення в раціоні харчування, а також ослаблення імунних сил організму. Важливо відзначити, що ця патологія практично не лікується. У силах ветеринарного фахівця усунути симптоми і допомогти тварині зміцнити захисні сили організму.

Види кліщів у кішок і лікування

Існує кілька видів кліщів, що вражають домашніх тварин і викликають у них відповідні симптоми. Лікування залежить від ступеня пошкодження і занедбаності патології в окремо взятого пацієнта.

Велике значення має вік тварини. Так, найбільш схильні до патологічних процесів, викликаних діяльністю кліщів (вушного і підшкірного) маленькі кошенята і кішки, старші за 7 років. Одним з найпоширеніших, є вушний кліщ у кішки. На тлі змін, спровокованих вушним кліщем, стан вихованця у фізичному плані різко змінюється.

Вушний кліщ проявляється такою симптоматикою:

• занепокоєння у тварини;
• постійні чухання вух і струшування головою;
• жалібне нявкання через відчутний свербіж у вушному проході;
• кішка схиляє голову в один або інший бік.

Відчуваючи сильний свербіж у вусі, кішка намагається потертися об різні предмети в житловому приміщенні, що мають гострий кут. З розвитком патологічного процесу, з вушної раковини починає доноситися неприємний запах, виділяється субстанція з домішками гною.

При уважному огляді, на внутрішній поверхні вушної раковини чітко помітні скоринки темно-коричневого кольору, що утворилися. Відсутність своєчасної допомоги призводить до серйозних запальних процесів, що зачіпають не тільки середнє, а й внутрішнє вухо.

На тлі інфекції, що розвивається, можливе ураження оболонок головного мозку. У запущених випадках при менінгіті на тлі отодектозу, у кішки відзначають підвищення температурних показників тіла, млявість і апатію, характерну позу, судомні стани, що закінчуються летальним результатом вихованця.

Не допустити розвиток отодектозу можна при своєчасному зверненні до ветеринарного лікаря. Він проведе відповідні діагностичні дослідження і підбере максимально адекватну терапію.

Лікування вушного кліща у домашнього улюбленця не проводиться без попередніх діагностичних заходів. Необхідно проведення диференціальної діагностики, на тлі того, що симптоми отодектозу нагадують масу інших захворювань вуха. Для встановлення точного діагнозу проводити забір матеріалу — зішкріб з вушної раковини і проба ексудату, що виділяється назовні.

Після підтвердження попереднього діагнозу, призначаються терапевтичні заходи. Тварині промивають вушні раковини за допомогою антисептичних препаратів. Далі проводять закапування медикаментозних засобів у вигляді крапель, що дозволяють знищити вушного кліща. Схему лікування визначає ветеринарний фахівець, чітко розписуючи дозування і тривалість терапії.

Інший вид кліщів — іксодові, що становлять найбільшу небезпеку в період весни та літа, перебуваючи на піку своєї активності. Перш за все, кліщ, що прокушує шкірний покрив тварини, виділяє специфічний секрет, що провокує місцеву алергічну реакцію — запальний процес і сильний свербіж.

Кішка поводиться неспокійно, намагається почухати уражені ділянки шкіри. Якщо видалення кліща пройшло неправильно, тіло його відривається, а ось голівка залишається під шкірою, викликаючи запалення і нагноєння. У рідкісних випадках, через запалення можливий розвиток сепсису.

Самостійно видаляти кліща не рекомендується, але за відсутності можливості відвезти тварину до ветеринарної клініки, можна спробувати скористатися спеціальними щипцями. Звичайним пінцетом діставати кліща не бажано.

Обхопивши тіло паразита в області переходу в голову, акуратно провертають щипці проти годинникової стрілки. Кліщ послаблює хватку і відвалюється. Не можна смикати, рвати, обмотувати ниткою іксодового кліща. Діставши кліща, бажано вирушити з ним у центр санітарно-епідеміологічної станції або ж ветеринарну клініку, оснащену лабораторією. Там його вивчать на предмет наявності небезпечних інфекційних захворювань.

У разі підтвердження одного з перерахованих нижче захворювань, лікування тварини має бути негайним. Небезпечними патологіями, які переносять іксодові кліщі, є:

• Бабезіоз або ж піроплазмоз. Рідкісний серед кішок вид інфекції, спровокований дрібними паразитами. Проникаючи в системний кровотік ссавця, бабезія обґрунтовується в червоних кров’яних тільцях, викликаючи їхню поступову загибель. Симптомами бабезіозу у кішки є — відмова від їжі, підвищення температурних показників тіла, недокрів’я. Нерідко фіксуються диспепсичні розлади у вигляді вивержень шлункового вмісту, проносу і збочення смакових пристрастей. Можуть діагностуватися порушення акту дихання, хриплість дихання і кашель. Без термінового лікування кішка гине. Підтвердити діагноз можна виключно в умовах лабораторії при дослідженнях сироватки крові. Лікування передбачає використання специфічних антималярійних засобів.
• Інфекційна анемія або гемобартонельоз. Захворювання, спричинене найпростішими, що вражають червоні кров’яні тільця і тканинні структури внутрішніх органів. Ураження при гемобартонельозі досягають кісткового мозку, лімфатичних вузлів. На тлі інфекції розвивається анемія, стан тварини погіршується. Спостерігаються зміни в стані вовняного покриву, диспепсичні розлади, недостатність серця, жовтушність видимих слизових оболонок. У кішок при інфекційній анемії спостерігається сильна апатія, а урина, що виділяється, забарвлюється в рожевий відтінок. Підступність захворювання в тому, що симптоми можуть бути відсутні зовсім. Терапія займає багато часу, але показує хороші результати. Смертність при інфекційній анемії досить низька, але саме захворювання провокує зниження імунних сил організму, провокуючи захворювання гепаторенальної системи, травного тракту і міокарда.
• Тейлеріоз. Патологічний стан організму, пов’язаний з ураженням еритроцитів і тканинних структур організму, спровокований найпростішими роду тейлерій. Найбільше поширення захворювання діагностується в північній частині Америки та Азії. Тейлеріоз провокує руйнування червоних кров’яних тілець. Симптоми захворювання наростають швидко. Спочатку кішка відмовляється від їжі, мало проявляє активність, з’являється спрага. Через кілька діб після проникнення паразитів у кров, підвищуються температурні показники тіла, порушується дихання, а видимі слизові оболонки стають ціанотичними. У деяких випадках відзначається сльозотеча, кашель і блювота. Смертність досить висока. Лікування передбачає застосування препаратів, як і в разі бабезіозу.

Демодекоз або підшкірний кліщ, патологічний процес, який частіше діагностують у собак. Але останнім часом демодекозний кліщ часто виявляють і у представників домашніх кішок.

Кліщ демодекс здатний передаватися і людині.

У місці локалізації підшкірного кліща утворюються лисини і вугрі, запалені ділянки. Тварина постійно чухається, нявкає, поводиться неспокійно. Важливо тримати дистанцію з безпритульними тваринами і свідомо зараженими.

Не рекомендується допускати контакту свого вихованця з хворими кішками. Період від моменту проникнення кліща в організм і до появи перших характерних ознак може тривати кілька років. Весь цей час імунна система продовжує боротися з патологією, але тільки захисні сили слабшають, відбувається розвиток захворювання.

Уражаються у кішки область морди, навколо очей, вух і шиї. Шерстяний покрив випадає, з’являється свербіж і подразнення, шкірний покрив запалюється і червоніє. Лікування демодекозу займає тривалий час. На тлі демодекозу розвивається нотоедроз, спровокований коростяним свербежем. Не бажано займатися самолікуванням і відвезти тварину до кваліфікованого ветеринарного фахівця.

Лікування кліща у кішок, що викликає отодектоз, полягає у використанні специфічних препаратів, вироблених у вигляді крапель. Застосовують засоби не тільки для лікування, а й з метою профілактики. Найпопулярнішими є — Фіпроніл, Амітразин, Фентіон.

Крім крапель у холку, використовують і спеціальні нашийники, що надягають на тварину в пік активності ектопаразитів. Вони дають змогу не турбуватися за здоров’я тварини. Підбирати краще якісні протипаразитарні засоби, попередньо порадившись із ветеринаром. Пов’язано це насамперед із тим, що активні діючі речовини у складі крапель можуть спровокувати розвиток алергічної реакції, погіршивши стан тварини.

Добре зарекомендував себе препарат французького виробництва — Фіпроніл. Він надзвичайно ефективний і має малу токсичність, тому ним можна обробляти навіть маленьких кошенят і кішок у період вагітності (але з великою обережністю і за необхідності).

Профілактичні заходи

Заходи профілактики від кліщів у представників сімейства котячих не особливо відрізняються від профілактики зараження кліщами у собак. Насамперед потрібно пам’ятати, що вакцини від демодекозу, отодектозу або іксодових кліщів не розроблено.

З метою запобігання зараження необхідно проводити регулярні протипаразитарні обробки спеціальними краплями, нашийниками або ж спреями. Добре, якщо у власника є можливість уникати прогулянок тварини в пік активності іксодових кліщів. Необхідно регулярно оглядати тіло вихованця, який вільно виходить на вулицю і гуляє в парках.

Якщо власник помітив одну з характерних ознак наявності кліщів (підшкірних або нашкірних) у свого улюбленця, необхідно звертатися до ветеринарної клініки за консультацією. Лікар проведе необхідні аналізи та дослідження, поставивши точний діагноз. За необхідності розпише схему лікування, що дасть змогу вилікувати й уникнути серйозних ускладнень у вихованця.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.