Не всі захворювання, що розвинулися у домашнього вихованця, є смертельно небезпечними. У зв’язку з цим, багато власників не звертають особливої уваги на появу нешкідливих, на перший погляд, патологій у собаки. Одним з таких захворювань є кіста.

Новоутворення не завжди становить серйозну небезпеку, але різновиди кіст здатні знижувати якість життя тварини, а деякі здатні призвести до летального результату.

Причини утворення кіст у собак

Кістозне новоутворення — це порожнина, наповнена всередині специфічним секретом. Наповнення кісти обумовлюється продуктами природного розпаду, що виступають у вигляді рідини, патогенною мікрофлорою, а в деяких випадках, містить у собі яйця гельмінтів. У разі розриву кістозної оболонки вміст поширюється по поруч розташованих тканинних структурах або органах, провокуючи розвиток інфікування, аж до сепсису.

Небезпека кісти, що утворилася, полягає і в тому, що в разі збоїв роботи організму, не виключається переродження доброякісного новоутворення в злоякісну патологію. Тому надзвичайно важливо при появі на тілі або слизових тварини кіст, звернутися до кваліфікованого лікаря. В умовах ветеринарної лікарні фахівець проведе всі необхідні аналізи і поставить точний діагноз, виходячи з якого, буде розробляти тактику подальших дій.

Особливість будови кістозної порожнини, місце її розташування, схильність до швидкого зростання і розвитку в комплексі визначає тип кісти. Кістою у собак, яка найчастіше зустрічається у ветеринарії, є шкірна або епідермальна. Характеризується розташуванням у верхніх шарах епідермісу, невелика (до 5 см) куляста або кругла порожнина, наповнена рідиною, м’яка на дотик. Таке новоутворення не приносить тварині дискомфорту або хворобливих відчуттів.

Факторів, що провокують розвиток патологічного процесу в епідермальному шарі, безліч. Як правило, основною причиною розвитку шкірної кісти стає закупорка пор, що провокує відсутність нормального виходу секрету шкіри. Невелика порожнина, що утворилася, починає поступово наповнюватися, розширюючи свої межі.

Провокують закупорку пор вплив негативних факторів навколишнього середовища — загазованість повітря, велика кількість хімічних викидів. Порушується шкірний обмін речовин, викликаючи цілий спектр захворювань, зокрема й кістозні новоутворення.

Епідермальні кісти характеризуються генетичною спадковістю. Зазначено, що при появі шкірної форми кісти у собаки, існує високий ризик її розвитку і у нащадків. Не виключається і вроджена форма патології. Найчастіше діагностують епідермальні кісти в ділянці подушечок пальців (у міжпальцевому просторі) і вушних раковинах.

Крім зовнішніх кіст, у собак діагностують утворення капсул з рідиною на внутрішніх органах. Найчастіше діагностують внутрішні кісти в області репродуктивної системи самок — на яєчниках і молочних залозах. Ці кісти гормонозалежні й за відсутності адекватного лікування призводять до збоїв у роботі репродуктивної системи, провокуючи безпліддя. Якщо ж внутрішня кіста з якоїсь причини лопне, не виключається ризик летального результату у собаки.

Основними причинами розвитку кістозних новоутворень усередині організму вважаються порушення гормональної регуляції, процеси запального характеру, рідше паразитарні інвазії.

Місця локалізації кіст і симптоми

Залежно від місця розташування кістозного новоутворення, клінічна картина патологічного процесу буде видозмінюватися. Визначають такі види кіст за їхньою локалізацією та властивими їм симптомами.

Епідермальна кіста

Порожнина з рідиною розташована на поверхні шкірного покриву, без проблем визначається при візуальному огляді. На початкових етапах утворення епідермальної кісти можна відзначити в ділянці ясен. Тканини ясен у місці розвитку кісти починають набрякати, відзначається гіперемія. З плином часу набряклість і поширення пухлини відбувається по всьому ясенному краю. У період розвитку епідермальної кісти на шкірі стан тварини змінюється рідко. Утворення кісти в ділянці ясен, на початкових етапах характеризується швидкою стомлюваністю вихованця, зниженням апетиту або тимчасовою відмовою від корму. Рідше відзначається підвищення температурних показників тіла. Огляд пащі дає змогу візуалізувати порожнину на яснах у вигляді невеликого ущільнення, заповненого жовтою або білою рідиною, іноді гноєм. Відсутність допомоги в цьому випадку призводить до досить болісних відчуттів у тварини, аж до утворення флюсу.

Кіста в області потових залоз

Кіста потової залози, що не становить особливої небезпеки для життєдіяльності та здоров’я собаки, рідко виростає до великих розмірів. У середньому її розміри досягають 1 см. Місцем локалізації патологічного процесу виступає область вушної раковини. Така кіста не тільки безпечна, а й не завдає абсолютно ніякого дискомфорту домашньому улюбленцю.

Фолікулярна кіста

Патологічний процес розвивається в ділянці фолікула (волосяної цибулини), звідки бере початок зростання саме волосся. Кіста утворюється в самому фолікулі, має невеликі розміри. Сіра на вигляд опуклість невеликих розмірів — до 1 см, заповнена відмерлими клітинами, не спричиняє тварині дискомфорту і здебільшого не потребує особливого лікування.

Дермоїдна кіста

Кіста, що вважається вродженою. Дермоїдна кіста має вигляд м’якої порожнини, має округлу форму, випирає на шерстним покривом. Цей вид кістозного новоутворення вважається небезпечним, тому при виявленні патології рекомендується провести необхідне лікування. Ризики інфікування і подальшого ураження центральної нервової системи за умови не видаленої дермоїдної кісти досить високі.

Кіста під’язикової зони

Рожево-білий мішок із гнійним вмістом у під’язиковій зоні у собаки — кіста. Новоутворення, що утворилося, призводить до дискомфорту у тварини, відмови на цьому ґрунті від їжі. Вихованець постійно відчуває хворобливі відчуття під час прийому їжі, особливо під час пережовування твердого корму. Може виростати до великих розмірів, провокуючи відмову собаки навіть від води. На тлі цього розвивається виснаження, що загрожує зневодненням і загибеллю тварини.

Кіста між пальцями

Новоутворення в міжпальцевому просторі рідко провокує появу дискомфорту у собаки. Виглядає кіста як припухлість, м’яка на дотик. Гіперемія в ділянці ураження відсутня. Відзначаються як поодинокі, так і множинні кісти в міжпальцевому просторі. Причиною розвитку подібної кісти стає вростання волосини в шкірний покрив.

Усі епідермальні кістозні новоутворення характеризуються загальними симптомами:

• відсутність хворобливості в спокійному стані та під час пальпації;
• поступовий розвиток із повільним збільшенням у розмірах;
• гладка структура утворення при промацуванні (наявність зернистості та неоднорідності вказує на розвиток передракового захворювання);
• підвищена стомлюваність вихованця, відмова від активних фізичних навантажень та ігор;
• рідше відзначається втрата апетиту (у разі під’язикової кісти і тієї, що утворилася на яснах).

Поява кісти на шкірному покриві або ж виявлення специфічного ущільнення в області слизових оболонок вимагає негайного візиту до ветеринара.

Це необхідно для того, щоб виключити можливість розвитку злоякісної патології. Тільки на підставі отриманих результатів аналізів, фахівець розробляє подальшу тактику лікування.

Внутрішні кісти

На відміну від епідермальних кіст, внутрішні, є більш небезпечними. Переважна їх більшість діагностується випадково під час профілактичного огляду та діагностики інших захворювань.

Внутрішні кісти не викликають виражених дискомфортних відчуттів, власник може довго не підозрювати про наявність патології. Не специфічними ознаками розвитку кіст на внутрішніх органах є — підвищення температури тіла до субфебрильних значень, втрата апетиту, апатія і відмова від прогулянок.

Небезпека безсимптомного перебігу внутрішніх кіст полягає в ризиках розриву кістозної оболонки. Якщо це сталося, спостерігаються такі ознаки:

• напади нудоти та виверження шлункового вмісту;
• виділення крові із зовнішніх отворів, що вказує на початок внутрішньої кровотечі;
• зміна поведінки, втрата свідомості, сильні хворобливі відчуття;
• різке підвищення температури тіла тварини.

Поява перерахованих вище ознак означає, що тварину потрібно везти в клініку, не відкладаючи візит навіть на пару годин.

Лікування кіст у собак

Під час відвідування ветеринарної клініки, тварині проведуть загальний клінічний огляд і призначать низку досліджень. Під час огляду лікар відзначає загальні зміни в стані тварини, паралельно обмацуючи зовнішні новоутворення. Для підтвердження попереднього діагнозу призначаються:

• лабораторні аналізи — загальноклінічний і біохімічний аналізи крові, аналіз сечі;
• інструментальні дослідження — ультразвукова діагностика та рентгенографія.

Отримані дані слугують основою для розробки подальшого лікування. За відсутності небезпеки для нормальної життєдіяльності організму тварини, активних дій не вживають. За епідермальними кістами рекомендується спостерігати вдома. Відсутність зростання кісти, появи дискомфортних відчуттів у собаки означає, що лікування проводити не потрібно.

Якщо ж спостерігається активний ріст новоутворення, поява болісних відчуттів у пацієнта, лікар пропонує два види лікування — консервативний і хірургічний.

Зазначено, що медикаментозна терапія рідко дає позитивні результати під час лікування великих кістозних новоутворень. З дрібними кістами використання лікарських засобів, що вводяться підшкірно для розсмоктування новоутворення, методика більш дієва.

Більшість ветеринарних лікарів рекомендують проводити оперативне втручання. Якщо кіста розташована на поверхні, може використовуватися місцеве знеболення. Наприклад, у разі діагностованої кісти в під’язиковій зоні.

Хірургічне втручання під загальним наркозом проводять у разі діагностування внутрішніх кіст, що загрожують життю тварини. Після проведення маніпуляції лікар дає рекомендації щодо організації правильного післяопераційного догляду — обробка швів, раціон харчування.

Особливих заходів профілактики розвитку кісти у собак не розроблено, оскільки достовірних причин розвитку патології виявити не вдається. З метою загального зміцнення здоров’я, фахівці рекомендують підібрати тварині збалансований корм або налагодити харчування.

Якщо власник собаки вважає за краще годувати його натуральною їжею, важливо проконсультуватися з ветеринарним лікарем з приводу вітамінних і мінеральних комплексів окремо. Важливою частиною профілактики є регулярна протипаразитарна обробка та огляди у ветеринара кожні 6-12 місяців.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.