Домашні улюбленці завжди активні, особливо кішки. У зв’язку з цим, коти часто отримують різні травми, зокрема й пошкоджують кінцівки. Травмована задня лапа призводить до вираженої кульгавості, тому основне завдання власника — уважно оглянути тазову кінцівку і виключити наявність серйозних пошкоджень.

Виникнення кульгавості у кішок спровоковано низкою чинників, серед яких значаться удари, переломи і хронічні патології, що вражають кісткові структури.

Постановка точного діагнозу можлива тільки в умовах ветеринарної клініки. Спеціаліст повинен провести ретельне обстеження і призначити лікування.

Чим раніше господар звернеться до лікарні, тим нижчий ризик розвитку серйозних ускладнень і вищий шанс на одужання. Якщо ж патологія буде запущена, терапія буде тривалішою, складнішою і не завжди дасть позитивні результати.

Чому кішка кульгає на задню лапу

Причин, чому кішка кульгає на задню лапу, досить багато. Точний діагноз здатний встановити ветеринарний лікар. Найпоширенішим фактором, що провокує появу кульгавості у кішки раптово, є механічна травма.

Проблеми з рухливістю тазової кінцівки виникають як за серйозних ушкоджень, як-от переломи та вивихи, так і за незначних забитих місць, розтягнень або скалок у подушечці лапи.

Серед основних причин, що провокують кульгавість у вихованця, виділяють такі:

• Остеохондроз. Патологічний процес, що виникає, як правило, у літніх кішок. Захворювання розвивається в результаті сильного защемлення нервових закінчень спинного мозку між хребетними дисками. Від того, який відділ спини уражений, залежатиме ступінь кульгавості та її локалізація. У разі проблем і защемлення нервових закінчень спинного мозку в ділянці шийного відділу, розвивається кульгавість у кішок у передніх кінцівках. У разі защемлення хребта, розташованого в області крижів — кульгавість виникає в тазових кінцівках. Остеохондроз розвивається поступово і являє собою патологію хронічного типу. Це означає, що повністю вилікувати кішку не вийде. Основа лікування — підтримка нормальної життєдіяльності тварини, усунення болю і дискомфорту.
• Артроз і артрит. Два захворювання, які часто плутають власники тварин. Артроз — хронічна патологія дегенеративно-дистрофічного типу, що провокує поступове руйнування суглобового хряща і деформацію самої кістки. Артрит — запальний процес, що розвивається в суглобовій сумці і призводить до кульгавості. Обидва захворювання характерні для тварин після 7 років. Розвиваються артрит і артроз поступово, а повного лікування немає. Терапія симптоматична, спрямована на підтримання нормального стану кішки і позбавлення від болю.
• Остеомієліт. Хвороба, для якої характерним є поступове руйнування кісток на тлі запальних процесів гнійного типу. Тварина починає кульгати на задню лапу, відчуває біль. Існує породна схильність до розвитку остеомієліту. У такої породи кішок як перська, остеомієліт може проявлятися у віці до 2 років.
• Кульгавість після ін’єкцій. Поява раптової кульгавості у вихованця може бути після уколу. Кішка починає активно кульгати або ж намагається зовсім не спиратися на кінцівку. Причиною в такому разі стає зачіпання корінця нерва. Самостійно такий вид кульгавості проходить через кілька днів після невдалої ін’єкції. У разі, коли кішка продовжує кульгати понад тиждень, рекомендується звернутися за консультацією до фахівця. Під час неправильного введення голки, пошкодитися може не тільки нерв, а й м’яз (особливо при введенні спазмолітика, наприклад, Но-Шпа).
• Інфекційні ураження. Спровокувати кульгавість тварини можуть захворювання інфекційного характеру. Запалення в організмі на тлі розвитку мікоплазмозу або хламідіозу, локалізуються у всіх органах, зачіпаючи і суглобові сумки. Відчуваючи біль в ураженому суглобі, кішка починає сильно кульгати або намагається не спиратися на кінцівку, уникаючи хворобливих відчуттів.
• Ураження хребетного стовпа або мозку. Травми хребта нерідко призводять до защемлення нервів спинного мозку, провокуючи появу вираженої симптоматики, зокрема й кульгавості. Черепно-мозкові травми, отримані кішкою під час падінь з висоти або сильних ударів по голові, характеризуються різною симптоматикою, серед якої виникнення хиткої, невпевненої ходи, кульгавості.
• Новоутворення. Злоякісні пухлини також здатні послужити причиною розвитку кульгавості у кішки. Одним з видів захворювань злоякісного типу, що розвиваються у кішок, є хондросаркома або ж рак кісткових структур. Тривалий час патологічний процес протікає без вираженої клінічної картини. На останніх стадіях хондросаркома провокує сильні болі у кішки, дискомфорт і кульгавість при здійсненні рухів на тлі метастаз.
• Дефіцит вітамінів і мінералів. Нестача корисних нутрієнтів у раціоні харчування тварини може стати своєрідним пусковим механізмом для розвитку кульгавості у кішки на тлі серйозних змін у кісткових структурах і хрящах. Дефіцит поживних речовин, особливо кальцію, особливо негативно впливає на кішок у період вагітності та вигодовування потомства.

Діагностика патологічних процесів

Поява специфічного симптому, як кульгавість, не повинна залишитися поза увагою власника. Обов’язково потрібно відвідати ветеринарного лікаря. На консультації у фахівця буде проведено низку досліджень, серед яких важливими є:

• Збір анамнезу та загальний клінічний огляд. Лікар повинен опрацювати всі варіанти, які спровокували появу кульгавості у вихованця. Проводиться ортопедичний огляд. Важливо відзначити стан лапи в динаміці — як кішка ходить, бігає, сідає або лягає. У результаті огляду виявляються ті місця, де локалізується біль. Фізикальний огляд дає змогу виявити зміни в кістках або суглобах.
• Обстеження неврологічного плану. Якщо кішка кульгає на задню лапу, це не завжди означає, що проблема виключно в ортопедичному спектрі захворювань. Неврологічне обстеження дає можливість виявити можливі патології в області спинного або головного мозку, виключити защемлення нервових закінчень або ураження м’язових волокон.
• Рентгенографічне дослідження. Дає можливість візуалізувати внутрішні патології, які неможливо виявити під час зовнішнього огляду. Рентгенографія дає змогу виявити закриті переломи або зміщення хребців.

Для підтвердження спірного діагнозу призначаються також ультразвукове і магнітно-резонансне дослідження, біопсія тканин. Можуть знадобитися дослідження стану хребетного каналу (мієлографія) або ж дослідження стану суглобів (артрографія).

Лікування і профілактика кульгавості у кішки

Після встановлення діагнозу і визначення причини, що спровокувала появу кульгавості у кішки, лікар розробляє схему лікування. Якщо причини прояву обмежень у русі полягають в інфекції, що проникла в суглоб, призначаються лікарські препарати, що усувають вогнище запалення. Курс терапії включає в себе призначення протимікробних засобів, протизапальних препаратів і вітамінно-мінеральних комплексів. Для боротьби з інфекцією на допомогу організму призначають імуномодулювальні препарати.

Захворювання кісткових структур у кішок, що супроводжуються запаленням, піддаються терапії. Використовуються нестероїдні протизапальні засоби. Дозування і тривалість лікування визначає ветеринарний лікар з урахуванням всіх особливостей тварини — віку, наявності хронічних захворювань внутрішніх органів. У запущених випадках перебігу артритів або артрозів, розробляється схема терапії з кортикостероїдними (гормональними) препаратами.

Примітно, що остеомієліт у кішок, що розвинувся в ранньому віці, самостійно минає в міру того, як тварина росте і дорослішає. Остеохондроз не лікується, оскільки є хронічною патологією і підлягає виключно коригуванню стану тварини. Хворобливі відчуття у кішок з діагностованим остеохондрозом усувають знеболювальними медикаментами, а також призначають протизапальні засоби, які тварина повинна приймати регулярно.

Отримані кішкою травми кінцівки, що спровокували кульгавість, лікують від ступеня пошкодження. Невеликі вивихи та забої, діагностовані у кішки, лікують за допомогою накладення спеціальних пов’язок, що фіксують місце пошкодження. Переломи, закритого або відкритого типу, вимагають обов’язкового проведення хірургічного втручання. Після остеосинтезу пацієнту накладають гіпс.

Хворобливість і кульгавість, що розвинулися у кішки після невдалої ін’єкції, вимагає постійного контролю. Як правило, кульгавість після уколу минає самостійно. Якщо ж тварина продовжує кульгати, фахівець проводить знеболювання з подальшим призначенням лікування.

З метою профілактики появи кульгавості у домашніх улюбленців, необхідно запобігти впливу факторів, що призводять до патології. Необхідно ретельно стежити за тим, як тварина проявляє свою активність, запобігаючи можливим травмам під час падінь з висоти.

Важливу роль у запобіганні внутрішніх патологій, що призводять до кульгавості, відіграє правильне харчування. Достатня кількість вітамінів і мінералів дасть змогу уникнути розвитку серйозних патологій в області кісткових структур і хрящових тканин.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.