Поширена проблема в клінічній практиці ветеринарних лікарів — захворювання вух у собак. Пов’язано це насамперед з особливостями в анатомічній будові.

Вушний прохід у собак покритий тонким епідермісом, що має велику кількість специфічних залоз. Вони продукують захисну речовину — сірку. Сірка, своєю чергою, прекрасне середовище для розмноження різних бактеріальних і грибкових мікроорганізмів.

При порушенні нормальної мікроциркуляції повітряних мас у вушному каналі, запальних процесах, переохолодженнях або за наявності інших чинників, виробляється велика кількість сірки. Консистенція її стає рідкою, виділення накопичуються і призводять до подразнення слухового проходу.

Набряклість, що виникає у вушному каналі на тлі патологічного процесу, провокує закупорку й ускладнює виведення продуктів, що утворилися в процесі запалення. Відбувається бурхливий розвиток патогенних мікроорганізмів, що знижують захисні властивості сірки.

Не своєчасно вилікувані отити гострого характеру можуть стати причиною розвитку небезпечних і серйозних ускладнень. Гостра стадія запалення в деяких клінічних випадках переходить у хронічну форму, регулярно докучаючи тварині.

Небезпечні проблеми з вушними раковинами у собак і тим, що в запущених випадках улюбленець може повністю втратити слух. Процес запалення може підніматися з області зовнішнього вуха, в середнє і внутрішнє. Близькість структур внутрішнього вуха і оболонок головного мозку може спровокувати небезпечні захворювання (менінгіт), що призводять до загибелі вихованця.

Існує схильність до захворювань вух у собак за породами. Найчастіше страждають від різних патологій у вушному каналі пуделі, спанієлі, шарпеї та вівчарки. Захворіти можуть і інші породи собак, не залежно від статі та віку.

Причини хвороб вух у собак

Хвороби вух у собак мають різний характер проявів. Залежить це насамперед від основоположного чинника, що спровокував розвиток недуги.

Основними причинами появи проблем з вухами у домашніх улюбленців, є:

• реакції алергічного типу (як правило, харчова алергія);
• атопічний дерматит в ускладненому перебігу;
• ураження вушним мікроскопічним кліщем;
• розвиток секундарної мікрофлори (інфікування на тлі основного захворювання);
• інфікування первинного типу, спровоковане патогенними або умовно-патогенними грибковими, бактеріальними мікроорганізмами і деякими вірусами;
• проникнення сторонніх предметів у вушний канал (найчастіше пошкодження внутрішньої частини вушної раковини відбувається під час контакту з гострими стеблами трави);
• травми вух механічного характеру (наприклад, під час бійок із родичами);
• порушення гормонального фону;
• потрапляння у вухо великої кількості води;
• спадкові захворювання;
• порушення в роботі імунної системи;
• злоякісні та доброякісні новоутворення в структурах вуха.

Залежно від того, що стало причиною розвитку запалення та інших порушень, схема терапії змінюється. Власник тварини повинен знати, які характерні симптоми притаманні тому чи іншому виду хвороби вуха. Це дасть змогу своєчасно звернутися до кваліфікованого ветеринарного фахівця і пройти курс лікування.

Види хвороб вух та їхні симптоми

Ознаки патології у вушному каналі залежать від фактора, що спровокував захворювання. Найбільш часто діагностованими видами хвороб вух у собак є:

• Отодектоз або вушний кліщ. Захворювання спровоковане розвитком мікроскопічного паразита. Характерними симптомами хвороби є сильний свербіж, запальний процес із сильним подразненням епідермісу, що вистилає внутрішню частину вушного каналу. На тлі запалення, нерідко до отодектозу приєднується грибкова і бактеріальна мікрофлора. Розвивається отит. На перших етапах розвитку отодектозу з’являються характерні виділення гнійного ексудату з різким неприємним запахом. При підсиханні утворюються скоринки і навіть струпи. Виділення забарвлені в темний коричневий, а часом і чорний колір.
• Запалення глибокої частини вушного каналу — отит. Патологічний процес, що виникає в декількох видах — зовнішньому, середньому і внутрішньому. Зовнішній тип отиту характеризується запальним процесом, що розвивається в області вхідного отвору, а також зачіпає поверхню зовнішньої частини барабанної перетинки. Середній отит, часто діагностується у домашніх вихованців. Він охоплює площу за барабанною перетинкою. Глибокий або внутрішній вид отиту, важкий патологічний процес, що викликає серйозні порушення в стані тварини. Може стати причиною загибелі вихованця. Ознаки запалення вуха у собаки залежать від виду ураження. Легка форма запалення характеризується появою у тварини занепокоєння, постійним свербінням і виділенням специфічного ексудату з різким відразливим запахом. Улюбленець трясе вухами, під час огляду видима частина внутрішньої частини раковини вуха запалена, гіперемована та набрякла. Може спостерігатися відмова від прийому їжі та млявість. У разі серйозних глибоких уражень розвивається збільшення регіонарних навколощелепних лімфатичних вузлів. З’являється косоокість на тлі ураження трійчастого нерва. Можлива втрата слуху (повна або часткова), діагностуються порушення координації рухів (ходіння по колу).
• Гематома аурикулярного типу. Гематома у внутрішній частині вушної раковини виникає при механічних пошкодженнях, отриманих під час укусів, ударів або ж сильних розчісів. Кров у разі розриву невеликої або великої судини в ділянці між дермою і вушним хрящем, накопичується, утворюючи своєрідний мішок із «рідиною». Тварина може скиглити, намагатися нахиляти голову так, щоб знизити хворобливі відчуття.
• Екзема. Подразнення епідермісу у вусі, що виникає на тлі проникнення сторонніх предметів у вигляді пилку рослин, хімічних речовин або води. Причиною розвитку екземи може стати велике скупчення сірки. Характерні ознаки екземи вушного каналу — свербіж, гіперемія видимих шкірних покривів. Тварина намагається почухати уражені ділянки, трясе головою. На тлі первинної екземи, нерідко у собак виникає бактеріальний або ж грибковий отит.
• Глухота. Відсутність можливості тваринам чути звуки, може бути вродженого або набутого типу. Вроджена глухота — спадкове захворювання, має породну схильність. Набута глухота виникає в разі серйозних травм вушного каналу, регулярного впливу надмірно гучних звуків, нелікованих своєчасно отитів і отодектозів. Вроджена глухота не лікується.
• Запальний процес, безпосереднього самого вушного хряща. Запалення, що характеризується болем і гіперемією тканин хряща, а також набряком і припухлістю. Патологія провокує початок деформації вушного хряща, а також може стати причиною відмирання тканин хряща. Ознаками запалення хряща у вусі стає поява специфічних виразкових процесів, зміна забарвлення самого хряща і виникнення вираженої деформації. Причинами стають внутрішні інфекції, механічні травми.
• Пухлинні процеси у вушному каналі та нарости. Новоутворення у вухах у собак діагностуються у віці 6-8 років. Утворення папілом, бородавок у вусі спровоковано вірусними агентами. Небезпеку становлять несвоєчасно вилікувані папіломи і бородавки, що розростаються повільно, але швидко переходять у злоякісну пухлину.
• Сірчана пробка. Скупчення вушного ексудату (сірки) в слуховому проході, змішаним зі шкірним природним салом, призводить до утворення специфічної пробки. Захворювання діагностується частіше у представників порід німецьких вівчарок і такс. Пов’язано це з підвищеною роботою вушних залоз, що виробляють специфічний захисний секрет. Сірчані пробки утворюються і у собак, що мають густу довгу шерсть. Симптомами появи сірчаної пробки є порушення слуху, мотання головою, скиглення.

Кожне із захворювань, що виникає у вушному каналі собаки, має низку характерних симптомів і ознак. Поява ознак нездужання не може залишитися без уваги господаря. Основними характерними симптомами для всіх захворювань у вухах у собак, є:

• відмова від прийому їжі;
• набряклість і запалення зовнішньої частини вушного каналу;
• виділення специфічного ексудату з неприємним запахом;
• хлюпаючі звуки у вухах;
• втрата слуху (часткова або повна);
• свербіж на тлі алергії або запалення.

Поява виражених симптомів захворювання в улюбленця — привід негайно звертатися до кваліфікованого лікаря по допомогу. В іншому випадку, тварина може не тільки втратити слух, а й загинути при внутрішніх отитах, що супроводжуються нерідко запаленнями мозкових оболонок.

Діагностика та лікування

Більшість захворювань мають однаковий спектр симптомів. Завдання ветеринарного фахівця провести ретельну діагностику і визначити вид патології, що спровокував появу характерних ознак патології.

В обов’язковому порядку проводиться огляд вуха за допомогою спеціального інструменту — отоскопа. Апарат оснащений спеціальним яскравим підсвічуванням і збільшувальним склом. За допомогою отоскопа ветеринарний фахівець може розглянути тип запалення.

У разі підозри на отодектоз, поводиться зішкріб з ураженої ділянки для подальшого більш досконального вивчення. На аналіз беруть і виділення з вуха, для визначення природи їх виникнення.

Мікроскопічне дослідження дає змогу виявити не тільки самого збудника інфекції під час отиту, а й визначити чутливість патогена до певного типу антибіотика або протигрибкового препарату.

Така хвороба, як вушний кліщ, не визначається виключно під час зовнішнього огляду. У деяких випадках, якщо ветеринар підозрює запалення не тільки зовнішнього вуха, призначається рентгенологічне дослідження.

Залежно від ступеня занедбаності патології та чинників, що її спровокували, призначається адекватна терапія. Проводити лікування можна в домашніх умовах, але тільки строго за рекомендаціями і приписами фахівця.

Заборонено замінювати призначені лікарські засоби самостійно на аналогічні, без попередньої консультації з лікарем.

Отити, що розвиваються на тлі алергічних реакцій, усувають за допомогою призначення місцевих протигістамінних мазей, лініментів і крапель. Обов’язковий пункт при алергічному отиті — дотримання спеціального дієтичного харчування.

Якщо отит спровокований гноєтворною мікрофлорою, призначається курс антибіотиків. Лікар індивідуально підбирає препарат, дозування і схему лікування. Призначаються такі антибіотики, як Цефалозин, Цефтриаксон. Промивають вушну раковину від ексудату, що скупчився, за допомогою антисептиків — Хлоргексидин, Мірамістин.

Отити грибкового походження лікуються довше, ніж бактеріальні або алергічні. Призначаються спеціальні препарати, а також проводиться регулярний контроль за змінами в клінічній картині. За відсутності ефекту від лікування, лікар коригує схему лікування.

Лікувати гематому у вусі доцільно шляхом накладення спеціальної гнітючої пов’язки. Пов’язку тварина повинна носити не менше 4-6 діб. Далі в умовах стаціонару клініки проводитися розтин гематоми, обробка та видалення некротизованих тканинних структур.

При великих ураженнях, проводитися зшивання країв рани. Після оперативного втручання, на всю голову тварини накладається спеціальна пов’язка на термін від 10 до 12 днів. Можливо, знадобиться закладання протибактеріальних мазей — Левомеколь, Солкосерил.

Діагностований отодектоз, лікують з використанням протипаразитарних крапель — Аурікан, Детернол, Отоведін і Адвокат. Перш ніж закапувати лікарський засіб, необхідно провести очищення зовнішнього слухового каналу за допомогою ватного диска або тампона, змочених у гігієнічному лосьйоні.

Далі у вухо капають кілька крапель ліків, масажують для правильного розподілу діючих речовин по внутрішній поверхні вуха. Важливо відзначити, що будь-які краплі призначені для знищення дорослих статевозрілих особин мікроскопічного кліща.

Через два тижні необхідно повторити протипаразитарну обробку. Вушний кліщ, досить підступна патологія. При виявленні вушного кліща у собаки, необхідно провести дезінфекцію приміщення, а також замінити підстилку. Це дасть змогу запобігти повторному зараженню після проведеного лікування.

Лікування вродженої глухоти не проводиться. Використання спеціальних апаратів, як для людини, не є доцільним і не дасть позитивних результатів. Глухота набутого характеру піддається лікуванню. Після встановлення точної причини, що спровокувала глухоту, проводиться необхідне лікування.

Профілактика

Захворювання, що виникають у ділянці вух у собак, успішно піддаються лікуванню і ліквідуються. Уникнути ускладнень можна тільки в разі своєчасного звернення до фахівця.

Вчасно призначена терапія дає змогу усунути захворювання й уникнути можливих ускладнень. Дотримання заходів профілактики дає змогу знизити і мінімізувати ризики розвитку вушних захворювань у собак.

Важливо своєчасно проводити очищення вушних раковин вихованця. Для цих цілей необхідно придбати спеціальний засіб у зоомагазині. Собакам з довгою шерстю, необхідно регулярно проводити вищипування волосків у вушному проході.

Помітивши почервоніння під час огляду вух улюбленця, не варто займатися самолікуванням. Бажано звернутися до ветеринарного фахівця за допомогою.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.