У клінічній практиці ветеринарних лікарів останнім часом часто діагностуються ураження печінкових структур. Захворювання печінки діагностують у всіх видів собак, незалежно від породи, віку та статі.

Найчастішими причинами розвитку патологічних процесів у печінці у собак стають порушення в раціоні харчування (неякісні корми, відсутність збалансованості раціону), використання медикаментозних засобів, що мають підвищену токсичність.

Різні запальні та дегенеративні процеси в гепатоцитах (клітинах печінки) розвиваються внаслідок інфекційних процесів, а також на тлі інвазійних і незаразних хвороб. До групи ризику потрапляють собаки з порушеннями в організмі аутоімунного характеру, із захворюваннями ендокринної системи.

Причиною вторинного гепатозу стає цукровий діабет, хвороба Кушинга або ж пухлинні процеси в печінкових структурах. Нерідко причиною порушень у печінці є метастази, що потрапили в орган з інших уражених раковими клітинами органів.

Причини розвитку патологій

Печінка в організмі домашніх тварин і людини є унікальною, найбільшою залозою, що бере активну участь у процесах метаболічного характеру, які виникають у здоровому організмі. Печінка у собаки виконує низку життєво важливих функцій, серед яких — акумуляція білкових, ліпідних і вуглеводних компонентів, здійснення обмінних процесів вітамінних і мінеральних речовин.

Крім цього, найбільша заліза в організмі здійснює регуляцію факторів згортання крові, володіючи специфічними системами. Завдання печінкових структур полягає в підтримці травних функцій, гематологічних та імунологічних.

Найважливішою особливістю печінки для всього організму є фільтрація та виведення токсичних речовин з організму за допомогою жовчі. Тому будь-які порушення в роботі печінки негативно позначаються на всьому стані організму — від травної та ренальної системи, до функцій імунітету.

Існує маса захворювань печінки у собак. Часто діагностуються у ветеринарії запалення структур печінки (спровоковані інфекційним або не інфекційним фактором), гепатози, пухлинні процеси злоякісного характеру, що вражають як саму печінку, так і жовчовивідні шляхи.

Причинами патологічних процесів, що розвиваються в печінці, можуть бути фактори спадковості, аутоімунні процеси, захворювання ендокринної системи (цукровий діабет, доброякісні та злоякісні новоутворення). Ветеринари виділяють низку основних причин, що провокують проблеми з печінкою у собаки:

• порушення в раціоні харчування (його якість і кількість);
• тривалий прийом високотоксичних медикаментозних препаратів;
• хвороби інфекційного типу, викликані патогенною бактеріальною, грибковою мікрофлорою або ж вірусами;
• гельмінтози;
• захворювання серцево-судинної системи.

Серед найбільш часто діагностованих патологій печінки у собак, відзначають такі:

• Гепатити — являють собою процеси запального характеру, що розвиваються в структурах органу, провокують розвиток гепатоцелюлярного некрозу і дистрофію. Запалення печінки поділяють на кілька видів, залежно від типу походження: інфекційні (спричинені сальмонельозами, клостридіозами, лептоспірозом або аденовірусною інфекцією), інвазійні (спровоковані найпростішими паразитами — бабезіями, лейшманіями або токсоплазмою), токсичні (що виникають на тлі інтоксикацій організму під час медикаментозного лікування), реактивні (виникають унаслідок уражень підшлункової залози, травної системи або ж матки). На тлі запалення в печінці, розвивається недостатність органу, відбувається порушення обміну вуглеводних речовин, провокуючи зміну в швидкості утворення глікогену. Порушення ліпідного обміну провокує ожиріння органу, зміни у вітамінному та мінеральному обміні, провокує порушення процесів абсорбції корисних речовин стінками кишківника, а також подальшу переробку їх у необхідні для організму компоненти.
• Гепатози — патології, для яких є характерним підвищене накопичення ліпідів у клітинах печінки. У результаті відбувається порушення проміжних обмінів і розвивається токсичний вплив. Гепатози часто виникають не як самостійна хвороба, а як ускладнення на тлі основного захворювання (цукровий діабет, порушення в харчуванні, інфекційні процеси та патології травної системи). Несвоєчасно діагностований жировий гепатоз переходить на інший щабель, перероджуючись у цироз.
• Амілоїдози — процеси, пов’язані з порушенням відкладення специфічної протеїнової речовини. Амілоїд, або ж білковоподібний компонент, починає посилено відкладатися в клітинах печінки на тлі запальних процесів. Нерідко амілоїдоз у собак є вродженим дефектом, що передається у спадок.
• Цироз — патологічний процес, що набуває хронічної форми перебігу. Цироз печінки супроводжується змінами самої структури органу з подальшим заміщенням сполучною тканиною податливої паренхіми. Цироз первинного типу розвивається на тлі дефіциту селену, піридоксину, а також унаслідок отруєнь організму отруйними елементами, що містяться в кормах сумнівної якості. Причиною хронічного захворювання печінки можуть виступати запалення структур органу, а також порушення в роботі жовчного міхура. Вторинний цироз печінки діагностується в переважній більшості випадків у разі інтоксикації організму отруйними речовинами, які продукуються найпростішими внутрішньоклітинними паразитами і вірусними агентами.

Серед захворювань печінкових структур особливе місце відведено неоплазіям. У переважній більшості клінічних випадків, рак печінки виникає на тлі цирозу або ж тривалого впливу особливо токсичних речовин (канцерогенів). Розрізняють такі види ракових пухлин печінки у собак:

• гепатоми і гепатокарциноми;
• рак епітеліальних клітин жовчних проток (холангіокарциноми);
• гепатохолангіоми;
• фібросаркома;
• гемангіосаркома.

Метастази від інших пухлин в організмі, що переміщаються в структури печінки з током крові, діагностуються частіше і є вторинними раковими захворюваннями. Ракові пухлини, що дають метастази в печінку, діагностуються в черевній порожнині, легеневих структурах і молочних залозах.

Собака з хворою печінкою може страждати від патологічних процесів, що виникли в жовчних ходах і жовчному міхурі. Ці захворювання є основоположними, на тлі яких виникають запалення самої залози. Серед патологій, що часто зустрічаються, значаться:

• холецистити;
• пухлина жовчних проток;
• обтураційна жовтяниця (що виникає при порушеннях відтоку жовчі);
• холемія (захворювання, представлене цілою низкою комплексних порушень унаслідок появи в крові жовчних частинок — кислот, білірубіну, холестерину);
• ахолія (патологія, що виникає в разі порушень виходу жовчі в просвіт тонкого відділу кишечника);
• жовчнокам’яна хвороба — процес, для якого характерне утворення конкрементів у жовчному міхурі та проходах, що провокують закупорку і проблеми з відтоком жовчі.

Ознаки захворювання

Ознаки хвороби печінки у собак залежать від того, який вид патологічного процесу розвинувся в клітинних структурах органа і які чинники сприяли розвитку дисфункції. Існує низка специфічних симптомів, що вказують на певне захворювання, а також визначають характерні ознаки хвороб, однакові для всіх видів уражень.

Якщо захворювання печінки у собак спровокувало ураження понад 65% тканинних структур, симптоматика виглядає наступним чином:

• у вихованця виникають часті напади нудоти з подальшим виверженням шлункового вмісту;
• диспепсичні розлади: запор або профузний пронос;
• відмова від корму і різка втрата ваги, аж до анорексії;
• підвищена млявість і апатія тварини;
• полідипсія і, як наслідок, поліурія;
• зміна характеристик калових мас (фекалії забарвлені у світлий колір, мають консистенцію пластиліну;
• зміна кольору порції урини, що виділяється (незважаючи на рясне пиття, сеча забарвлена в яскравий помаранчевий колір, з переходом у темно-коричневий);
• зміна забарвлення видимих слизових оболонок (склера очей, язика і шкірних покривів набуває жовтуватого відтінку);
• проблеми з факторами згортання крові (виникають порушення процесів коагуляції білків крові);
• розвиваються набряки зовнішні та внутрішні (водянка черевної порожнини);
• різке падіння рівня цукру в кров’яному руслі.

У запущених випадках захворювань печінки у собак, розвиваються небезпечні ознаки, що загрожують життю. У тварини відзначається порушення координації рухів, змінюється загальна поведінка, розвиваються симптоми гепатоенцефалопатії (отруєння клітин головного мозку на тлі проблем у роботі печінки).

Тварина може осліпнути, розвиваються ураження дихальної системи (задишка), діагностуються судомні явища кінцівок, анемічність і сухість видимих слизових оболонок.

Проблеми в роботі життєво важливого органу проявляються і хворобливими відчуттями, які відчуває улюбленець у тому місці, де розташована печінка. Собака намагається приймати під час лежання позу, максимально уникаючи дотиків правого боку з твердою поверхнею. При пальпації ураженої ділянки, вихованець може проявляти агресію або скиглити.

Відмінною рисою гепатитів, що розвиваються на тлі інфекційних процесів, є підвищення температурних показників тіла, виникає лихоманка. Симптоми, що вказують на грибкове ураження організму, яке впливає на функції печінки, — випадання ділянок шерстного покриву з подальшим утворенням алопеції.

Своєчасна діагностика більшості патологій печінкових структур дає змогу призначити адекватне лікування, що дає позитивні результати. За відсутності кваліфікованої допомоги, особливо в разі асцитів на тлі захворювань печінки та цирозів, тварина гине.

Діагностика та лікування

Підозрюючи захворювання печінки у собаки, ветеринарний лікар проводить комплексну діагностику з використанням лабораторних та інструментальних досліджень. В обов’язковому порядку проводять загальний і біохімічний аналіз крові, аналіз урини і калових мас.

Отримані лабораторні дані не є основою для призначення остаточного лікування. Крім аналізів, призначається рентгенографічне дослідження органів черевної порожнини та ультразвукова діагностика, що дають змогу візуалізувати можливі патологічні процеси, що розвиваються в ділянці залози.

Лікувати собаку починають з метою відновлення функцій органу. Залежно від фактора, що спровокував порушення, терапія матиме свої особливості. Усунення інтоксикації організму і самого органу, проводитися за допомогою призначення кишкових абсорбентів — Сорбекс, Ентеросгель, Полісорб.

Патології печінки, що виникли на тлі захворювань жовчного міхура і проток, вимагає введення жовчогінних засобів. Для купірування захворювань аутоімунного характеру, проводитися терапія за допомогою кортикостероїдних медикаментозних засобів. Бактеріальна природа запальних процесів в організмі передбачає використання антибіотиків.

Важливими ліками під час терапії захворювань печінки є гепатопротектори, що підвищують і значно поліпшують функціональні особливості клітинних структур. Підвищення регенерації уражених клітин печінки відбувається шляхом введення печінкових безбілкових гідролізатів.

Обов’язковий пункт у терапії — лікувальна дієта для собак. Спеціальні корми або натуральна їжа мають бути підібрані ветеринарним фахівцем з урахуванням особливостей тварини і типу патології, діагностованої у собаки.

Лікувальний корм для собак при захворюваннях печінки має бути максимально легким, забезпечувати організм тварини всіма необхідними компонентами поживного плану. Крім цього, харчування хворої тварини має бути дробовим і частим, невеликими порціями.

Рекомендується підбирати харчування для собаки з уже готових сухих кормів супер-преміум якості. Існує також особлива лінійка готових кормів — холістики, розроблені спеціально для застосування в комплексі із загальною терапією.

Профілактика

Захворювання печінки частіше діагностують у собак дрібних порід. Власникам необхідно звертати пильну увагу на здоров’я маленьких підопічних улюбленців.

Лікування патологічних процесів займає тривалий час і вимагає фінансових витрат. З метою профілактики печінкових патологій, необхідно регулярно проводити огляди у ветеринарного фахівця з метою загальної діагностики організму на предмет можливих хвороб.

Необхідно регулярно проводити протипаразитарні обробки і рекомендовані імунізації, згідно з календарем щеплень. Це дасть змогу знизити ризики проникнення деяких бактерій, вірусів, гельмінтів і внутрішньоклітинних паразитів в організм улюбленця, провокуючи серйозні порушення не тільки в роботі печінки, а й інших системах.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.