Хребетний стовп являє собою несучий елемент скелета у всіх ссавців. Складається з окремих хребців, розділених між собою специфічними дисками, основна функція яких — забезпечення максимальної рухливості та амортизації хребетного стовпа.

У тілах хребців є дуги, що формують спеціальний отвір, призначений для спинного мозку.

Серед патологій кісткових структур, хвороби хребта посідають друге місце після захворювань грудних і тазових кінцівок. Нерідко в практиці ветеринарних фахівців діагностуються остеофіти, спондильози, протрузії міжхребцевих дисків і грижі.

Для діагностики захворювань хребта застосовуються рентгенографічне дослідження з використанням спеціальної рентген-контрастної речовини.

Лікування патологічних процесів у хребті у собак передбачає комплексний підхід з використанням консервативних методик і хірургічних маніпуляцій.

Види захворювань хребта

Хвороби хребта у собак частіше мають деструктивний тип перебігу, пов’язаний з порушеннями в хрящових структурах хребетного стовпа. Проблеми з міжхребцевими дисками називаються дископатіями і призводять до звуження простору між хребцями, а також провокують мінералізацію дисків.

Найпоширенішими захворюваннями хребта у собак є — остеофіти, протрузія міжхребцевих дисків і грижі. Вони можуть вражати різні відділи хребта, провокуючи розвиток характерних симптомів і порушень.

Протрузія дисків являє собою патологічний процес деструктивного характеру, що розвивається в хрящових тканинах хребетного стовпа у собак. Характерною ознакою протрузії є своєрідне випинання структур, розташованих усередині хребця за межі самого диска.

За своєю суттю протрузія це початкова стадія розвитку грижі між хребетними дисками. Своєчасна діагностика й адекватно призначена терапевтична схема лікування дають змогу запобігти розвитку небезпечних ускладнень і уповільнити розвиток патології.

У місці розвитку протрузії, тварина відчуває виражену болючість, а також скутість при здійсненні рухів. Улюбленець стає апатичним, уникає активних фізичних навантажень, намагається не виконувати стрибки і швидко бігати.

Локалізація дископатії в ділянці шийного відділу хребта характеризується проблемами у собаки під час нахилів голови, негативно позначається на загальному стані тварини, особливо під час процесу приймання їжі. Собака може кульгати.

Варто зазначити, що при розвитку протрузії міжхребцевого диска в ділянці грудного або шийного відділу, відзначається кульгавість на грудні кінцівки. Дископатія поперекового відділу призводить до порушень у тазових кінцівках. Уражається і крижова частина, характеризуючись опущенням хвоста.

Інший вид порушень — утворення остеофітів. Дископатія подібного роду характеризується утворенням специфічних шпор на тілах хребців. Причиною розвитку остеофітів професіонали називають нестабільність самих хребців. У результаті компенсаторних механізмів утворюються остеофіти, що дають змогу додатково зміцнити уражену ділянку хрящового з’єднання.

Остеофіти можуть бути одиничними, а також множинними. У ветеринарії частіше діагностуються подібного роду дископатії, розташовані по всьому хребетному стовпу. Основними причинами кісткових шпор є травми механічного типу, аномалії внутрішньоутробного розвитку, захворювання інфекційної природи.

У рідкісних випадках остеофітоз розвивається як ускладнення після оперативних втручань. Проявами остеофітозу у собаки є зниження загальної гнучкості улюбленця, обмеження в рухливості, хворобливі відчуття і дискомфорт. Множинні остеофіти — перший етап розвитку спондильозу.

Деформуючий спондильоз — дископатія, пов’язана з сильним розростанням кісткових шпор, що в результаті провокує сильне звуження каналу хребетного стовпа, ураження специфічних зв’язок хребта і зрощення тіл хребців. Розвиток спондильозу характеризується поетапністю і стертістю вираженої клінічної картини.

Спондильоз розвивається роками, довго не турбуючи собаку. Як правило, діагностують запущені форми деформувального спондильозу у віці 8-9 років. У собак, які піддаються активним фізичним навантаженням, процес зношування тіл хребців може початися раніше.

Основоположними факторами для розвитку спондильозу деформувального типу стають підвищені навантаження, порушення в поставі, механічні травми і серйозні пошкодження, а також переохолодження. Відзначається також і спадковість генетичного плану до розвитку деформувального спондильозу.

Схильні до розвитку дископатії боксери та споріднені з ними породи.

Патологія провокує сильні болі у собаки, деформацію грудного відділу хребта. Можлива поява агресії у вихованця на тлі больових відчуттів при пальпації ураженої ділянки тіла.

Грижа між хребцями — одна з найнебезпечніших патологій, пов’язаних із хребетним стовпом. Першим етапом міжхребцевої грижі є протрузія або випинання диска. Під час розвитку грижі відбувається порушення в будові фіброзного кільця (розрив) і подальше проникнення хрящів у місце розташування спинного мозку. Досить часто ветеринари відзначають здавлювання спинного мозку.

До міжхребцевих гриж найбільш схильні такси, бульдоги, корги.

У собак великих порід, грижі міжхребцевих дисків діагностуються на порядок рідше. Поява грижі між хребцями провокує сильні больові відчуття при здійсненні рухів, вихованець виглядає стурбованим, намагається тримати голову вниз, уникаючи різких рухів.

На найостанніших стадіях під час компресії хребцями спинного мозку, відбувається серйозне порушення у вигляді кульгавості, парезів, паралічів, порушення контролю за актами дефекації та сечовипускання.

Причини розвитку хвороб

Прийнято вважати, що перелом хребта у собаки є основною причиною порушення в хребетному стовпі. Насправді, дископатії у собак розвиваються внаслідок впливу різних факторів.

Основними причинами розвитку спондильозу, остеофітозу і протрузії є:

• Патології бактеріального та вірусного генезу. Спондильоз виникає в результаті запальних процесів у міжхребцевому диску. Розвиток інфекції може бути спровокований аутоімунними порушеннями, на тлі яких відбуваються дегенеративні зміни.
• Рикетсіоз. Захворювання, що провокує серйозні порушення в роботі спинного мозку. На тлі рикетсіозу, що охопив організм собаки, часто виникають вторинні інфекції, такі як ерліхіоз або ж менінгокок, що ушкоджують тканинні структури самого спинного мозку. Єдиним методом лікування є курс антибіотиків. У запущених випадках за відсутності позитивних результатів навіть після тривалого лікування, лікарі рекомендують евтаназію.
• Запалення оболонок і тканин головного мозку, що виникає на тлі чумки або чуми м’ясоїдних. Захворювання характеризується тяжкістю проходження патологічного процесу в організмі. Неврологічна форма чуми м’ясоїдних розвивається протягом кількох днів, починаючись у вигляді гарячкових станів і сильних больових відчуттів у спині.
• Механічні травми, пухлинні процеси та рани. Новоутворення в ділянці хребетного стовпа можуть вражати кісткові, сполучнотканинні структури, м’які оболонки мозку і нервові тяжі. Найагресивнішим видом пухлини є аденосаркома, частіше діагностована у порід німецьких вівчарок у молодому віці. На тлі порушень у хребетному відділі, тварина відмовляється ходити, спостерігається мала активність, а в запущених стадіях — парези і паралічі тазових кінцівок. Різні переломи і рани в ділянці спини, служать пусковим механізмом для розвитку грижі хребта. Крім цього, кусані рани або поранення в результаті дорожньо-транспортних пригод, з великою ймовірністю інфікуються, що посилює клінічну картину і перебіг самого захворювання.

Діагностика

При підозрі на наявність патологій у хребетному стовпі у собаки, професіонал призначає низку досліджень, що дозволяють виявити основну причину розвитку захворювання. Для постановки діагнозу використовуються спеціальні неврологічні тести.

Необхідно також зробити рентген хребта собаки, що дасть змогу візуалізувати дегенеративні процеси, що відбуваються.

Рентген дає можливість побачити розташування остеофітів, запідозрити звуження каналу спинного мозку, наявність мінеральних структур і гриж.

Контрастна рентгенографія — мієлограма, проводиться з метою детального дослідження і диференціації. Ця методика дає змогу виявити місце знаходження грижі точніше, оцінити стан пошкоджень спинного мозку. У сучасних ветеринарних лікарнях використовується магнітно-резонансна томографія.

Лікування

На підставі отриманих даних, фахівець розробляє подальшу схему лікування. Терапія може ґрунтуватися на консервативних методиках або ж хірургічному втручанні.

Консервативний метод терапії необхідний для усунення хворобливих відчуттів, зняття процесів запального характеру. Своєчасно виявлені дегенеративні процеси в хребті купірують за допомогою таких медикаментозних препаратів:

• кортикостероїдних речовин — Преднізолону, Метипреду;
• знеболювання здійснюється за допомогою Мелоксикаму, Трамадолу;
• зниження сильного болю при переломі хребта у собаки проводиться шляхом призначення новокаїнової блокади;
• розслаблення мускулатури проводитися шляхом призначення міорелаксантів — Діазепам.

У разі защемлення нервових корінців спинного мозку на тлі травм, або ж міжхребцевих гриж, проводять операцію на хребті. Сильно пошкоджені ділянки хребців можуть замінювати на спеціальні імплантати. Їх імплантують на місце уражених ділянок.

Профілактика хвороб хребта

Повністю убезпечити улюбленця від різноманітних травм хребта та генетичних захворювань не можливо. Але існує низка рекомендацій, дотримуючись яких, власник зможе знизити ризики розвитку патологій.

Важливо підтримувати тіло собаки в нормальній фізіологічній вазі, не допускаючи перегодовувань і ожиріння. Для запобігання травм і пошкоджень, характер фізичних навантажень не повинен бути вкрай агресивним.

Запобігти дископатії в шийних відділах хребта дають змогу спеціальні підставки для мисок, попереджаючи провисання хребта. Раціон харчування собак має бути збагачений необхідними вітамінними і мінеральними комплексами, знижуючи ризик розвитку процесів дистрофічного типу в хрящових тканинних структурах.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.