Інфекційний бульбарний параліч, несправжній сказ, чума, що свербить, — так називають хворобу Ауєскі в народі. Ця вірусна інфекція, що вражає нервову систему домашніх і диких ссавців, деякими своїми симптомами нагадує найнебезпечнішу хворобу, яка передається від собак людині — сказ.

Хоча хвороба Ауєскі вкрай небезпечна для собак і тварини часто гинуть від неї, людина від вихованця заразитися не може. Тому правильна діагностика інфекційного бульбарного паралічу може позбавити власників тварини від необхідності проводити курс екстреної вакцинації, тому своєчасна діагностика цієї хвороби вкрай важлива.

Причини захворювання

Хворобу Ауєскі у собак викликає один із численних типів герпесвірусу. Заразитися можна від хворих тварин — через виділення, зокрема носовий слиз або слину, або під час вживання м’яса, що не пройшло термообробку. Для людини вірус небезпечний, але, на відміну від тварин, хвороба добре піддається лікуванню.

Основне джерело зараження для собак і котів — це свині та гризуни. Свині перехворіють на псевдосказ досить легко, за винятком молодняка й ослаблених особин. При цьому вірус у навколишнє середовище перехворілі тварини виділяють до року.

Небезпечний як контакт собак із хворими і перехворілими свинями, так і згодовування вихованцям непроварених продуктів забою таких тварин. Особливо це стосується свиней, вирощених у приватних господарствах: промислове виробництво свинини передбачає суворий контроль за небезпечними для людини і тварин інфекціями.

Однак можна знешкодити навіть заражене або підозріле м’ясо. Для цього достатньо готувати його протягом півгодини за температури не нижче 72 градусів.

Гризуни від вірусу гинуть, і небезпеку для м’ясоїдних становлять також їхні трупи. Вірус зберігає життєздатність у тушках, навіть висохлих, від 160 до 190 днів.

В організм собак і кішок вірус хвороби Ауєскі потрапляє найчастіше з їжею, але трапляється і респіраторний шлях зараження — контакт виділень хворих тварин зі слизовими домашніх улюбленців.

Симптоми та діагностика хвороби Ауєскі у собак

У кішок і собак хвороба Ауєскі протікає, як правило, в надгострій і гострій формі. Від зараження до загибелі тварини проходить від кількох годин до 2 тижнів, а від перших симптомів до летального результату — від кількох годин до 1-2 діб.

У цей період за типового перебігу хвороби виникають такі симптоми:

• нестерпний свербіж, який призводить до зміни поведінки тварини: вона стає агресивною, завдає собі ушкоджень, може розкушувати себе до кісток;
• рясна слинотеча
• задишка
• відмова від корму
• неможливість заснути
• виражена спрага.

Усі ці ознаки, крім підвищеної спраги, характерні і для сказу, який також може дуже швидко призвести до загибелі тварини.

Зняти свербіж при хворобі Ауєскі не можна ніяк: він виникає не через шкірні проблеми, а внаслідок ураження нервів вірусом, так само, як і за оперізувального лишаю в людей.

До смерті при псевдосказі призводить необоротне ураження центральної нервової системи. Гинуть тварини на тлі судом або впадаючи в кому після болісного і тривалого періоду свербежу, який виснажує нервову систему.

За життя тварини поставити точний діагноз важко: всі методи, які дають змогу точно сказати, чи є в біологічних рідинах тварини вірус-збудник, займають понад 1 день.

Часом власники собак і кішок, які померли від хвороби Ауєскі, не отримують точної відповіді на запитання, що вбило їхнього вихованця. Можна тільки припускати захворювання, виходячи з анамнезу: чи була в раціоні тварини сира свинина (до речі, це м’ясо в сирому вигляді протипоказане кішкам і собакам, оскільки містить фермент тіаміназу, що руйнує вітамін В6), чи міг собака підібрати на вулиці труп гризуна і так далі.

Посмертна діагностика проводиться державною ветеринарною службою і полягає у виключенні діагнозу «сказ».

Лікування та профілактика хвороби Ауєскі у собак

На жаль, ліків від хвороби Ауєскі у тварин досі не розроблено. Складність становить і прижиттєва діагностика захворювання. Якщо в сільському господарстві діагноз досить упевнено можна встановити за особливостями картини зараження і падежу, потім перевіривши його постановкою біологічної проби на лабораторних тваринах, то для домашніх улюбленців такі методи не застосовуються.

Оскільки хвороба Ауєскі дуже схожа за клінічною картиною на сказ, ветеринарний лікар зобов’язаний при надходженні такої тварини направити її в державну ветеринарну службу на карантин як підозрілу щодо сказу.

Будь-які інші дії можливі тільки в тому разі, якщо перебіг хвороби значно відрізняється від сказу, собака проходив щорічну вакцинацію проти цього захворювання, не має покусів, подряпин та інших слідів контактів з іншими тваринами, власники заперечують такі контакти.

Навіть якщо собака регулярно вакцинувався, але в нього за останні півтора місяця був контакт із невідомою твариною, карантин — це необхідність, яка дасть змогу захистити від сказу людей — власників, їхнє оточення та самого ветеринарного лікаря.

Спроби обдурити фахівця в разі зараження людей можуть призвести до кримінальної відповідальності для власників собаки.

Якщо ж ветеринар не підозрює в конкретного пацієнта сказу, він може почати симптоматичне лікування, яке спрямоване на полегшення стану пацієнта. Препарати проти свербежу в цьому разі неефективні, оскільки уражена нервова система.

Застосовуються вітаміни групи В, антимікробна терапія для профілактики ускладнень. Специфічних глобулінів, а також вакцин проти хвороби Ауєскі для собак і котів не існує. Такі препарати є тільки для сільськогосподарських тварин.

Випадки хвороби Ауєскі у собак і котів, які живуть у містах, поза контактом із сільськогосподарськими тваринами, поодинокі. Щоб убезпечити свого улюбленця, достатньо не допускати поїдання ним падалі та виключити з раціону сиру свинину.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.