Хибний сказ або ж свербляча чума в наукових працях значиться як хвороба Ауєскі. Це інфекційне захворювання, спровоковане вірусом, вражає велику кількість ссавців, як диких, так і одомашнених.

Характерною особливістю інфекційного бульбарного паралічу є ураження клітин центральної нервової системи, тому це захворювання порівнюють зі сказом. При цьому у тварини з’являється сильний свербіж і великі розчухи по всьому тілу.

Існує кілька перебігів хвороби Ауєскі, але у домашніх кішок вірусна інфекція протікає в гострій стадії. Важливо зазначити, що для людини вірус чуми, що свербить, не несе небезпеки. Летальність при хворобі Ауєскі досить висока.

Основні відомості

Хвороба Ауєскі у кішок спровокована ДНК-вмісним вірусом, що належить до сімейства герпесів. Інфекція відрізняється високою патогенністю для всіх ссавців. ДНК-вмісний вірус інфекційного бульбарного паралічу здатний зберігати свої властивості в перегної протягом двох тижнів. У трупах гризунів — до 190 днів. Стійкість вірусу до високих температур досить низька. Вірус псевдосказу гине за температури 70 градусів протягом 15-20 хвилин.

Крім кішок, до хвороби Ауєскі сприйнятливі домашні та дикі свині, вівці, кози, корови і коні, а також собаки, кролики, білі щури, качки і кури. З диких тварин бульбарний параліч вражає частіше щурів і мишей, песців, норок і соболів.

Основним резервуаром для вірусу є домашні свині.

Важливо відзначити, що дорослі тварини можуть спокійно переносити захворювання й успішно одужують, а ось у випадку з молодими поросятами летальність становить близько 80-100%.

Базове джерело захворювання — перехворілі або ж хворі свині, які виділяють інфекцію в навколишнє середовище до 1 року. Інші тварини через анатомічні та біологічні особливості не можуть бути рознощиками інфекції, тому небезпеку для домашніх кішок становить саме свиняче необроблене термічно м’ясо.

Зараження може статися не тільки від м’яса, а й від свинячих субпродуктів, які згодовують кішкам. Крім цього, зараження відбувається контактним шляхом, у разі контактування кішки безпосередньо з ураженими свинями.

Період від початку проникнення інфекції в організм до етапу прояву перших клінічних ознак у кішок становить від кількох діб до тижня. Рідше інкубаційний період триває до 2 тижнів.

Після проникнення в організм вірусу псевдосказу відбувається його локалізація і швидке розмноження в тканинних структурах лімфатичної системи. Крім цього, вірус розташовується в слизових оболонках ротової порожнини, глотки, проникаючи в нервові волокна. Далі вірусні агенти проникають у спинний і центральний головний мозок. У цьому основна схожість псевдосказу зі звичайним сказом.

Організмом герпесвірус, що викликає хворобу Ауєскі, може поширюватися лімфатичною та кровоносною системою. У тварини виникають підвищення температурних показників тіла, геморагічний діатез. Уражаються тканини головного мозку, провокуючи вірусний енцефаломієліт.

Клінічні ознаки та діагностика

Захворювання, що вражає не вакцинованих домашніх тварин, протікає в гострій стадії, а також практично зі 100% гарантією закінчується летальним результатом.

Перші характерні ознаки хвороби Ауєскі настають раптово — відмова від вживання їжі, анорексія і підвищена неспокійність вихованця. Далі виникає виражена гіперсалівація (велике виділення слини), а також лякливість кішки.

З розвитком інфекційного ураження у кішки проявляється сильний свербіж у ділянці щік, носового дзеркала і вух. У деяких випадках у кішки з’являється свербіж на лапах або ж тулубі. Свербіж при псевдобешенстві являє собою видозмінені больові відчуття. Діагностується як генералізоване ураження, так і локальне.

Під час сильного свербіння кішки стають настільки роздратованими, що навіть некерованими. Вихованець може вигризати цілі ділянки на шкірному покриві, аж до підшкірної клітковини. На цьому місці утворюються мокнучі екземи, що доставляють вихованцеві значні хворобливі відчуття.   

Окремі ознаки хвороби Ауєскі нагадують справжній сказ — кішка настільки неспокійна, що починає гарчати і нявкати. Деякі вихованці виють і катаються на спині, починають вживати в їжу неїстівні предмети — рослини, землю, дрібне каміння, вапно. 

Рідко, але буває й так, що на тлі ураження центральної нервової системи кішки починають проявляти агресію. Відмінною особливістю хвороби Ауєскі від істинного сказу є відсутність відрази до води. За псевдосказу кішки навпаки активно п’ють воду.

При атиповій формі захворювання свербіж у кішки може зовсім не проявлятися або ж бути слабким. Пік захворювання триває близько 2 днів, а стадія нервового збудження переходить у повну апатію. Пов’язано це з цілим комплексом психічних і фізичних змін.

Далі настають серйозні ураження кори головного мозку, провокуючи розвиток симптоматичної депресії. З плином часу відбувається параліч гортані та судомні явища. Летальний результат розвивається протягом 2 діб від початку виникнення характерних симптомів.

Базовими ознаками розвитку у кішки хвороби Ауєскі є:

• зниження апетиту або ж повне його зникнення;
• лихоманка і диспепсичні розлади (виверження шлункового вмісту, профузний пронос);
• підвищена збудливість і занепокоєння;
• параліч гортані та лап тварини;
• напади неврологічного характеру (частіше діагностуються у кошенят, які впадають у кому).

За істинного сказу слина, що виділяється з пащі хворої тварини, відрізняється в’язкістю. Агресія, що з’являється при інфекційному бульбарному паралічі, виникає, як правило, виключно до родичів, уявних ворогів.

Точний діагноз встановлюють на підставі отриманих епізоотологічних даних. Діагностика проводитися в лабораторних умовах — роблять біопроби на лабораторних кроликах або ж молодих кошенятах. Позитивним є результат, коли лабораторні тварини гинуть через 2-7 днів із вираженими ознаками нервового свербежу, розчухів і судом.

Диференціальна діагностика проводиться з метою виключення таких захворювань, як демодекоз, чума м’ясоїдних, справжній сказ, токсоплазмоз, алергічні шкірні реакції. На жаль прогноз при діагностованій хворобі Ауєскі у кішки летальний.

Лікування та профілактика

Специфічного лікування псевдосказу на даний момент не розроблено. Котів з підозрою на псевдосказ на самому початку захворювання пробують лікувати специфічними гаммаглобулінами. Щоб уникнути інфікування ослабленого організму секундарною мікрофлорою, проводять антибіотикотерапію.

Дозування і кількість прийомів визначає ветеринарний фахівець, який спостерігає тварину, з урахуванням індивідуальних особливостей організму.

Лікування в більшості випадків ґрунтується на усунення базових симптомів захворювання. Високі показники температури тіла усувають шляхом введення жарознижувальних препаратів. Виражені порушення в роботі серцево-судинної системи усувають шляхом введення специфічних речовин.

Нервові напади і перезбудження купіруються за допомогою ін’єкцій Люміналу, бромистого калію. Також обов’язкове введення таких вітамінних препаратів як В6 і В12. На пізніших стадіях лікування не доцільне.

Заходи профілактики псевдосказу полягають у кількох основних правилах. Перш за все, необхідно подбати про своєчасну вакцинацію вихованця від вірусу інфекційного бульбарного паралічу. Далі важливо стежити за харчуванням кішки. Знаючи, що причиною зараження стають перехворілі або хворі свині, необхідно уникати давати кішці сире м’ясо без термічної обробки.

Приміщення, де зберігаються сухі корми, важливо ізолювати від мишей і щурів, здатних ставати переносниками інфекції. З метою профілактики необхідно проводити регулярні заходи щодо запобігання зараження кішок псевдосказом у великих розплідниках і притулках.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.