Хребетний стовп — надзвичайно важлива частина живого організму ссавців. Навіть людина, абсолютно далека від медичних термінів і позначень, прекрасно розуміє, що навіть незначні ушкодження в ділянці хребта людини або тварини надзвичайно небезпечні і несуть за собою ризики серйозних ускладнень.

Домашні кішки мають надзвичайну гнучкість, живий розум і спритність, але навіть вони частенько отримують травми хребта в домашніх умовах. Небезпека ушкоджень полягає в тому, що вони надзвичайно непередбачувані і можуть таїти в собі велику кількість підводних каменів. Але чим раніше власник помітить характерні для ушкодження хребта ознаки у своєї кішки і звернеться по кваліфіковану допомогу, тим вищі шанси на успішне лікування і благополучний результат.

Займаються проблемами хребетного стовпа у ветеринарній медицині хірурги і неврологи. Справжнього кваліфікованого фахівця знайти досить складно, тому результат від проведеного лікування може бути найрізноманітнішим. Крім цього, не кожна ветеринарна клініка оснащена новітнім обладнанням і необхідним інструментарієм для проведення адекватного лікування хворої тварини.

Важливо розуміти, що з себе представляє хребет, яка його будова та основні функції. Завдяки цьому, власник зможе самостійно своєчасно помітити зміни в стані та звернутися до лікаря на перших етапах.

Трохи анатомії

Область хребетного стовпа у кішок утворена множинним числом хребців, що тягнуться від області закінчення кісток черепа до хвоста. Між собою окремі хребці з’єднані спеціальними дисками, іменованими міжхребцевими.

Функція міжхребцевих дисків — значне зниження навантаження й амортизація під час стрибків і незначних ударів. Крім того, міжхребетні диски забезпечують підвищену гнучкість хребта. В області між самими хребцями і дисками проходить велика кількість відростків мозку спини.

Хребет кішки починається з шийного відділу і складається з семи хребців. Особливість шийних хребців у їхніх розмірах і можливості повороту на 180 градусів. Перший хребець має специфічний вигляд, називається атлант і кріпитися безпосередньо до черепа тварини. Другий шийний хребець — епістрофей, також не схожий за будовою на звичайні хребці.

Шийний відділ плавно переходить у грудний і складається вже з 13 хребців, що мають спеціальні виїмки для кріплення істинних ребер, які мають специфічне подовження до хвостової частини. Всього істинних ребер у кішок — 16, решта ж п’ять пар є помилковими і не кріпляться до хребта.

Будова поперекового відділу зумовлена наявністю великих великих хребців у кількості семи штук. Вони надзвичайно великі й мають характерні відростки на верхній частині осі. Ці відростки необхідні для кріплення м’язових волокон, що підтримують нормальне положення внутрішніх органів у ділянці очеревини. Крім цього, хребці мають еластичні зв’язки, що дають змогу тварині здійснювати обертальні рухи задньою частиною тулуба в процесі здійснення стрибка і для утримання рівноваги.

Область крижового зчленування утворена трьома хребцями, які міцно з’єднані між собою і утворюють крижову кісткову частину. Хвіст у кішок довгий і у своїй структурі налічує від 20 до 23 хребців. Кішки, у яких через природні особливості практично відсутній хвіст, не мають хвостових хребців.

Можливі травми хребта тягнуть за собою серйозні пошкодження корінців нервових волокон спинного мозку. Найчастішими причинами переломів і зміщень хребців у кішок стають різні падіння з великих висот, травми отримані від наїзду автомобіля, укуси, отримані від інших тварин. Небезпека полягає не тільки в травматизації кісткових структур, а й ризиком розвитку набряків, кровотеч і розривами нервових волокон.

Причини пошкоджень хребта

Причин появи травм хребетного стовпа у домашніх кішок достатня кількість. Як правило, провокують пошкодження хребців і спинного мозку травми механічного характеру. Але трапляється, що причиною порушення цілісності хребетного стовпа стають пухлинні процеси, інфекційні патологічні захворювання і генетичні аномалії розвитку.

Причиною порушень у хребті у дорослої кішки може бути:

• падіння з великої висоти;
• дорожньо-транспортна пригода;
• укуси і рвані рани від бродячих диких собак;
• поранення в ділянці хребта, отримані внаслідок стрільби зі зброї.

У маленьких кошенят травми хребта діагностуються значно частіше, оскільки крім вищеописаних причин, значаться також падіння на хребет тварини різних предметів зі столу. Маленькі кошенята цікаві і здатні вивчати навколишній світ з підвищеною увагою. Гнучкість і реакція у малюків гірші, ніж у дорослих особин, тому причиною зміщення хребців або ж перелому може стати дошка, що впала.

Кошенята з вираженою дистрофією аліментарного типу схильні до переломів хребта на порядок частіше. У хворих на гіперпаратиреоз тварин хребет може переламуватися самостійно, без значного впливу з боку. У ветеринарній практиці описані випадки, коли робота спинного мозку порушувалася, але при цьому структури хребта залишалися цілісними. Пов’язані порушення були з сильними ударами, ушкодженнями судинних стінок і виникненням гематом, що здавлюють зі свого боку корінці головного мозку. 

Симптоми

Ступінь розладу неврологічного комплексу в разі травм хребетного стовпа безпосередньо залежить від місця розташування патологічного процесу. Якщо виявлено перелом самого хребця, але при цьому немає зсуву, або ж перелом припав на остистий відросток хребця, а тіло залишилося незачепленим, то здатність до пересування у тварини зберігається повною мірою.

При цьому тварина відчуває досить серйозні і сильні больові відчуття в місці пошкодження, а самі рухи стають більш обережними — кішка не стрибає і відмовляється бігати.

Серйозні пошкодження на спині біля хребта провокують відмову передніх або задніх лап. При цьому симптоматика буде відрізнятися залежно від місця локалізації травми. Так, при порушеннях у грудному та шийному відділах хребта, тварина ризикує перестати контролювати всі кінцівки. Травми, що локалізуються в ділянці крижової частини, призводять до паралічу виключно задніх кінцівок.

В результаті отриманих травм хребта, кішка втрачає можливість не тільки вільно пересуватися, а й здійснювати нормальні акти випорожнення кишківника і сечового міхура. Небезпечною серйозною ознакою порушень у роботі спинного мозку стає відсутність чутливості (болю) в ураженій ділянці. 

Травми хребетного стовпа тягнуть за собою розвиток специфічного спінального шоку. Це призводить до порушення нормального кровообігу, функції органів черевної порожнини порушуються. Симптомами настання спінального шоку у кішки є:

• зміни відтінку видимих слизових оболонок (вони стають блідими або ж ціанотичними);
• підвищення актів дихання (дихання поверхневого типу);
• зниження активності серцевого м’яза, слабшання пульсації, нерівномірність пульсу;
• зниження температурних показників тіла до критичних позначок;
• апатичність, млявість, втрата свідомості.

Розвиток шокового стану відбувається досить швидко, тому власник тварини негайно має звертатися до лікаря за допомогою та відповідним лікарським втручанням.

Лікування

Лікування порушень у ділянці хребта у кішок не може починатися без попередніх досліджень і постановки точного діагнозу. Ветеринарний фахівець обов’язково повинен визначити причину, що спровокувала розвиток патологічного процесу. Перш за все, фахівець проводить ретельний клінічний огляд, акуратно здійснює аускультацію і перкусію тварини. Максимальну увагу необхідно звертати на відсутність або ж присутність больових відчуттів або ж рефлексів рухової активності.

Сильні небезпечні травми хребетного стовпа фахівець помічає навіть без спеціальних інструментів. Одразу можна визначити видимі зміни та деформації спини, вимушені пози тварини. На етапі клінічного огляду кваліфікований фахівець може визначити місце розташування ушкодження або розриву спинного мозку.

Другим методом дослідження, який є необхідним під час встановлення точного діагнозу, є рентгенографічний знімок. Проведення подібного інструментального дослідження дає змогу не вводити тварину в глибокий наркоз, а швидко отримати результати, правильно оцінивши ситуацію. Отримані знімки з рентген апарату допоможуть виявити можливі пухлинні процеси, зміщення дисків і хребців, переломи, сильні переломи з вивихом хребця і розривом спинного мозку.

Важливо зазначити, що факт розриву спинного мозку можна стверджувати теоретично. На рентгені не можна побачити ліквор. Тому в разі підозри на розрив волокон спинного мозку призначаються інші, більш дорогі, але й більш точні методики, такі як контрастна мієлографія, магнітно-резонансна томографія.

Контрастна мієлографія дає змогу візуалізувати на рентгенологічному знімку місце здавлювання спинного мозку. Для цих цілей вводиться спеціально речовина — контраст, між двома оболонками спинного мозку. У цей час хвора кішка має бути занурена в наркоз. Після введення контрасту, проводять знімки рентген-апаратом.

Небезпека контрастної мієлографії полягає в тому, що під час проведення процедури існує ризик травмування інвазивною голкою судин з подальшим утворенням гематом. У невеликої кількості пацієнтів після контрастної мієлографії розвиваються серйозні ускладнення.

Існують і більш сучасні методи діагностики, такі як КТ і МРТ. У ветеринарних високоякісних клініках застосовують для діагностики магнітно-резонансну томографію. Цей вид дослідження дає змогу детально розглянути нервові тканини пошкодженого спинного мозку, а також місце локалізації та ступінь порушень.

Незалежно від діагностованих ушкоджень, лікування тварини починають одразу шляхом проведення протишокової терапії. Нестабільний стан хворої тварини призводить до того, що діагностичні заходи мають бути відтерміновані на термін, поки стан не стабілізується.

Крім перелому в ділянці хребетного стовпа, у кішки залежно від чинників, що спровокували патологію, можуть спостерігатися удари органів черевної порожнини, а також їхні розриви. Перелом хребта часто супроводжується кровотечею, а також буває пов’язаний зі скупченням ексудату в грудній порожнині і повітря. Після встановлення точного діагнозу, ветеринарний фахівець визначає, який вид лікування краще застосувати — консервативний або ж оперативне втручання.

Лікування кішок при травмах хребта консервативним методом передбачає використання гормональних препаратів, що знімають набряк з області ураженого спинного мозку. Стероїдні гормональні препарати, такі як Гідрокортизон, Преднізолон, Кортизон, Метипред, широко призначаються хворим тваринам з урахуванням індивідуальних особливостей. Доцільним є застосування консервативних методик терапії тільки в разі відсутності виражених зсувів хребетних дисків, а також при збереженні твариною рефлексів у кінцівках.

Інший вид лікування, оперативне втручання, застосовують частіше, оскільки більшість тварин, які надходять у клініку, перебувають у загрозливому для життя стані. Проведення оперативного втручання з метою відновлення цілісності хребта й усунення здавлювання передбачає використання металевих конструкцій. Після того, як операція пройшла успішно, ветеринарний лікар призначає низку лікарських препаратів, що прибирають больові відчуття, протимікробні засоби та протизапальні медикаменти.

Період відновлення у кішок після пошкодження хребта досить тривалий.

Ветеринар для якнайшвидшого одужання може призначити регулярні фізіопроцедури, вітамінні препарати, а також правильний догляд для тварини, яка позбавлена можливості самостійно пересуватися. Прогноз залежить від ступеня пошкодження. Так, у разі паралічу, утвореного внаслідок накопичення кров’яних згустків у ділянці твердої мозкової оболонки, прогноз є сприятливим. Гематома за умови правильного догляду самостійно розсмоктується і через 14 днів тварина поступово приходить у норму.

При травмах хребта, спровокованих переломами, прогноз обережний, рідше несприятливий. Акт сечовипускання, порушений під час травм хребців, за нормального процесу реабілітації, відновлюється через кілька місяців. Власник паралізованої тварини повинен запастися терпінням і допомагати тварині в одужанні.