Холестаз у домашніх тварин — патологія, що характеризується застоєм жовчі в жовчному міхурі через закупорку жовчовивідних проток. У нормальних умовах лужна рідина, що продукується печінкою і накопичується в спеціальному міхурі, знаходить свій вихід у верхній частині тонкого відділу кишечника — дванадцятипалій кишці.

Жовч — важлива рідина, що відіграє особливу роль у процесах травлення і виведення токсичних речовин з організму тварини. Лужна рідина, що утворилася в печінкових структурах, накопичується в міхурі та перебуває там до моменту, поки харчова грудка не проникне в шлунок. Починається процес виходу жовчі через спеціальні протоки. Саме жовчні кислоти, що містяться в жовчі, необхідні для нормального проходження процесів перетравлення їжі та всмоктування корисних речовин.

Застій жовчі в жовчному міхурі, або холестаз, розвивається у собак унаслідок впливу різних чинників, серед яких лідируючі місця займають патології печінкових структур, самого жовчного або ж запальні процеси в області підшлункової залози. Наприклад, генетичну схильність до розвитку запалень у ділянці підшлункової мають шотландські вівчарки, тому в них ризики розвитку застою жовчі досить високі.

Холестаз характерний для тварин у старшому та літньому віці, рідше діагностується у молодих собак. Статевої схильності до розвитку патології не спостерігається.

Причини захворювання

Спровокувати розвиток холестазу в домашнього улюбленця здатна безліч чинників. Але у ветеринарній практиці виділяють наступну низку причин:

• наявність жовчнокам’яного захворювання (утворення конкрементів у міхурі);
• аномальне розростання тканин жовчного міхура і проток (може бути доброякісного або злоякісного типу);
• запальні процеси в ділянці підшлункової залози (панкреатити);
• механічні пошкодження жовчовивідних проток унаслідок сильного удару або ж на тлі хірургічних втручань у ділянці живота.

Симптоми холестазу у собак

Залежно від основної причини, що спровокувала розвиток патології, ознаки холестазу можуть видозмінюватися. Основними симптомами розвитку застою жовчного секрету у собак, на які повинен звернути увагу власник, є:

• підвищена втома тварини, навіть після незначних фізичних навантажень;
• зміна забарвлення видимих слизових оболонок (іктеричність або жовтяниця);
• зміна апетиту — тварина не може насититися;
• різка втрата ваги;
• зміна консистенції та характеристик калових мас (може виникати пронос із прожилками крові, світлого відтінку);
• зміна забарвлення урини — сеча набуває насиченого помаранчевого кольору, що вказує на присутність великої кількості білірубіну.

Лікування та профілактика патології

Ветеринарний фахівець при зверненні до нього власника собаки з низкою характерних симптомів, призначає проведення діагностичних заходів. Це необхідно для постановки точного діагнозу, визначення причини розвитку холестазу і підбору максимально адекватної схеми терапії.

Лікар проводить загальний клінічний огляд пацієнта, збирає анамнез, а також призначає проведення лабораторних досліджень. Найважливішим є біохімічний аналіз крові, далі за значимістю йде аналіз сечі та крові. У більшості собак за холестазу діагностується недокрів’я або залізодефіцитна анемія.

Рівень вмісту продуктів метаболізму в крові є показовим при складанні подальшої тактики лікування. Так, важливий показник у біохімічній панелі — рівень білірубіну. Це специфічний пігмент, забарвлений у яскравий червоний колір, що відокремлюється від еритроцитів під час їхнього руйнування. Білірубін невід’ємний компонент жовчного секрету і крові. За нормального функціонування організму білірубін розщеплюється на стеркобілін (що надає специфічного коричневого забарвлення каловим масам) та уробілін (що забарвлює сечу в жовтий колір). Не розщеплений у процесі білірубін у разі закупорки жовчовивідних проток перебуває в кров’яному руслі, провокуючи розвиток жовтяниці. При цьому калові маси стають безбарвними, а шкірні покриви, склера очей — набувають вираженого жовтого відтінку.

У разі холестазу біохімічний аналіз крові дає змогу визначити кількість ензимів печінки (вони підвищені). Патології печінки нерідко супроводжуються проблемами у факторах згортання крові.

Крім лабораторних досліджень у ветеринарній практиці використовують інструментальну діагностику. Хворій тварині з підозрою на закупорку жовчовивідних проток, призначають проходження рентгенографії та ультразвукової діагностики органів черевної порожнини.

Деякі випадки розвитку холестазу неможливо діагностувати без хірургічної маніпуляції — лапаротомії. Малоінвазивна методика дослідження проводиться не у всіх клініках, але має низку переваг. Якщо під час проведення дослідження з метою діагностики буде виявлено патологію, її можна оперативно усунути.

Терапія закупорки жовчних ходів залежить від основних причин, що спровокували захворювання.

Лікування завжди комплексне, підбирається з урахуванням особливостей пацієнта, тяжкості перебігу патології та загального стану здоров’я тварини.

У разі розвитку зневоднення, призначаються крапельниці з фізрозчином і глюкозою. У переважній більшості випадків рекомендується проведення хірургічного втручання. Після операції призначається курс антибіотиків і препаратів для підтримки роботи печінки (гепатопротекторів).

Несвоєчасно розпочата терапія загрожує серйозними наслідками для подальшого нормального функціонування організму. До моменту одужання, ветеринарні фахівці рекомендують переводити собак на спеціальні лікувальні дієтичні корми.

Якщо непрохідність жовчних шляхів пов’язана з розвитком пухлин злоякісного характеру, прогноз обережний, частіше несприятливий.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.