Захворювання печінки займають одні з провідних позицій у ветеринарній практиці у собак. Головна особливість і вона ж проблема — тривалий прихований перебіг. Тварина не може поскаржитися на проблеми з травленням, неприємний присмак у ротовій порожнині.

Однією з небезпечних патологій печінкових структур, є холангіт. За відсутності своєчасної діагностики та призначення адекватних методик терапії, патологічний процес здатний призвести до серйозних наслідків.

Причини виникнення захворювання у собак

Холангіт являє собою процес запального характеру, що зачіпає жовчні протоки в печінці. Самостійно захворювання зустрічається у домашніх собак рідко. Найчастіше патологія пов’язана із запальними процесами в тканинах самої печінки і має назву — гепатит. Згідно з класифікацією, холангіт у собак буває:

• нейтрофільного типу;
• лімфоцитарного типу;
• паразитарного типу (опісторхоз).

Перший тип патологічних змін характеризується підвищеною інфільтрацією нейтрофілів у портальні частини самої печінки та жовчні протоки. Причиною розвитку нейтрофільного холангіту стає патогенна бактеріальна мікрофлора, що проникає з тонкого кишечника. Причиною запалення в жовчних протоках частіше стають стафілококові та стрептококові інфекції, патогенні грибкові мікроорганізми та сальмонели.

Лімфоцитарна форма захворювання нагадує нейтрофільну і розвивається подібним чином. При паразитарному типі холангіту, причиною запалення є трематоди (наприклад, опісторхоз).

Рідко у домашніх собак діагностуються цілі осередки ураження, із залученням до запального процесу підшлункової залози і тонкого відділу кишечника. Холангіт діагностується як самостійна патологія в тканинах печінки.

Крім причин, існує і низка чинників, що підвищують ризики розвитку холангіту у собаки. Такими факторами є:

• патології жовчної системи вродженого типу;
• набуті захворювання печінки й аномалії в розвитку самого жовчного міхура;
• спайкові процеси в протоках гепатобіліарної системи, що виникли внаслідок перенесеної небезпечної інфекції;
• закупорка жовчних проток конкрементами або паразитами.

Симптоми та діагностика

Холангіт небезпечний насамперед тим, що на ранніх стадіях не має чіткої клінічної картини. Власник може помітити у свого собаки зниження апетиту або підвищену сонливість. Іншими, не специфічними проявами холангіту, є:

• підвищення температури тіла;
• хворобливі відчуття в ділянці живота;
• різке зниження маси тіла;
• напади нудоти і подальшої нечастої блювоти;
• анорексія і відмова від корму.

При розвитку недостатності печінки, спостерігаються такі симптоми:

• підвищена спрага;
• розлад стільця (діарея);
• водянка черевної порожнини;
• діатез геморагічного типу;
• іктеричність видимих слизових оболонок (жовтяниця).

Для встановлення точного діагнозу, рекомендується звернутися до ветеринарної клініки. Крім загальноклінічного огляду і збору анамнезу, фахівець призначить специфічні аналізи. За результатами отриманих досліджень, лікар зможе оцінити картину захворювання. У разі запалення жовчних проток і недостатності печінки спостерігається підвищення рівня ферментів, що продукуються печінкою. Підвищується рівень лужної фосфатази та аланінамінотрансферази.

У важких випадках протікання діагностується підвищене виділення білірубіну в кров, низький вміст холестерину в крові, низька концентрація білка. Паралельно спостерігається зміна рівня азоту сечовини в крові.

Серед біохімічних змін при холангіті у собак, виділяють також зміну концентрації жовчних кислот на голодний шлунок або відразу після прийому корму. Про порушення в роботі печінки, що свідчать про недостатність органу, свідчать зміни параметрів згортання крові.

Проведення рентгенографічного та ультразвукового дослідження є недоцільним, оскільки виявити запалення в протоках жовчного міхура досить складно.

За відсутності своєчасного лікування при запаленні жовчних проток, тварина стає млявою, апатичною, а надалі впадає в коматозний стан.

Лікування холангіту у собак

Розробка тактики лікування безпосередньо залежить від ступеня занедбаності патології та причин, що спровокували порушення в роботі гепатобіліарної системи. Можливе призначення консервативного або хірургічного лікування. У переважній більшості клінічних випадків, холангіт у собак виникає на тлі системної бактеріємії.

Для лікування призначаються протимікробні засоби широкого спектра дії. Обов’язковий пункт при підборі антибіотика в разі розвитку холангіту — він повинен не менше ніж на 35-40% виводитися з організму з жовчними кислотами. Якщо цього не відбувається, лікування не має ефективності.

У ветеринарії для лікування холангіту, застосовують антибіотик Амоксиклав у поєднанні з клавулановою кислотою. Призначають також Метронідазол, у разі підозри на обсіменіння проток жовчного міхура патогенними анаеробними мікроорганізмами.

Якщо в процесі діагностики було виявлено конкременти в жовчному міхурі або протоках, пухлинні процеси, спайки, що порушують нормальний відтік жовчі, ветеринарний лікар рекомендує проведення оперативного втручання. У запущених випадках жовчнокам’яної хвороби необхідне проведення хірургічної операції з метою повного видалення жовчного міхура.

Для підтримки функцій печінки, під час загальної терапії холангітів, призначають гепатопротектори. Відмінно зарекомендувала себе урсодезоксихолева кислота (міститься в препаратах Колестирамін, Такролімус, Спіронолактон). Вона має виражену протизапальну дію, а також чинить імуномодулювальний і антифіброзний ефект. Жовч на тлі прийому урсодезоксихолієвої кислоти стають більш тягучою, а також її продукування органом збільшується.

Якщо стан собаки жалюгідний, необхідне проведення замісної терапії, що передбачає постановку крапельниці та введення спеціальних розчинів, які знімають системну інтоксикацію. Запобігти розвитку внутрішніх геморагій дає змогу введення вітаміну К. Хворих тварин, здатних самостійно вживати їжу при холангіті, рекомендується годувати білковою їжею, легкозасвоюваною в організмі.

З метою профілактики розвитку запальних процесів у жовчних протоках, необхідно ретельно стежити за раціоном харчування тварини.

Не припустимо, використовувати не якісні або зіпсовані продукти. Необхідно своєчасно лікувати бактеріальні інфекції, а також не забувати про профілактичні протипаразитарні обробки. Помилково вважати, що собака, який не має доступу на вулицю, не потребує обробки від глистів. Паразитів може принести сама людина на своєму вуличному взутті.

Будь-які зміни в стані улюбленця, повинні відзначатися власником і закінчуватися зверненням до ветеринарної клініки. Краще перестрахуватися зайвий раз і пройти діагностику у кваліфікованого фахівця, ніж займатися в наслідок лікуванням захворювань.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.