Серед інфекційних захворювань у ветеринарії на окрему увагу заслуговує хламідіоз. Викликаний найпростішими організмами, хламідіоз провокує розвиток блефаритів, кон’юнктивітів, абортів (або народження нежиттєздатних цуценят).

Нерідко на тлі інфекції, спровокованої хламідіями, розвиваються проблеми в роботі шлунково-кишкового тракту, респіраторні проблеми, запалення в області сечовидільної системи та суглобах. У запущених випадках за відсутності лікування, хламідіоз призводить до небезпечних наслідків, наприклад запалення оболонок головного мозку.

Схильні до інфікування всі собаки, незалежно від породної схильності, віку і статі. Зазвичай хламідіоз вражає статеву і сечовидільну систему тварин. Особливу небезпеку зараження цим видом інфекції становить для новонароджених цуценят зі слабким імунним захистом, виснажених і літніх тварин.

Шляхи зараження хламідіозом собаки

Хламідії належать до найпростіших, не будучи бактерією або вірусом. Патоген характеризується високим рівнем стійкості до впливу чинників довкілля і дезінфікуючих засобів. При цьому шкідливі збудники хламідіозу мають чутливість до різких змін кислотно-лужного балансу довкілля і впливу високих температур (згубною для хламідій є температура понад 45 градусів). За кімнатної температури патогени можуть існувати до 10 днів, а ось в охолодженій воді та снігу до 2 тижнів.

Характерно для хламідій і здатність протистояти великому спектру протибактеріальних препаратів.

При зараженні цією інфекцією, тварина має пройти тривалий і комплексний курс терапії, що пов’язано з внутрішньоклітинним типом паразитування хламідій.

Передача і поширення хламідій у навколишньому середовищі здебільшого покладається на безпритульних собак і кішок, деяких птахів і гризунів. У навколишнє середовище з інфікованого організму збудники потрапляють разом з абортованими плодами та іншими виділеннями з сечовидільної, статевої або травної системи.

Інфікування домашніх улюбленців небезпечною інфекцією, спровокованою внутрішньоклітинними паразитами, відбувається кількома шляхами. Найпоширенішими є:

• аліментарний шлях зараження — тварина інфікується при поїданні термічно необроблених м’яса і м’ясних продуктів, заражених готових сухих кормів;
• статевий шлях інфікування — зараження виникає при безконтрольному спаровуванні серед собак різних порід (особливо серед бездомних);
• повітряно-крапельний шлях — характеризується проникненням збудників захворювання разом із повітрям через респіраторний тракт (під час вдихання м’яса загиблих інфікованих тварин, загиблих від хламідіозу плодів);
• контактний шлях — виникає при безпосередньому тісному контакті здорової тварини з вірусоносієм.

У деяких джерелах вказується трансмісивний шлях зараження. Хламідії потрапляють у кров тварини під час укусів кровосисних паразитів (основне джерело трансмісивної передачі захворювання — іксодові кліщі). Висока ймовірність підчепити хламідійну інфекцію у собак, які утримуються в неналежних умовах, групами в тісних вольєрах.

Внутрішньоклітинних організмів, що провокують зараження організму, існує кілька видів і кожен із них має свій спектр ураження. Так, хламідіоз, на який найчастіше хворіють домашні коти та собаки — не передається людині. Небезпечним для людського організму є збудник Chlamidia ornitosis, на який хворіють дикі та домашні птахи.

Симптоми хламідіозу в собак

Потрапляючи в організм сприйнятливої тварини, хламідії можуть не проявляти своєї активності. Субклінічна форма розвитку хламідіозу залежить від захисних сил організму. У такому разі клінічна картина відсутня, але тварина є розповсюджувачем захворювання.

Ступінь прояву ознак хламідіозу залежить і від місця розташування патогена в організмі. Наявність серйозних стресових станів, неналежний догляд за твариною — призводять до активізації патогена в організмі та появи специфічних симптомів.

Хламідійна інфекція може характеризуватися цілим спектром ознак, не пов’язаних одна з одною. Тому для постановки точного діагнозу і розробки лікування, необхідно звернутися за допомогою до ветеринарного лікаря. Ознаками хламідіозу у собаки можуть бути:

• запальні процеси у верхній частині дихальних шляхів;
• запалення придатків у кобеля;
• різке виснаження, аж до анорексії;
• ураження внутрішніх частин вушних раковин — гнійне запалення;
• запалення суглобів;
• порушення в роботі слизових оболонок очей — запалення повік і кон’юнктивальної оболонки;
• ураження нижніх частин респіраторного тракту — запалення бронхів і легенів.

Щойно збудник інфекції проникає в організм тварини, він починає розноситися всіма тканинами, провокуючи зміни в роботі безлічі систем. Ураження може зачіпати як респіраторний тракт, так і сечовидільну, статеву, травну системи, а також органи слуху та зору. Нерідко в запущених випадках перебігу патології спостерігаються зміни в роботі міокарда, судин і нервової системи.

Ураження хламідіозом самок у період виношування цуценят, характеризується абортами, народженням не життєздатних або мертвих цуценят, а також плодів із вродженими вадами. На тлі хламідіозу в сук розвиваються запалення піхви та стінок матки, а в псів виникають простатити, запалення уретрального каналу, проблеми з крайньою плоттю. Нерідко тривалий перебіг хламідійної інфекції призводить до безпліддя, як у самок, так і в самців.

При появі наступних ознак у тварини, необхідно негайно звернутися за допомогою до ветеринарної клініки:

• витікання гнійного характеру з носових ходів і очей;
• рясні виділення з геніталій тварини світлого кольору;
• різке зниження загального самопочуття вихованця — апатія, відмова від прогулянок;
• порушення акту дихання — напади задишки;
• проблеми в роботі серцево-судинної системи (зміна відтінку видимих слизових оболонок);
• часткова або повна відмова від корму.

Діагностика можлива тільки в умовах ветеринарної лікарні. У зв’язку зі змазаною клінічною картиною при хламідіозі, улюбленцю проводять низку специфічних аналізів, необхідних для проведення диференціальної діагностики.

Необхідні також серологічні дослідження, мазки зі слизових оболонок очей, забір вагінального секрету самок для подальшого дослідження. На підставі отриманих даних фахівець розробляє індивідуальну схему терапії.

Лікування хламідіозу в собак

При діагностованому хламідіозі у собаки, ветеринар враховує загальний стан тварини, призначає комплексну терапію. Основа лікування — усунення патогенів з організму, а також нормалізація всіх процесів, порушених унаслідок активності хламідій.

Призначаються такі види препаратів:

• антибіотики широкого спектра дії — Метациклін, Азитроміцин, Доксицилін;
• офтальмологічні мазі з еритроміцином — у разі розвитку кон’юнктивітів, блефаритів на тлі хламідійної інфекції;
• протибактеріальні розчини для промивань і спринцювань самкам у разі вираженого хламідіозу в ділянці статевих органів — розчин фармаксидину;
• гомеопатичні засоби, імуномодулятори, вітаміни і мінерали в комплексі для підтримки захисних сил організму;
• гепатопротектори — для нормалізації роботи печінкових структур на тлі тривалого прийому антибіотиків;
• ферментативні засоби — для поліпшення роботи травної системи.

Після успішного проходження курсу терапії, обов’язково пройти повторну лабораторну діагностику на наявність хламідій в організмі.

Профілактика полягає в точному дотриманні певних правил. Домашній улюбленець повинен отримувати збалансоване харчування, перебувати в належних умовах, проходити профілактичні огляди у ветеринарного лікаря кожні півроку. Особливу увагу власники домашніх собак мають звернути на зміцнення імунних сил організму.

З метою зниження ризиків зараження хламідіозом, не рекомендується дозволяти домашнім собакам контактувати з безпритульними тваринами або завідомо хворими, не дозволяти їм спаровуватися.

При появі перших ознак порушення здоров’я у собаки, необхідно негайно звернутися до лікаря за консультацією. Розвиток хламідіозу довгий час може бути непомітним для власника, але наслідки від захворювання за відсутності лікування, катастрофічні.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.