Хламідіоз — зооантропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється кон’юнктивітами, пневмоніями, ринітами та ураженнями сечостатевої сфери.

Схильні до захворювання всі м’ясоїдні тварини. Найчастіше зустрічається серед собак, котів, песців і лисиць.

Етіологія

Збудник хвороби належить до роду Chlamydia. Внутрішньоклітинний, грамнегативний, коковий, ДНК- і РНК-місткий мікроорганізм, який є постійним мешканцем слизових оболонок ссавців і людини, хоча деякі джерела стверджують, що тільки 50% тварин уражені мікроорганізмом.

Хламідія не проявляє активності в організмі до того моменту, поки резистентність його висока, а вірулентність мікроорганізму мала. Починаючи свій розвиток усередині клітини, збудник за 72 години може розмножитися до тисячі.

У зовнішньому середовищі не стійкий. За температури 18-21 ᵒС життєздатний до 2-х діб, під час кип’ятіння гине моментально. У воді збудник живе до 15 днів, у пташиному посліді до 4-х місяців. Розчини формальдегіду (2%), фенолу (3%) знезаражують за 2,5-3 години.

У Chl. Psittaci улюблене місце локалізації — слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, кон’юнктива.

Chl. Abortus обрала для життєдіяльності сечостатеву систему, як самок, так і самців.

Епізоотологія

Переносити збудника можуть тварини і птахи, резервуаром у природі є дрібні гризуни.

Захворювання вражає тварин усіх вікових груп. Більш старі тварини хворіють латентно.

У зовнішнє середовище збудника виділяють бактеріоносії та хворі тварини з виділеннями з очей, носа, сечею, слиною, фекальними масами, виділеннями з геніталій. Собаки заражаються від людини, ВРХ і ВРХ, коней, свиней, котів і морських свинок.

Інфіковані корми, предмети догляду, спец. одяг слугують шляхом передачі, а зараження можливе аліментарне, статевим шляхом, повітряно-крапельним, внутрішньоутробним.

Сезонності при захворюванні не спостерігається, але прояв найчастіший у період ослаблення імунітету. Інфекція стаціонарна. Проявляється як ендемічні так і спорадичні спалахи.

Потрапляючи в організм тварини, збудник проникає на слизові оболонки і починає життєдіяльність в епітеліальних клітинах. Впровадившись у кров, розноситься по всіх органах, лімфовузлах, суглобах, проникає в головний мозок.

Симптоми

Інкубаційний період не визначений. Збудник роками може жити в організмі й не проявити активності, а може показати клініку на 5-й день.

За гострого перебігу хвороба проявляється кон’юнктивітами, ринітами від серозного до гнійно-катарального характеру. Можлива переміжна лихоманка. Захворювання протікає без зміни поведінки та апетиту тварини.

Переходячи в хронічну форму, може вражатися як одне, так і обидва ока. З очей виділяються виділення, але таких може і не бути, а слиз буде накопичуватися у внутрішніх кутах.

Іноді збудник переходить на орган слуху і розвиваються всі ознаки отиту. Вушні раковини вкриваються кірками, тварини відчувають дискомфорт, трясуть головою, чухають вуха. При розмноженні секундарної мікрофлори під час проведення гігієнічних процедур можна чітко відчути смердючий запах.

Тварини можуть кашляти, чхати, фиркати, при цьому температура підвищується рідко. При захопленні легень температура до 41ᵒС.

Проблеми в сечостатевій сфері самок проявляються абортами, які відбуваються в другій половині щенячого періоду, і народженням мертвих цуценят. Якщо щеніння пройшло благополучно, то можлива загибель потомства в перші дні. Нерідкі безпліддя.

У самців орхіти протікають хронічно, іноді спричиняють безпліддя.

У рідкісних випадках хламідії спричиняють набрякання суглобів і кульгавість. Тварина більше лежить, рух невпевнений, хода хитка. При цьому збудник захоплює кілька суглобів, викликаючи хламідіозний поліартрит.

Діагноз

Діагностика заснована на клінічних ознаках, епізоотологічній картині, результатах лабораторної експертизи.

У лабораторію направляють матеріал, взятий з очей, носових отворів, абортовані плоди, виділення з піхви або препуція. Постановка реакцій РСК, ІФА, РДСК дає змогу точно діагностувати захворювання.

Диференціювати захворювання потрібно від чуми м’ясоїдних, пастерельозу, герпес вірусної інфекції кішок, лістеріозу.

Лікування

Терапевтичні заходи ґрунтуються на застосуванні антибіотиків тетрациклінового ряду. Деякі види хламідій стійкі до тих чи інших антибіотиків, тому доцільно провести лабораторний посів із виявленням чутливості мікрофлори до антибіотиків.

У разі кон’юнктивітів тетрациклінова мазь закладається за третю повіку або у вушну раковину. Курс лікування 6-7 днів.

Перорально застосовують тетрациклін, еритроміцин протягом тижня. З макролідів можна використовувати тилозин-50, внутрішньом’язово три дні поспіль. Хороший ефект має енрофлоксацин.

Для підвищення клітинного імунітету застосовують імуноактивні препарати (тимоген, спленін, циклоферон).

Профілактика

Для профілактичної вакцинації котів застосовують полікомпанентний препарат Purevax RCPCh (Франція) з 2-х місячного віку, щорічно.

Тваринам проводять специфічну профілактику з 3-х місячного віку.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.