Проблеми в роботі серця негативно позначаються на загальному стані організму тварини. Внаслідок порушень циркуляції крові по організму, тканини і клітини недоотримують необхідного для розвитку і функціонування кисню.

Окрема група патологій серцевого м’яза, називається кардіоміопатіями. Характерною ознакою захворювань є дистрофічні зміни в самому серці.

Причини розвитку кардіоміопатії

Дистрофічні зміни в серцевому м’язі розрізняють за характером змін. У ветеринарній практиці у домашніх собак часто діагностують два види кардіоміопатій — дилатаційну та гіпертрофічну. Важливо відзначити, що гіпертрофічну кардіоміопатію діагностують частіше у собак, ніж дилатаційну.

Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП), проявляється змінами в серцевому м’язі у вигляді потовщення стінок міокарда. Може бути локальним або ж генералізованим. На тлі цього, порожнина шлуночків серця зменшується. Якщо ж стінки міокарда стоншуються, а порожнини шлуночків серця розширюються з втратою скорочувальної функції, говорять про дилатаційну кардіоміопатію (ДКМП).

Крім перерахованих вище дистрофічних змін міокарда, зустрічаються рестрективна кардіоміопатія та аритмогенна дисплазія правого шлуночка. Існує також низка змін у серцевому м’язі, що належать до некласифікованих. Виникають складні трансформації, які не можна віднести до жодної з груп кардіоміопатій.

Дистрофічні зміни м’яза серця дилатаційного типу характеризуються порушенням основної функції міокарда — насосної. Супроводжується патологія застійними явищами хронічного типу на тлі недостатності серця. З назви кардіоміопатії випливає, що камери серця розтягуються і розширюються (від лат. dilatatio).

Трансформація міокарда локалізується в ділянці лівого шлуночка, а з розвитком патологічного процесу, захоплюються й інші частини серця. У ході розвитку кардіоміопатії дилатаційного типу стінки шлуночків серця стають тонкими внаслідок дистрофічних змін м’язових волокон. Порушення систоли і загального скорочення міокарда порушується.

Даний тип патології простежується у певних порід собак — переважно великих і гігантських. Також наголошується, що КМП дилатаційного типу виявляється частіше у псів, ніж у самок. Основних чинників, що провокують розвиток дилатаційної кардіоміопатії, не виявлено досі. Зазначається, що провокувальним фактором може послужити гостра нестача таких речовин в організмі як таурин і карнітин.

Нерідко ДКМП розвивається як ускладнення на тлі розвитку інших захворювань серцевого м’яза. Спровокувати дистрофічні зміни може запалення м’язових волокон серця (міокардит) внаслідок серйозних інфекційних процесів в організмі. Деякі породи собак, такі як доберман, дог, боксер, мають генетичну схильність до розвитку дилатаційної кардіоміопатії на генетичному рівні у зв’язку з мутацією.

У ветеринарії виділяють такі причини розвитку дистрофічних трансформацій у серці:

• важкі форми розвитку захворювань серця (ішемічна хвороба);
• патології ендокринної системи (наприклад, захворювання щитоподібної залози — гіпертеріоз або підшлункової залози — цукровий діабет);
• зміни у функціонуванні клапанного апарату серцевого м’яза;
• серйозні інфекційні ураження внутрішніх систем організму, які часом не мають прямого зв’язку з міокардом;
• тривале і неконтрольоване приймання деяких лікарських препаратів, що мають токсичний вплив.

У деяких випадках основну причину розвитку кардіоміопатії виявити не вдається, тому патологію відносять до ідіопатичної.

Симптоми та діагностика захворювання

Небезпека будь-яких порушень у роботі серцевого м’яза полягає в прихованому перебігу на ранніх стадіях. Прояви дистрофічних змін виникають у запущених випадках, коли без серйозних втручань з боку ветеринарного лікаря обійтися не можна.

Симптоми кардіоміопатій виникають на пізніх стадіях у зв’язку зі змінами, що провокують неспроможність міокарда. Механізми адаптації дають збій. Першими симптомами розвитку трансформацій у роботі насоса для перекачування крові по організму, стають проблеми з диханням. У хворого собаки розвивається задишка, що нерідко супроводжується рідкісним і неголосним кашлем. У легеневих структурах виникають застійні явища, що проявляються характерними хрипами під час дихання. Власник тварини не відразу розуміє, що кашель і пригнічений стан спровоковані не застудою, а порушеннями в міокарді.

Через кілька тижнів після появи перших симптомів — задишка, кашель, пригнічення, хрипи при диханні, розвивається асцит або гідроторакс. Активність вихованця знижується, собака більше лежить, виникають ознаки кахексії серцевого типу. Трапляється, що недостатність серця швидко прогресує, характеризуючись розвитком набряку в легенях, збиванням дихання і сильною слабкістю. Прогноз при розвитку гострої серцевої недостатності обережний, частіше несприятливий. Ускладнення, що супроводжують КМП, включають у себе втрату свідомості, непритомні стани тривалий час.

Поява характерних ознак розвитку порушень у роботі організму на тлі кардіоміопатій, вимагає негайного звернення до ветеринарної клініки за допомогою. Ветеринар обов’язково проводить загальний клінічний огляд і збір анамнезу. Важливо зрозуміти, коли почалися зміни, що дасть змогу поставити максимально точний діагноз.

Обов’язковим пунктом діагностики при підозрі на кардіоміопатію, є ехокардіографія. Підозрюючи, що причиною розвитку дистрофічних змін у серцевому м’язі стали генетичні мутації, проводиться спеціальне тестування. Таких тварин надалі не допускають до розмноження, вибраковуючи.

Крім ехокардіографічного дослідження, проводять рентгенографію та ультразвукове дослідження органів, розташованих у грудній порожнині. Призначають загальний аналіз крові та біохімічну панель для оцінки стану занедбаності патологічного процесу в усьому організмі.

Лікування кардіоміопатії у собак

Терапія і прогноз при КМП залежить безпосередньо від тяжкості перебігу і наявності супутніх факторів. За своєчасної діагностики без важкого перебігу патології, ефективним є проведення медикаментозної терапії. Контроль за патологічними змінами також контролюється краще, якщо процес діагностовано на ранніх стадіях.

При виявленні дистрофічних змін ветеринар розробляє тактику лікування, переслідуючи основні завдання:

• уповільнення розвитку недостатності серця хронічного типу;
• зниження активізації систем нейрогормонального виду;
• видалення зайвої рідини з організму — призначення системних діуретичних засобів;
• призначення кардіопротекторів для підвищення скоротливої функції серця;
• регулярний контроль за ритмом серця для запобігання розвитку аритмії;
• призначення препаратів, що дають змогу знизити ймовірність розвитку тромбозів.

Небезпечні стани, що вимагають проведення хірургічної маніпуляції з урахуванням усіх ризиків.

Проводять оперативне втручання з метою встановлення спеціальних гнучких каркасів, що створюють необхідні умови для нормального скорочення серцевого м’яза. Активність і функціональність серця, таким чином, підвищується.

Профілактика кардіоміопатій передбачає дотримання кількох правил. Власник тварини, старшої за 5 років, повинен регулярно водити улюбленця на профілактичні діагностичні дослідження до ветеринарної клініки щорічно.

Якщо собака має породну схильність до розвитку дистрофічних змін серцевого м’яза, необхідно проводити ехокардіографію з діагностичною метою кожні півроку.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.