Вібріоз або кампілобактеріоз, являє собою інфекційне захворювання зоонозного типу з гострим перебігом. Представники домашніх кішок, на відміну від собак і сільськогосподарських тварин, інфікуються кампілобактеріозом рідше. Основними ознаками вібріозу є — гострий період із вираженим гарячковим станом, ознаками отруєння та ураження травної системи (діарея, блювота).

Причини та симптоми кампілобактеріозу в котів

Провокують розвиток гострої зоонозної інфекції патогенні бактеріальні мікроорганізми, що не забарвлюються за Грамом. В організмі здорових домашніх улюбленців, можуть перебувати в невеликих кількостях, не викликаючи патологічних змін. Можливий розвиток поверхневої форми ентероколіту з ерозивними змінами.

Основний шлях зараження кампілобактерією — аліментарний. Патоген проникає в сприйнятливий організм разом із забрудненою водою, їжею (свіжим м’ясом). Під час проникнення в організм, кампілобактерія локалізується в ділянці слизової оболонки тонкого кишківника і під час своєї життєдіяльності, активно продукує токсичні речовини — цито- та ентеротоксини.

Кампілобактеріоз у кішок виникає рідше, ніж у інших домашніх тварин — собак. У групі ризику щодо інфікування перебувають маленькі кошенята, які не досягли шестимісячного віку.

Ознаками зараження кампілобактеріозом у кішки, є:

• диспепсичні розлади — пронос із великою кількістю слизу, водянистий, у деяких випадках у калових масах присутні прожилки крові (кошеня відчуває хворобливі відчуття через здуття, яке розвинулося, і метеоризм);
• гарячкові стани;
• відмова від корму і поява худорлявості;
• виверження шлункового вмісту, що чергується періодами спокою (тривалість від декількох днів до 2 тижнів).

При інфікуванні кампілобактерією молодої тварини, особливо кошеняти до 6 місяців, ознаки розвиваються стрімко і за відсутності своєчасної допомоги, тварина може навіть загинути. У групі ризику перебувають і літні тварини, а також вихованці зі зниженим імунним статусом.

У кішок з хорошим імунним захистом кампілобактеріоз протікає з відсутністю вираженої симптоматики. Може відзначатися невелике пригнічення і відмова від корму. Подібний стан швидко минає і кішка виглядає повністю здоровою. 

Діагностика та лікування

Перш ніж призначати терапію, ветеринарний лікар має поставити точний діагноз. Дуже важливим є проведення диференціальної діагностики, тому що клінічні ознаки кампілобактеріозу схожі з іншими, більш небезпечними захворюваннями.

Встановлення діагнозу ґрунтується на взятті та подальшому дослідженні проб калових мас, огляді тварини, зборі анамнезу. Список захворювань, що має подібну клінічну картину з гострим ентероколітом у кішок:

• бактеріальні ураження — сальмонельози, клостридіози;
• паразитарні захворювання — гельмінтози, викликані волосоглавами, а також паразитарні інвазії;
• ентероколіти вірусного походження — захворювання, спровоковані парвовірусною або короновірусною інфекцією (важливо зазначити, що симптоматика є набагато виразнішою за вірусних патологій);
• інтоксикації організму продуктами харчування;
• несумісність організму з деякими лікарськими препаратами;
• запальні процеси в ділянці підшлункової залози.

На підставі отриманих результатів аналізів, розробляється схема лікування. Якщо діагностовано слабкий ентероколіт, спровокований кампілобактерією, призначається амбулаторне лікування. Як правило, за належного догляду у кішок з нормальним імунним статусом, ентероколіт самостійно обмежується.

У разі діагностованого важкого перебігу ентероколіту, тварині призначається перебування в стаціонарі клініки. Особливо гостро виникає потреба у випадку з молодими кішками і кошенятами.

Якщо кампілобактеріоз вразив новонароджених кошенят, їх необхідно обов’язково ізолювати, максимально ізолювати їх пересування. Прийом їжі також обмежується, тварину потрібно витримати на голодній дієті близько доби.

При початкових стадіях зневоднення у кішки, проводитися терапія з введенням спеціальних розчином оральної. У важких випадках дегідратації організму, проводитися введення внутрішньовенно розчинів Рінгера-Локка, глюкози або фізрозчину. Також призначаються ентеросорбенти, що дають змогу зв’язувати і виводити токсичні речовини, які утворилися в результаті розвитку патогенних бактеріальних мікроорганізмів.

Лікування кампілобактеріозу включає в себе обов’язкове призначення протимікробних засобів. Антибіотикотерапія призначається ветеринарним лікарем виходячи зі стану тварини. Якщо діарея, блювота та інші клінічні прояви кампілобактеріозу проявляються довше 5-7 днів, призначаються антибіотики.

Тривалість терапії та дозування препарату має визначити фахівець. Самостійне призначення лікарських засобів може призвести до сумних наслідків.

Широко використовують під час лікування кампілобактеріозу антибіотики — Еритроміцин, Неоміцин, Фторхінолон, Тилозин. Зазначено, що в практиці лікування гострого ентероколіту в кішок неефективне використання пеніцилінових антибіотиків і ампіциліну. Після проведення курсу антибіотикотерапії, необхідно обов’язково здавати повторні аналізи і бактеріальний посів на поживних середовищах.

За відсутності своєчасної терапії у кішок з ослабленим імунітетом, можуть виникнути серйозні ускладнення у вигляді бактеріємії або ж септицемії.

Для профілактики зараження кампілобактеріозом домашнього улюбленця, необхідно забезпечити правильні умови, проводити своєчасну дезінфекцію приміщення, мити миски для води та їжі регулярно.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.