Кальцивіроз (лат. найменування Feline calicivirus) — інфекційне захворювання, до якого схильні тільки представники родини котячих. Характеризується переважно виразками на слизових оболонках ротової порожнини та язика.

Етіологія

Збудник інфекції — вірус Feline calicivirus (FCV).

Захворювання має респіраторний характер, передається повітряно-крапельним шляхом. Існує безліч штамів вірусу, залежно від яких ступінь тяжкості та симптоматика захворювання буде відрізнятися. Вірус має здатність мутувати, тому щеплені або перехворілі кішки можуть перенести захворювання, але в легшій формі.

Вірус стійкий до більшості дезінфекційних засобів, окрім хлораміну та хлорного вапна. У навколишньому середовищі зберігається від 2 до 10 днів залежно від рівня вологості, чим сухіше середовище, тим менше живе вірус, стійкий до високої температури і низького рівня рН.

Епізоотологія

Збудники кальцивірозу поширені повсюдно, до інфікування схильні котячі різного віку. Найважче хворобу переносять кошенята. Як говорилося раніше, зараження відбувається аерогенним шляхом, а також через контакт із речами, з якими контактувала заражена особина, фекаліями, сечею, а в кошенят під час вживання молока від зараженої матері. Летальність захворювання у кошенят сягає 30%. Перехворілі тварини можуть стати носіями і становлять загрозу для оточуючих тварин, а також самих себе. У разі зниження імунітету або під час стресу, може статися рецидив. Інкубаційний період до 6 днів, сама хвороба протікає протягом 2-3 тижнів залежно від штаму та імунної системи хворої тварини.

Шляхи зараження:

• Прямий контакт з інфікованою твариною або з уже перехворілою твариною-носієм. У другому випадку основна складність полягає в тому, що тварина може не проявляти жодних симптомів захворювання, а зараження при цьому відбуватиметься через навколишнє середовище, так само власник може здійснювати в’язку з такою твариною, поширюючи захворювання.
• У місцях великого скупчення тварин: виставки, розплідники, притулки. У таких місцях складно виявити носія, а ризик захворювання при цьому дуже високий через легкість поширення вірусу повітрям.

Симптоми

Симптоми за кальцивірозу поділяються на два види: специфічні та неспецифічні.

Основними (специфічними) симптомами хвороби є:

• Поява виразок на слизових оболонках ротової порожнини та язика;
• Гіперсалівація;
• Витікання з носа та очей (спочатку прозорі, у міру прогресування хвороби серозні);
• Погіршення загального стану;
• Через деякий час з’являється чхання, кашель, можлива світлобоязнь.

За відсутності своєчасного лікування або слабкої імунної системи з’являються додаткові (неспецифічні) ознаки: підвищення температури до 40-41 °C; кровоточивість ясен; тварина може почати відмовлятися від корму через болі під час приймання їжі, унаслідок чого у тварини виявляють виснаження, анорексію; тварина перебуває в стані апатії.

У більш запущених випадках хвороба вражає суглоби, викликаючи артрит, з’являється кульгавість, а також може розвинутися пневмонія. При проникненні вірусу в мозок, відзначають появу судом, порушення координації, невмотивовану агресію або, навпаки, страх.

Діагноз

Хворобу необхідно диференціювати від інших захворювань, здатних викликати схожі симптоми (зокрема: виразки, підвищену слинотечу та підвищення температури). До таких хвороб належать:

• Хламідіоз;
• Герпесвірусна інфекція;
• Гінгівіт;
• Стоматит;
• Вірусний ринотрахеїт;
• Вірус імунодефіциту котів;
• Вірусний лейкоз котів;
• Бордетеллез;
• Опік ротової порожнини.

Для цього необхідно провести лабораторні дослідження: загальний і біохімічний аналізи крові, серологічне дослідження крові, а також виділень із ротової порожнини, носа й очей. У крові виявляють лейкоцитопенію, рівень гемоглобіну знижується на 25-30%.

Остаточний діагноз ставиться на підставі анамнезу, клінічних ознак і лабораторних досліджень. Можливе проведення рентгенологічного дослідження в разі ураження легень і суглобів. У разі ураження мозку не є винятком МРТ-дослідження для диференціювання кальцивірозу від інших захворювань, що спричиняють судоми.

Лікування

Специфічного лікування немає. Лікування має бути комплексним, залежно від того чи іншого симптому підбираються різні групи препаратів:

• З метою підвищення імунітету застосовують імуномодулятори та імуностимулятори, вітаміни;
• Для придушення розвитку вторинної інфекції використовують антибіотики;
• Виразки обробляють антисептиками і загоювальними препаратами;
• При високій температурі та больових відчуттях — протизапальні та жарознижувальні засоби;
• У разі рясних витікань з очей і утруднення дихання — місцеві обробки для видалення ексудату і поліпшення загального стану тварини, відхаркувальні препарати, місцеві протинабрякові та судинозвужувальні препарати для полегшення дихання;
• Якщо тварина зневоднена і виснажена — призначають інфузійну терапію, примусове годування рідким кормом.

Заходи боротьби та профілактика

Найкращий спосіб профілактики кальцивірозу — вакцинація полівалентною вакциною, що має в складі антиген:

• Мультифел;
• Nobivac Tricat trio;
• Purevax RCP;
• Квадрикат.

Вакцинувати можна тільки повністю здорову тварину. Необхідно пам’ятати, що для повноцінної активації імунітету вакцинація має бути проведена відповідно до інструкції виробника. Зазвичай це первинна вакцинація у віці 2-3 місяців, а потім ревакцинація через 3-4 тижні. Вакцинація тварини не дає 100% гарантії того, що тварина не захворіє. Але вона дасть змогу перенести захворювання в легшій формі та запобіжить летальному результату.

Якщо ж кішка все-таки захворіла, то необхідно вжити заходів щодо запобігання поширенню вірусу на інших тварин, особливо це необхідно власникам одразу кількох представників котячих на одній території. Цей вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Тому, якщо є заражена особина, то її необхідно ізолювати, приміщення і речі, з якими вона контактувала, продезінфікувати, не допускати контакту хворої кішки з оточуючими до повного одужання, щоб уникнути передачі інфекції, після контакту із зараженою кішкою ретельно мити руки та дезінфікувати одяг у разі потреби.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.