Патологічний процес, іменований інвагінацією кишківника, являє собою вид закупорки кишківника. Стан виникає на тлі сильного скорочення однієї частини кишківника і випадання її в просвіт іншої.

Причиною може виступати ціла низка чинників — від закупорки просвіту кишківника чужорідним тілом до запального процесу або механічного блокування гельмінтами. Внаслідок цього, інвагінація належить до захворювань, що виникають на тлі інших патологій.

Причини розвитку інвагінації у котів

Діагностують інвагінацію кишківника у кішок різного віку. Але частіше зустрічається патологічний процес серед маленьких кошенят. Маленькі улюбленці надзвичайно активні та пізнають світ, тому нерідко проковтують неїстівні предмети, що спричиняє ушкодження стінок кишківника або їхню закупорку. Зустрічається інвагінація у кішок після народження кошенят. У цьому випадку причиною виступають гормональні зміни.

При розвитку інвагінації просування харчових мас далі по кишечнику частково або повністю припиняється. При цьому відзначається нарощування ознак запального процесу. Також наростають ознаки отруєння організму продуктами, що утворилися в процесі обмінних процесів.

Серед чинників, здатних стати причиною розвитку інвагінації кишківника у кішок виділяють такі:

• паразитарні захворювання;
• вірусні інфекції в кишковому тракті;
• новоутворення злоякісного і доброякісного характеру;
• сторонні предмети.

Нерідко ветеринари фіксують розвиток інвагінації кишечника у тварин без виражених причин. Такий вид патології називають ідіопатичним.

У домашніх кішок інвагінація часто пов’язана з неоплазією, що розвивається в літньому віці. Патологічний процес може бути обумовлений порушеннями або ускладненнями у зв’язку з оперативним втручанням на органах черевної порожнини.

Нерідко після операції тварина стикається із закрепами. Існують ризики розвитку слипчивого запалення.

Симптоми інвагінації у кішок

Виникнення інвагінації кишківника в ділянці тонкого відділу, характеризується появою у тварини безперервної блювоти. Кішка повністю відмовляється від їжі, а акти дефекації повністю зникають. При розвитку інвагінації кишківника в товстому відділі кишківника, з’являються інші ознаки — діарея з фракціями крові та дегідратація (зневоднення) організму.

Важливо розуміти, що інвагінація кишківника, як правило, є наслідком або ускладненням іншої патології. Наприклад, інвагінація може розвиватися внаслідок перенесеного раніше ентериту, оперативного втручання або гельмінтозу.

Залежно від ступеня порушення кровотоку в зоні інвагінації, місця розташування патологічного вогнища, буде виникати тяжкість і тип перебігу симптомів захворювання.

Запідозрити у тварини інвагінацію дозволяють такі ознаки:

• кров’янисті випорожнення;
• тривала блювота;
• хворобливі відчуття в ділянці живота.

Якщо ж інвагінація переходить у хронічну форму, клінічна картина, як правило, стерта. Діарея може бути переміщуваною, а зміни в організмі помітні тільки на біохімічному рівні.

Діагностика полягає в проведенні цілого спектра різних маніпуляцій.

Призначаються рентгенологічне дослідження, загальний і біохімічний аналізи крові. Можливо, знадобиться аналіз калових мас і сечі.

Але найбільш інформативним методом діагностики за підозри на інвагінацію кишечника є УЗД. Ультразвукова діагностика дає змогу не тільки візуально охарактеризувати інвагінат. Дослідження необхідне для визначення відхилень (наприклад, лімфоаденопатія або інфільтративні ураження кишківника), що нерідко супроводжують інвагінацію.

Лікування інвагінації у котів

На основі отриманих даних лабораторних досліджень, ветеринарний лікар підбирає тактику лікування.

У деяких випадках, для розправлення ураженої ділянки кишківника без подальшого рецидиву, досить мануального впливу досвідченого хірурга.

Існує також варіант мимовільного розправлення інвагінації. Але у ветеринарії це фіксується вкрай рідко.

У переважній більшості клінічних випадків, інвагінація кишківника вимагає оперативного втручання і подальшої хірургічної корекції. Лікування патології комплексне і, крім операції, охоплює введення розчинів для підтримки водно-електролітного балансу і протипаразитарну терапію.

Від причин, що спровокували інвагінацію кишківника у кішки, залежатиме і подальший прогноз одужання.

Значення мають не тільки причини, але також локалізація патологічного процесу, його повнота і хронічність. Без своєчасно проведеного оперативного втручання, тварина може прожити ще кілька місяців. У деяких випадках, терміни скорочуються до декількох днів. Особливо часто летальний результат фіксують у разі інвагінації, що гостро розвивається і супроводжується повною закупоркою просвіту кишківника і наростаючою інтоксикацією всього організму.

Погіршується стан пацієнта в разі перфорації кишківника (під час проковтування чужорідного предмета), а також у разі розвитку перитоніту на тлі розриву стінок кишківника. Якщо оперативне втручання було проведене вчасно, прохідність кишківника відновлюється і потрібна тільки підтримуюча терапія.

Однією з причин розвитку інвагінації кишківника називають сильне і часте блювання. Спровоковане воно може бути вірусною інфекцією, чужорідним тілом або ж гельмінтозом. Тому з метою профілактики інвагінації, слід уважно стежити за здоров’ям свого улюбленця. Регулярно проводити протипаразитарну обробку тварини від екто та ендопаразитів, водити на огляди до ветеринарного лікаря.

За появи перших ознак нездорового стану улюбленця звертатися по допомогу до кваліфікованого фахівця ветеринарної медицини.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.