Злоякісне новоутворення інсулінома у собак, вражає структурні одиниці підшлункової залози.

Найчастішим проявом інсуліноми є гіпоклікемія, пов’язана з порушенням роботи бета-клітин, що продукують надмірну кількість інсуліну. У результаті розвитку патологічних процесів, у кров’яному руслі починає знижуватися кількість глюкози.

Інсулінома є небезпечною не тільки через злоякісність, а й сильне метастазування.

У переважній більшості клінічних випадків діагностованої інсуліноми у собак, метастази виявляють у печінкових структурах і розташованих поруч з ураженою підшлунковою залозою лімфатичних вузлах.

Діагностують інсуліному у собак не так часто, як інші злоякісні пухлини, але існує група ризику, до якої відносяться собаки середнього віку і літні.

Також існує статистика, що частіше до захворювання піддаються собаки порід німецька вівчарка, пудель, коллі, сеттери та боксери.

Клінічні ознаки інсуліноми у собак

Внаслідок впливу перероджених злоякісних клітин, у крові тварини різко знижується рівень глюкози, пов’язаний з підвищеним виробленням інсуліну.

Унаслідок гострої нестачі глюкози, необхідної для нормального функціонування всіх органів і систем, у тварини спостерігається низка основних ознак.

Але найшвидше реагує на зміну концентрації глюкози в організмі головний мозок. Основними симптомами інсуліноми у собак є:

• судомні явища;
• підвищена слабкість;
• підвищення апетиту;
• сильна спрага;
• різке ожиріння;
• кульгавість.

У деяких клінічних випадках у хворих на інсуліному собак, відзначають атаксію (порушення узгодженості рухів різних груп м’язів) і колапс (різке зниження артеріального тиску, пов’язане з погіршенням надходження крові до життєво важливих органів).

Варто зазначити, що під час розвитку інсуліноми, клінічні ознаки можуть проявлятися періодично, у зв’язку з тим, що виділення інсуліну в системний кровотік відбувається періодами.

У результаті цього, у тварини тривалий час можуть бути відсутні явні ознаки злоякісної пухлини підшлункової залози.

За відсутності гострого стану, ветеринарний фахівець не завжди зможе поставити правильний діагноз, покладаючись виключно на фізикальні дослідження. Тому для точної діагностики недуги використовуються методи лабораторних та інструментальних досліджень.

Діагностика інсуліноми включає в себе загальний і біохімічний аналіз крові, що дозволяють визначити кількість глюкози в кров’яному руслі.

Необхідним заходом перед проведенням біохімічного аналізу крові є витримування тварини на голодній дієті — мінімум 10 годин, що в результаті дає змогу отримати достовірну картину.

У деяких випадках призначається низка аналізів крові на виявлення порушень, що дає змогу визначити розвиток патологічного процесу в динаміці. Виявити за допомогою лабораторних аналізів можна виключно наявність гіпоглікемії.

Важливим є проведення диференціальної діагностики від таких захворювань як:

• фіброз печінки;
• новоутворення в печінці;
• портосистемні шунти;
• гіпоадренокортицизм;
• гіпоглікемія неонатального типу;
• сепсис;
• ниркова недостатність і як наслідок уремія.

Після лабораторної діагностики тварині проводять низку інструментальних досліджень — ультразвукову діагностику органів черевної порожнини та рентгенографію.

Рентген органів черевної порожнини останнім часом проводять досить рідко, оскільки він є малоінформативним, на відміну від ультразвукового дослідження. За допомогою УЗД-апаратури лікар може виявити можливі метастази в органах.

Комплексне обстеження охоплює також і лапароскопію, яку проводять не тільки з метою діагностики, а й можливого лікування. Якщо в процесі діагностики за допомогою лапароскопа ветеринарний фахівець виявляє пухлинний процес, то за можливості проводиться видалення новоутворення.

Лікування інсуліноми

У разі підозри на інсуліному у собак, лікування призначається негайно, щойно у вихованця діагностували знижену кількість глюкози в крові.

Терапія полягає в застосуванні специфічних медикаментозних препаратів, що підвищують рівень глюкози в крові, що дає змогу знизити навантаження на внутрішні органи і підвищити їхні функціональні особливості.

Особливо важливо, щоб не страждав головний мозок, оскільки здебільшого глюкоза необхідна для нормального функціонування центральної нервової системи.

Надзвичайно важливо, щоб лікування призначав кваліфікований фахівець, який точно розраховує дозування глюкози та концентрованої глюкози, виходячи з індивідуальних особливостей вихованця.

При підвищених кількостях введених препаратів можливе надмірне надходження інсуліну в кров’яне русло, що призводить до ще більшої гіпоклікемії.

Крім основних медикаментів, терапія інсуліноми передбачає прийом:

• вітамінних препаратів групи В;
• спеціальне дієтичне харчування з підвищеним вмістом складних вуглеводистих речовин;
• призначення протисудомних препаратів;
• коригування раціону і кількості годувань (тваринам із гіпоглікемією не можна голодувати, харчування має бути дрібним і частим через однакові часові проміжки).

Лікування злоякісного новоутворення, що утворюється з бета-клітин підшлункової залози, має бути комплексним і обов’язково із застосуванням хірургічних методів.

Хірургічне лікування призначають тим вихованцям, у яких діагностовано поодинокі новоутворення. Якщо у собаки виявлено множинні метастази в регіонарних лімфовузлах і печінці, то призначають виключно консервативну терапію, мета якої — підтримка загальних сил організму.

Собаки з діагностованою інсуліномою живуть у середньому від 6 місяців до 1 року. Рідко коли вихованці живуть до 2 років.

Профілактика захворювання передбачає насамперед контроль за раціоном харчування собаки. Важливо виключити з раціону солодкі страви, особливо цукерки та інші солодощі. Ці продукти є не типовими для тварин, тому організм може відреагувати на них неадекватно.

З метою профілактики інсуліноми, необхідно проводити регулярний профілактичний огляд собаки, особливу увагу приділяючи функціональним особливостям печінкових структур.

Надалі це дасть змогу своєчасно виявити початок патології та уникнути серйозних наслідків.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.